В Україні лютують морози. Щоб допомогти людям пережити «суворий мінус», Міністерство надзвичайних ситуацій розгорнуло по всій країні понад три тисячі мобільних пунктів обігріву. Тільки в столиці їх десять. ForUm навідався до одного з них, що на вул. Жукова, 4, поряд із пожежною частиною (Деснянський район), і дізнався, як там відігрівають людей.
Тут, на самій околиці житлового масиву, біля лісу встановлено величезний військовий намет.
З боку лісу підтягуються перші відвідувачі. Жадібно докуривши сигарету майже до самих пальців, вони ховаються за брезентом намету. Одразу видно - бездомні.
Звертаємося до одного з них. Чоловік одразу ж іде на контакт і зізнається, що ночує на вокзалі, але там «ганяє міліція». Тому для того, щоб зігрітися і виспатися, він, як і багато інших бездомних, сідає в електричку на Фастів або Гребінку.
«Я ходжу обідати у «Стефанію» (благодійна їдальня - Ред.). Там мені розповіли про пункти обігріву, - говорить бездомний Максим Радченко, одягнений у заяложену курточку, на губі засохла кров. - Тут мені зручно, тому що всього одну зупинку від метро. Але в парку Перемоги, де також є такий пункт, мені більше подобається - там їжа гаряча. У наметах нормально, але трохи прохолодно. Хотів було взяти одяг, але на мене нічого не знайшлося за розміром».
У цей час МНСник рубає дрова для протоплювання грубки в наметі.
«Цей пункт обігріву діє з 27 січня - з перших днів морозів, - розповідає ForUm'у заступник керівника Деснянського РУ МНС В'ячеслав Васюк. - Тут цілодобово чергують двоє наших співробітників. Пункт забезпечений засобами для обігріву: калориферами, «теплодуйками», є також «буржуйка». Щоранку завозиться їжа: каші, ковбаси, хліб. А чай ми готуємо в частині. Раз на день у наметі проводимо дезінфекцію. У будні дні тут також чергують представники Червоного хреста, роздають теплі речі, надають медичну допомогу. Допомагають і городяни - приносять речі і їжу».
За словами представника МНС, у середньому пункт обігріву за день відвідує 60-70 осіб. В основному приходять бездомні. Кожного записують до спеціального журналу. Втім, документів ні у кого не вимагають, та й далеко не в кожного вони є.
Заходимо до намету і ми. Минувши тамбур, опиняємося в просторому, злегка задимленому приміщенні. Біля входу - «буржуйка», від якої йде тепло. Навіть жарко. Бездомні, чоловік десять, гріються. У багатьох набряклі від алкоголю обличчя зі слідами побоїв. Розташовуємося поруч на вільних пластикових стільцях.
«Про цей пункт мені розповіли друзі. Привів сюди знайомих, - каже безпритульний, років 25-ти, Володимир Суховенко. Він також одягнений у брудну куртку, на голові - шапка-вушанка з відстовбурченим «вухом». - До цього грівся в під'їздах і магазинах - але там довго не простоїш - виганяють. Пункт обігріву мені реально допоміг! За зиму багато знайомих відморозили ноги і руки. Сам я ночую на «ничку» - люк теплотраси на Броварському шосе біля автозаправки. Як тільки замерзну, відразу ж ховаюся туди. Зі мною там живе ще шість чоловік - тепло як у Бога за пазухою. Я навіть у плавках ходжу».
Бездомний розповідає, що намагається заробляти - прибирає сніг біля станції метро «Лісова». За це йому платять 5 грн за «квадрат».
«Я сім років уже скитаюся. Пішов з дому, бо батьки бухають. Уже два роки не був удома. Мені на вулиці більше подобається, - продовжує Суховенко. - Нам іноді приносять їжу знайомі лісники, так що ми не голодуємо. У пункті підібрав собі валянки і штани. В люку у мене є часник і лимон - так що мені холоди не страшні! Ще жодного разу за зиму не хворів!».
Біля «буржуйки» кожен говорить про своє. Але найчастіше - де можна безкоштовно поїсти.
«Набридло жити на найманій квартирі. Знайшов нормальне місце, де тиша і спокій. Це покинутий залізничний тунель, але точну адресу я вам не скажу. Не хочу накликати непроханих гостей, - зізнається бездомний з Одеси Станіслав Котельников. Він у чистому бушлаті, під ним - шкіряна курточка, у руках - старенька «мобілка».
«Я свідомо бездомний, а не від тяжкої долі, - продовжує Котельников. - Я й інтернетом користуюся і знаю дві мови: базово турецьку і вільно англійську. I'm very glad our opportunity of your interview, тобто - я дуже радий можливості інтерв'ю».
Бездомний інтелігент розповів, що на хліб заробляє, роздаючи флаєри та листівки. Але, за фахом він муляр-висотник і в майбутньому збирається поїхати на заробітки до Австралії.
«Про цей пункт мені розповів Валера, - Станіслав показав на сусіда, що уминав за обидві
щоки кашу, який побачивши нас, відірвався від трапези і приєднався до розмови. - Приходжу сюди погрітися, поїсти і підшукати одяг. Учора, наприклад, мені дісталися дублянка і светр.
Зараз ще трохи посиджу і піду на ринок - там церковники роздають хавчик. Субота - день обжиралівки! Потім поїду до себе в тунель - там холодно, тільки коли укладаюся спати, але через десять хвилин я надихаю в пуховик і стає тепло».
Поруч реєструють новоприбулих. У відповідні графи вписують прізвище, вік, причину звернення, район проживання, час прибуття, яку допомогу надано і соціальний статус відвідувача. Практично в кожній графі написано одне й те саме: адреса - «Деснянський район»; причина звернення - «обігрів»; соціальний статус - «бездомний», вік відвідувачів - від 20 до 75 років.
На столику біля вікна аптечка з препаратами, переважно від кашлю і нежиті, але без медиків ліків не дають. Можна тільки зігрітися і поїсти. Однак, до обіду каша закінчується.
До МНСників звертаються не лише бездомні. «Я не бездомна, просто у мене зараз немає ні копійки. Пенсія ледь перевищує 900 грн. Усе йде на квартплату, - скаржиться пенсіонерка Тамара Федорівна. - Живу поряд, почула, що тут можна поїсти - от і прийшла. Але мені вже дістався тільки чай і хліб. Нічого, наступного разу буду знати, що «хто рано встає - тому Бог дає».
Допивши чай, бабуся направляється в дальній кут намету, де горою звалений одяг. Вибирає собі червону кофту і йде...
P.S. З початку холодів кількість загиблих українців уже перевалила за сотню. Кількість замерзлих європейців не набагато перевищує нашу статистику. Експерти пояснюють таку високу смертність у нашій країні низьким рівнем життя. Адже, в основному, від морозів загинули бездомні - люди, яким просто ніде сховатися.
Морози показали, що серця українців не зачерствіли і здатні на співчуття і милосердя. Багато людей завжди готові надавати допомогу, ділитися непотрібними для них, але необхідними для інших, речами. Питання тільки в організації. Детальну інформацію про те, як допомогти нужденним можна знайти на сайті Української служби порятунку. Давайте не будемо байдужими!
Фото Андрія Єловікова
Сергій Одаренко,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
1040
