Результат президентських виборів у Росії був відомий задовго до початку березня. І все ж таки, їх завершення чекали, оскільки зрозуміло, що рішення з ключових питань прийматиме саме новообраний глава Російської Федерації. Це важливо для багатьох процесів в Україні.
Кінець виборчої гонки дозволяє простіше домовитися щодо газу, тому що Москві вже не треба активно демонструвати «радєніє за державу», - у цьому впевнений перший заступник голови бюджетного комітету Верховної Ради Владислав Лук'янов. А посол РФ в Києві Михайло Зурабов перед березневими «електоральними» вихідними зазначив: після виборів новий російський президент зустрінеться з Президентом України Віктором Януковичем, «і разом вони дадуть поштовх тому, щоб ми в строго визначені терміни підійшли до вирішення... Термін підписання нової газової угоди з Україною залежить від термінів оцінки української газотранспортної системи (ГТС)».
Справді, створюється враження, що вітчизняна ГТС - це ключова мета росіян у нинішніх переговорах щодо постачання газу. Так, Кремль традиційно прагне використати ці переговори і для загальнополітичного тиску, щоб і в майбутньому вести розмову з позиції сили. Але питання «труби» явно домінує, і цього не приховують московські політики та лобісти.
Візьмемося прогнозувати, яка вартість газу буде узгоджена. Так, днями Росія запропонувала 10-відсоткову знижку відносно нинішнього рівня. Проте експерти вважають, що це не остаточний варіант. Кінцевий якраз залежатиме від того, наскільки «Газпром» зможе дорватися до української ГТС.
За словами аналітика Інституту енергетичних досліджень (ІЕД) Юрія Корольчука, «новий старий» президент РФ вважає себе автором і ідеологом концепції міжнародного консорціуму з управління магістральною ГТС України. «Саме Володимир Путін у 2002-03 рр. разом з тодішнім президентом Леонідом Кучмою просував цю ідею. І щоб її реалізувати, Путін може піти назустріч Януковичу щодо ціни на газ», - стверджує фахівець. Він продовжує, що Путіна не можна назвати великим прихильником транспортування газу в обхід вітчизняних магістралей (Північний і Південний потоки). На підтвердження Корольчук наводить недавні слова Зурабова про те, що якщо Київ швидко проведе оцінку вартості «труби» і випередить остаточне рішення щодо «Південного потоку», то ціна ГТС на наступних переговорах буде високою. На думку експерта ІЕД, «Путін розуміє, що в сучасних умовах буде важко знайти більше $ 20 млрд на південний маршрут, і що краще займатися модернізацією українських потужностей».
Отже, класична гілка «Уренгой-Помари-Ужгород» залишається принципово важливою для Росії, незважаючи на «потоки». І вона змушена рахуватися з позицією України. Що ж може отримати Київ від грамотного підходу до переговорів щодо газопроводу, - розбирався ForUm.
Два чи три?
Україна, нагадаємо, наполягає на тристоронньому варіанті консорціуму, де вона мала б 34%, а ще два учасники (РФ і Євросоюз) по 33%. Росіяни ж прагнуть до двосторонньої версії, де Київ мав би «контрольний пакет», тобто більше 50%. Основні роботи з модернізації оцінюються в $ 5,3-5,5 млрд у сучасних цінах, мінімальний термін робіт - 7 років.
І ще у 2009 р. ЄС пообіцяв виділити $ 308 млн на І етап проекту. Формально ЄБРР і Європейський інвестиційний банк підтверджують ці обіцянки й зараз, але на тлі явного охолодження відносин з Брюсселем це звучить непереконливо.
А значить, посилюються позиції «двостороннього» варіанту. Крім того, а хто, власне, сказав, що європейський учасник консорціуму неодмінно буде незалежним і «протиросійським»? Адже не секрет, що «Газпром» контролює газовий ринок у такій найбільшій країні ЄС як Німеччина. І третьою стороною, упевнений директор ІЕД Дмитро Марунич, може стати тільки (!) велика німецька корпорація типу RWE, інтереси якої пов'язані з інтересами російської газової монополії. Такій єврокорпорації весь цей проект потрібен лише для того, щоб заробити на постачаннях устаткування і технологій.
Загалом, пора вже попрощатися з ілюзіями про «добру Європу». Євросоюз захищає свої економічні інтереси і в питанні ГТС, і в разі зони вільної торгівлі з Києвом, і в інших випадках. Тим більше на тлі фінансової кризи єврозони. Незалежний аналітик Євген Лешан акцентує: «Неважко помітити, що ЄС вважає за краще домовлятися з основним і найбільш вигідним йому гравцем - Кремлем, а не з Україною, яку вважає другорядним учасником. Не дарма Європа де-факто майже згорнула роботу Енергетичної хартії на користь двосторонніх угод з Москвою, які не особливо афішуються».
Тому фахівці цілком допускають, що Кремль довго не «ламатиметься» і погодиться на українську пропозицію про три керуючі сторони. Так, незалежний експерт з енергетичних питань Валентин Землянський переконаний:, що Росія погодиться на тристоронній консорціум.
Себе б не забути
Отже, великі центри впливу ділять між собою вітчизняну «трубу», а її теперішні власники змушені між ними лавірувати. Дійсно, каже Євген Лешан, Київ є багато в чому залежною стороною - від цінового диктату «Газпрому», від пов'язаної з цим збитковості НАК «Нафтогаз України», від відсутності власних коштів на реконструкцію газотранспортної магістралі.
І все таки, Україна здатна впливати на хід переговорів щодо ГТС, і намагається це робити, стверджує Лешан. За його оцінкою, в Кабміні чудово розуміють, що модернізація газопроводу «загрожує» національній промисловості мільярдними контрактами. І що промисловість здатна на гідному рівні ці контракти виконати.
Аналітики нагадують: «Уренгой-Помари-Ужгород» запущено у 1983-84 рр. Українська частина магістралі складає 1160 км (із загальних 4451 км), річна планова пропускна здатність - 27,9 млрд м3. І, насамперед, реконструкція такого масштабу - це сотні тисяч тонн нових магістральних труб великого діаметру (ТВД), класичним виробником яких у колишньому СРСР є наш Харцизький трубний завод (ХТЗ; Донецька обл.). В останні роки в РФ запущено відразу декілька внутрішніх проектів випуску ТВД, але в осяжній перспективі вони лише частково зможуть замінити поставки з ХТЗ.
Тому Марунич упевнений, що яким би не був у підсумку консорціум, постачальником ТВД стане харцизький завод. «Який пропонує хорошу якість і прийнятні ціни, в т.ч. за рахунок використання вітчизняного штрипса (трубної заготовки)», - уточнює фахівець. Зазначимо, що перекладатиметься не вся магістраль, а тільки кілька сотень кілометрів лінійної частини. Для цього знадобиться близько 560 тис. т ТВД і ще деякий обсяг допоміжних труб меншого діаметру, підраховує експерт інвесткомпанії Phoenix Capital Роман Тополюк. І за базові 7 років модернізації один тільки ХТЗ з урахуванням актуальних цін може заробити $ 1,5-1,6 млрд.
Також для модернізації необхідно насосно-компресорне обладнання. Провідним його виробником у нашій країні є НПО ім. Фрунзе (м. Суми), що, за словами Тополюка, «займає непогані позиції і на ринках СНД. Наприклад, «Газпрому» значна частина газокомпресорних станцій поставляється сумчанами». Цей завод може виконати всі базові замовлення для реконструкції ГТС.
У такому разі Києву, можливо, навіть вигідно зробити консорціум двостороннім, щоб отримати побільше замовлень для українських підприємств. Позиції РФ будуть сильні в будь-якому випадку, і головне питання в тому, який з форматів проекту кращий для України та її інтересів, а не для Євросоюзу та інших зовнішніх гравців. Саме варіант «50х50» може привести до максимального зниження цін на газ, адже Москва теж зацікавлена поліпшити свій імідж на наших «теренах». І дисконт може бути помітно більшим від пропонованих нині 10%. Кабмін же в такому разі збереже і обличчя, і самостійність позиції в розмові з Кремлем, а економіка отримає довгоочікувану газову знижку.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
688
