Щороку до звичних для зими проблем у вигляді снігових заметів додається ще одна, суто міська – бурульки. Вони звисають з карнизів будинків над головами перехожих, немов міфічні Дамоклові мечі. І применшувати їхню небезпеку не варто. Оскільки навіть туристку із далекої і спекотної Австралії, якій, здавалося б, уже чого-чого, а бурульок боятися не варто було б, нещодавно у Києві привалила одна така крижинка.
З настанням відлиги небезпека стала ще серйознішою – сніжно-крижані купи з гуркотом падають з дахів та балконів на голови безтурботних городян. ForUm обдзвонив травмпункти столиці, щоб дізнатися статистику за останню добу. Виявилося, що кількість звернень суттєво не змінилася. Більшість травм люди отримали від ожеледиці.
«Статистика за останню добу нічим істотним не відрізняється від попередніх днів», - запевнили у травмпункті столичної Міської лікарні №12. За словами чергового лікаря, звернень було двадцять. Травми традиційні для сезону ожеледі – це переважно пошкодження рук і ніг.
Лікарям уже довелося допомагати і потерпілим від падіння бурульок та снігу з дахів. Таких поки, на щастя, мало, чоловік п'ять. Медики припускають, що настільки нечисленні звернення пов'язані, швидше за все, з пильністю городян.
Але невже вберегти від небезпеки може тільки власна пильність? Виявляється, що для боротьби з бурульками існують спецзагони рятувальників. ForUm вирішив подивитися, як це відбувається, і разом з аварійно-рятувальною службою вирушив на чергове завдання.
Отже, рівно о 09:30 ранку ми прибуваємо у Київську службу порятунку (КСС) по вул. Вишгородська, 21. У дворі рятувальники неспішно вантажать у машину необхідне обладнання. Хтось курить збоку, багато жартують. На столику біля входу до кабінету командира бачу журнал «Женские истории». Втім, серед рятувальників є чимало жінок.
Далі проходимо до кабінету командира Правобережного загону Юрія Бороди. Він саме розподіляє завдання між начальниками аварійних служб порятунку. ForUm закріплюють за відділенням Валерія Моленка.
Отримавши у руки роздруківку з десятьма адресами, командир відділення поспішає за лопатою. До речі, у рятувальників вона непроста, а закріплюється, немов рукавиці у дитини, мотузками.
«Це для того, щоб під час роботи не впустити її з даху, - пояснює Моленко, побачивши мій запитальний погляд. - Якщо працюєш на 10-16 поверсі, довго доведеться за нею бігти. Та і прибити когось можна».
«Якщо на вашому будинку утворилися бурульки, які загрожують життю і здоров'ю перехожих, вам необхідно насамперед звертатися до ЖЕКу. Вони зобов'язані вжити заходів, інакше їх оштрафують. Але якщо раптом вони нічого не зроблять, вам слід скаржитися до служби мерії за відомим номером 1551», - радить Борода.
За його словами, КСС найчастіше обслуговує соціальні об'єкти: школи, дитячі садки, поліклініки та лікарні – весь бюджетний сектор. Вони самі дзвонять і просять приїхати. За це служба з них не бере ні копійки. А ось для приватних установ існує спеціальна такса. Вона залежить зовсім не від обсягу роботи, а погодинна – 939 грн за 1 годину.
«Справа у тому, що об'єкти бувають різні: на одному можна впоратися за пару годин, на іншому угробити дві доби», - пояснює Борода.
Серед складнощів у роботі рятувальників він називає двосхилі і/або прогнилі дахи. Таких найбільше у «хрущовках» і «сталінках» – на Печерську, Нивках і т.д.
«Часто дахи у такому жахливому стані, що промальпіністу просто нема за що закріпитися, - обурюється Борода. - Огородження практично згнили, місцями дах обвалений. Наприклад, недавно нам довелося працювати у школі, розташованій у селі Троєщина. Вона настільки стара, що ступити страшно! Довелося працювати з землі».
У той же час Борода каже, що робота йшла б швидше, однак, за правилами безпеки, альпіністам можна працювати тільки у світловий день.
Отже, обладнання завантажили, лопати склали – вперед!
«Будеш рятувати свою альма-матер», - жартують над ним колеги.
Припаркувавшись біля школи, рятувальники надягають страхувальне спорядження.
«Сьогодні у нас не складний об'єкт, тому достатньо нижньої обв'язки, - каже рятувальник Віктор. - При складних, висотних роботах обов'язково надягається також грудна підв'язка».
Підібравши з великої зв'язки відповідний для підйому і спуску карабін, він надягає каску. Ті самі дії проробляють й решта рятувальників.
За словами Моленка, у той момент повз проходив чоловік. Рятувальники його не пускали, а він, кинувши «мені треба», напролом пішов у небезпечну зону.
«Ледь не прибило! Якби ще крок – не жилець», - говорить Моленко.
Він також пригадав триметрову бурульку на будівлі мерії, з боку дворів. Правда, її вдалося збити без ексцесів. «А взагалі, якщо порівнювати з минулим роком, то бурульок приблизно стільки ж», - підсумовує Моленко.
Тим часом інші рятувальники вже активно махають лопатами на даху. Б'ють по карнизу, до якого кріпляться одно-двометрові бурульки. Ті, буває, частинами злітають, а буває, зриваються величезними брилами. У школі якраз звучить дзвінок на перерву, діти висипають у коридори. На вулицю їх поки не пускають – на час занять усі виходи заблоковані.
«Буває, пояснюєш людині – не ходи туди, небезпечно. А вона відповідає, мовляв, я стороною. Але льоду ж це не поясниш! - обурюється рятувальник Форноляк, який чергує знизу, щоб не допустити у небезпечну зону перехожих. - А ще дістали машини! Жахливо заважають працювати. Буває, підійдеш, стукнеш по ній, спрацює сигналізація. Але рідко коли виходить господар. Доводиться або ювелірно працювати на свій страх і ризик, або відкладати завдання на інший день».
Наостанок фотографуємося з трофеєм – важкою брилою криги, яка звалилася з даху. Бажаємо рятувальникам спокійних чергувань і їдемо.
Читачам же хочемо побажати: громадяни, будьте пильні! Бурульок у Києві дуже багато, і всі їх прибрати не вдасться. І не тому, що не захочуть, а просто не встигнуть.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
