Як відомо, восени 2011 року Україна підписала угоду про зону вільної торгівлі з СНД. Але двосторонні режими вільної торгівлі існували з багатьма країнами Співдружності ще з 1990-х років. Інше питання, що у випадку з Росією цей режим був «обкладений» низкою вилучень, які, насамперед, стосувалися цукру, спирту, молокопродуктів та інших агротоварів.
Фахівець Інституту економіки та прогнозування НАН України Володимир Сіденко зазначає, що весь час дії спрощеного режиму Москва намагалася розширити список вилучень – з перемінним успіхом. Наприклад, уже багато років обмежені щорічними квотами поставки до РФ вітчизняних труб. Російський ринок багато у чому «прив'язаний» до них, але федеральна влада намагається «шикувати» українських постачальників і розвивати власне заміщувальне виробництво.
І ось тепер дісталося сиру. Невдовзі після Нового року Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини (Росспоживнагляд) заявила: якість сирів, які надходять до Росії з України, погіршилася, і тепер їх слід класифікувати як «сирний продукт» через великий вміст рослинних компонентів. Глава служби Геннадій Онищенко тоді уточнив, що у такому разі українські сири, згідно з Технічним регламентом РФ на молоко і молочну продукцію, можна ідентифікувати тільки як сирний продукт. Додавши, що тим самим наші виробники фактично обманюють росіян, що підпадає під статті 14.7, а також 14.43-14.46 Кодексу про адміністративні правопорушення. І що контроль за українською агропродукцією буде посилений і у цілому – через те, що, починаючи з 2012 року, контролювати її якість у нашій країні буде ветеринарна служба, а не медики.
Протягом останніх тижнів конфлікт розвивався, і його вже встигли охрестити «сирною війною». У кінцевому рахунку, з 7 лютого Росспоживнагляд ввів заборону на ввезення до Росії сирів трьох українських компаній: «Прометей» (Чернігівська обл.), «Гадячсир» та Пирятинського сирзаводу (обидва – Полтавська обл.). Незабаром було заявлено і про подальше розширення списку «заборонених» підприємств. При цьому почалося вилучення сирів із торгового обороту. Всього сир до РФ експортують 15 вітчизняних виробників.
За даними голови ради директорів одного із провідних українських молочних холдингів Анатолія Юркевича, поставки у Росію складають 85-90% усього експорту сиру з країни, і закриття російського ринку мало б катастрофічні наслідки для постачальників. Так, уже на другу добу після рішення про заборону постачань одна із компаній, Пирятинський сирзавод, призупинила виробництво. Заявивши, що навіть не має обладнання для внесення рослинних жирів у суміш для варіння сиру.
А 8 лютого до позиції РФ приєдналася і Білорусь: перший заступник міністра сільського господарства і продовольства цієї республіки Надія Котковець також допустила заборону на імпорт сирів з України.
І вічний бій
Проте вже 10 лютого ситуація отримала несподіваний розвиток. Незважаючи на те, що ще днем раніше Онищенко публічно говорив про відмову зустрічатися з міністром аграрної політики і продовольства України Миколою Присяжнюком, ця робоча зустріч таки відбулася і дала результати. Які, як можна судити, полягають у компромісі: за словами міністра, «сторони дійшли спільної думки, що контроль якості продукції є ключовим, і на ринки повинні надходити продукти, які відповідають регламентам і нормативам Росії, а також нормам федерального закону «Про захист прав споживачів». Найближчим часом буде створена робоча група, яка проінспектує підприємства, ввезення продукції яких було припинене». Відновлення поставок сиру можливе протягом 10-12 днів.
При цьому Росспоживнагляд проведе документарні перевірки заводів-експортерів з їхньою подальшою санітарно-епідеміологічною експертизою та оцінкою лабораторної бази, що забезпечує контроль якості та безпеки товару.
Сіденко вважає, що у перекладі з мови дипломатії це означає: вітчизняні сирзаводи зобов'яжуть продавати до РФ найякісніший товар і тісніше узгоджувати обсяги поставок з федеральними лобістами. Ну, а Москва відмовляється від «винищувальних» заборон на ввезення. Президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса вважає подібну переговорну тактику Києва вірною: «Якби ми продовжували стверджувати, що претензії РФ безпідставні, переговори затягнулися б надовго. Та й зараз росіяни не поспішатимуть з відкриттям свого ринку: Росспоживнагляду вигідно затягнути час, щоб підтримати «своїх». Практика показує, що такі питання вирішуються від кількох місяців до півроку».
Міністр сільського господарства Білорусі Михайло Русий на цьому тлі також запевнив, що у його країни на даний момент немає офіційних претензій до якості продуктів харчування з України, зокрема, сирів.
Але вже ввечері 10 лютого ситуація знову змінилася: Онищенко оголосив, що виконання «сирних» домовленостей з Києвом призупинене у зв'язку із заявами керівництва Кабміну та МЗС України щодо цієї проблеми. Тобто битва триває.
Справедливості заради зазначимо, що наші сири справді не ідеальні. Це помітно і по сиру, який ми купуємо у магазині: і смак не той, що раніше, та і структура інша (скажімо, менше дірочок, які традиційно вважаються ознакою якості сиру). Галузеві аналітики підтверджують: не менше третини сирів, які випускаються в Україні, таки містять рослинні жири і, таким чином, є тим самим «сирним продуктом». А він приблизно на 30% дешевше справжнього сиру, що дозволяє постачальникам додатково заробляти: собівартість виготовлення нижча, а відпускні ціни приблизно ті ж. Присяжнюк також визнає, що у російської сторони є підстави для претензій: «У Росспоживнагляду є об'єктивні аргументи щодо невідповідності нашої продукції техрегламенту».
Момент обрано вірно
Імовірно, як і в інших подібних випадках, упродовж 2012 року сторони все ж домовляться, і проблема буде врегульована. Але, як мовиться, «а що це взагалі було»? Адже відомо, що Москва нерідко використовує такі торгові спори для тиску на Київ у більш широкому контексті.
Глава аналітичного агентства RusEnergy Михайло Крутихін допускає, що «сирна війна» – один із важелів тиску на Київ у газових переговорах. У той же час дехто із експертів ForUm`у вважають, що справа не у цінах на газ, а у загальному бажанні Кремля посилити свій вплив на нашу країну.
На думку Сіденка, момент для цього досить вдалий: по-перше, у Європі посилюється криза, і її здатність протистояти експансії Росії ослаблена.
По-друге, вартість імпортного газу вже дійсно загрожує стабільності вітчизняної економіки, тим більше – у світлі «нової хвилі кризи», і з боку РФ було б логічно використовувати цей козир в обмін на якісь поступки Києва.
По-третє, скоро вибори до Верховної Ради, а зовнішні сили завжди користуються такими моментами, намагаючись вплинути на хід подій в Україні. Електоральна боротьба дає непогані можливості грати на інтересах різних лобі, обіцяючи їм підтримку на виборах в обмін на майбутні вигоди.
По-четверте, скоро і у самій Росії будуть президентські вибори, і на цьому тлі Кремль намагається «проявити себе», показати виборцям, що відчайдушно бореться за державні інтереси.
Реальні цілі «війни»
Але особливо підкреслимо, що Москва продовжує заманювати Україну до Митного союзу (МС) і ЄЕП, у т.ч. граючи на проросійських настроях частини вітчизняних виборців. Непогані підсумки річної роботи МС подаються як великий позитивний синергетичний ефект, а офіційний запуск ЄЕП з 1 січня покликаний додатково підсилити аргументи на користь пострадянського вектора інтеграції.
Зв'язок «сирного питання» з прагненням Росії розширити свій вплив у СНД побічно підтвердив і її посол у Києві Михайло Зурабов: за його словами, питання експорту українського сиру – політичне. Дипломат додав: якщо Київ відмовиться від МС, то РФ займеться заміщенням українських товарів у своїх виробничих ланцюжках. «Це нескладна логіка економічного розвитку», - впевнений посол.
А директор департаменту інформаційної політики українського МЗС Олег Волошин у минулі вихідні заявив: слова Онищенка про припинення дії «мирних» домовленостей щодо сиру тільки посилюють підозри у політичному підґрунті «сирної проблеми».
В умовах такого тиску влада України поки що не поспішає з повною відмовою від МС. Так, наприкінці 2011 року Президент Віктор Янукович заявив: «До можливого вступу у Союз нам треба подивитися на його роботу протягом одного-двох років».
При цьому офіційним пріоритетом інтеграції залишається Євросоюз, а значить, у найближчі роки нам варто чекати від Росії все нових і нових «наїздів». Які будуть спрямовані не стільки на підтримку інтересів російських виробників, скільки на затягування країни в орбіту впливу Кремля.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
