Об'єднаний список опозиції, судячи з усього, - така ж технологічна фішка, як і перший номер такого списку Ліна Костенко. У той же час, похід на вибори єдиним фронтом «Батьківщини» і «Фронту змін» досить рівно укладається в останню логіку дій т. зв. опозиції. Головний месадж таких дій - «пошук шляху найменшого опору». Зверніть увагу, що імітація боротьби за звільнення Тимошенко гарантує, на думку політтехнологів «Батьківщини», високий тонус у традиційного протестного виборця аж до дати виборів. І не біда, що в даному випадку не йдеться про консолідацію всього протестного електорального поля, а лише про його частину.
Але цієї «частини» достатньо буде для протягування в парламент півсотні ідейних борців за грошові знаки від опозиції. Не біда, що на догоду такій схемі, Тимошенко доведеться сидіти як мінімум до жовтня 2012 року. Не страшно, що, отримана в результаті таких дій фракція, буде абсолютно непідконтрольною тій же Тимошенко.
Страшно тільки те, що загрозою для такого сценарію можуть бути нові опозиційні проекти. Спочатку «Батьківщина» вкрай ревно стежила за динамікою росту-падінь рейтингу Яценюка. А потім, коли Яценюк зрозумів, що політичний птах щастя - мінливий, був знайдений здоровий компроміс. Знову ж таки, майже впевнений, що ціною політичних інтересів самої Тимошенко.
Здається, що об'єднуючий процес між «Батьківщиною» Турчинова і «Фронтом змін» Яценюка став можливий виключно після досягнення кулуарних домовленостей про підтримку Яценюка на президентських виборах. Думаю, що Юлія Володимирівна навряд чи оцінить такий блискучий тактичний хід своєї команди.
Таким чином, створення КОД пішло виключно за сценарієм, написаним Яценюком і Турчиновим. У цьому сценарії, безумовно, не може бути місця для якоїсь іншої опозиції. В таку логіку укладається все, що було зроблено керівництвом КОД стосовно В. Кличка. Саме звідси ця незрозуміла формула: Кличко повинен вибирати - або Київ, або парламентські вибори! Кому він щось повинен, звідки такі висновки, хто вибудовував такі технологічні моделі? Не зрозуміло.
Однак існувала й інша проблема - однорідність самих опозиційних партійних структур. І якщо у випадку з «Фронтом змін» усе зрозуміло (там виключно вождистська партія, при «несидячому» вожді), то в «Батьківщині» є питання. По-перше, не зрозуміло що робити з групою ПРП (колишньою і справжньою). По-друге, Турчинову і Ко некомфортна будь-яка внутрішня опозиція. Тим більше така, яка в рази активніша й ефективніша. Ось тут і спливає фактор Королевської. Конфлікт між луганською молодою протеже Тимошенко і її традиційним душоприказником розгорівся ще на президентських виборах. Причиною нібито стала інформація про зловживання центральним штабом грошима, які виділяються на ведення президентської кампанії Тимошенко. Мало хто міг у «Батьківщині» «підняти руку на святе». А ось Королевська не побоялася. І нібито Тимошенко до неї навіть прислухалася. Зрештою локальний конфлікт був погашений, але «деяке хамство» Турчинов на Королевську затаїв.
Коли стало зрозуміло, що Тимошенко може сидіти довго, всередині партії, що логічно, почалися відцентрові процеси. Простіше кажучи, придушені раніше конфлікти між групами впливу почали виходити на поверхню. І поки Королевська їздила країною, зустрічалася з цільовими групами, Турчинов і Кожем'якін проводили м'яку чистку апарату партії і фракції. Заміна І. Кириленка А. Кожем'якіним повністю розв'язала руки партійній бюрократії. Однак не варто наївно вважати, що виключивши Королевську та її однопартійців із фракції БЮТ (а партію з блоку), тимчасово виконуючий обов'язки голови партії Турчинов чистки припинить.
Навпаки, усунувши найбільш сильного гравця, партійна бюрократія впритул займеться формуванням виборчого списку й узгодженням мажоритарних кандидатів. І тут депутати і політики рангом нижче від Королевської змушені будуть грунтовно посунутися. Щось мені підказує, що Тимошенко прозріє в Качанівці, побачивши остаточний список «Батьківщини» на виборах.
Тепер у принципі ніхто не заважає «Батьківщині» Турчинова і «Фронту змін» Яценюка сформувати єдиний список, узгодити для видимості кандидатів мажоритарників (тут навіть зі Свободою) і піти на вибори з такими заїждженими, але вже перевіреними технологічними штампами. З єдиним гаслом «Свободу Тимошенко» Турчинов і Яценюк намагатимуться навіть не монополізувати, а локалізувати опозиційну нішу. Це той випадок, коли «як не з'їм, то понадкушую». Можна не сумніватися, що Королевська, Кличко та інші будуть віддані анафемі й оголошені колаборантами.
Однак соцдослідження показують, що навіть при таких єзуїтських підходах, об'єднаний список «Батьківщини» і «Фронту змін» «забирає» не більше 30% протестних виборців. Для решти 2/3 ця т. зв. традиційна опозиція не надає політичної альтернативи, а простіше кажучи - не мотивує. Теоретично саме цих виборців підбирає і Кличко, і Королевська. Проте їхня діяльність дуже лякає і Турчинова, і Яценюка. Адже нікому з них не хочеться ускладнювати собі життя - активно їздити регіонами, зустрічатися з людьми, дивитися їм в очі, слухати і навіть чути. Саме це зараз робить Королевська. До цього, судячи з інформації, готують і Кличка в його штабі. Ось чому головні зусилля технологів опозиції сьогодні зосереджені не на супроводі дій Кабміну або місцевих адміністрацій, а виключно на «кілерстві» проектів Королевської і Кличка.
Проте, як відомо, негативна мотивація тривалою не буває. А до парламентських виборів ще 8 місяців. От і виникає питання - чи витримають вони в такому темпі, чи дасть український виборець себе в черговий раз обдурити, клюнувши на відому чорно-білу фішку «або вони нас, або ми їх». Мені все таки здається, що суспільний запит на реальну політичну альтернативу буде сильнішим за всі ті заяложені штампи, з якими виступає сьогодні Турчинов і Ко.
Лана Демченко,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
676
