В Україні лютують морози. Щоб допомогти людям пережити «суворий мінус», Міністерство надзвичайних ситуацій розгорнуло по всій країні понад три тисячі мобільних пунктів обігріву. Тільки в столиці їх десять. ForUm навідався до одного з них, що на вул. Жукова, 4, поряд із пожежною частиною (Деснянський район), і дізнався, як там відігрівають людей.
Тут, на самій околиці житлового масиву, біля лісу встановлено величезний військовий намет.
З боку лісу підтягуються перші відвідувачі. Жадібно докуривши сигарету майже до самих пальців, вони ховаються за брезентом намету. Одразу видно - бездомні.
Звертаємося до одного з них. Чоловік одразу ж іде на контакт і зізнається, що ночує на вокзалі, але там «ганяє міліція». Тому для того, щоб зігрітися і виспатися, він, як і багато інших бездомних, сідає в електричку на Фастів або Гребінку.
«Я ходжу обідати у «Стефанію» (благодійна їдальня - Ред.). Там мені розповіли про пункти обігріву, - говорить бездомний Максим Радченко, одягнений у заяложену курточку, на губі засохла кров. - Тут мені зручно, тому що всього одну зупинку від метро. Але в парку Перемоги, де також є такий пункт, мені більше подобається - там їжа гаряча. У наметах нормально, але трохи прохолодно. Хотів було взяти одяг, але на мене нічого не знайшлося за розміром».
У цей час МНСник рубає дрова для протоплювання грубки в наметі.
«Цей пункт обігріву діє з 27 січня - з перших днів морозів, - розповідає ForUm'у заступник керівника Деснянського РУ МНС В'ячеслав Васюк. - Тут цілодобово чергують двоє наших співробітників. Пункт забезпечений засобами для обігріву: калориферами, «теплодуйками», є також «буржуйка». Щоранку завозиться їжа: каші, ковбаси, хліб. А чай ми готуємо в частині. Раз на день у наметі проводимо дезінфекцію. У будні дні тут також чергують представники Червоного хреста, роздають теплі речі, надають медичну допомогу. Допомагають і городяни - приносять речі і їжу».
За словами представника МНС, у середньому пункт обігріву за день відвідує 60-70 осіб. В основному приходять бездомні. Кожного записують до спеціального журналу. Втім, документів ні у кого не вимагають, та й далеко не в кожного вони є.
Заходимо до намету і ми. Минувши тамбур, опиняємося в просторому, злегка задимленому приміщенні. Біля входу - «буржуйка», від якої йде тепло. Навіть жарко. Бездомні, чоловік десять, гріються. У багатьох набряклі від алкоголю обличчя зі слідами побоїв. Розташовуємося поруч на вільних пластикових стільцях.
«Про цей пункт мені розповіли друзі. Привів сюди знайомих, - каже безпритульний, років 25-ти, Володимир Суховенко. Він також одягнений у брудну куртку, на голові - шапка-вушанка з відстовбурченим «вухом». - До цього грівся в під'їздах і магазинах - але там довго не простоїш - виганяють. Пункт обігріву мені реально допоміг! За зиму багато знайомих відморозили ноги і руки. Сам я ночую на «ничку» - люк теплотраси на Броварському шосе біля автозаправки. Як тільки замерзну, відразу ж ховаюся туди. Зі мною там живе ще шість чоловік - тепло як у Бога за пазухою. Я навіть у плавках ходжу».
Бездомний розповідає, що намагається заробляти - прибирає сніг біля станції метро «Лісова». За це йому платять 5 грн за «квадрат».
«Я сім років уже скитаюся. Пішов з дому, бо батьки бухають. Уже два роки не був удома. Мені на вулиці більше подобається, - продовжує Суховенко. - Нам іноді приносять їжу знайомі лісники, так що ми не голодуємо. У пункті підібрав собі валянки і штани. В люку у мене є часник і лимон - так що мені холоди не страшні! Ще жодного разу за зиму не хворів!».
Біля «буржуйки» кожен говорить про своє. Але найчастіше - де можна безкоштовно поїсти.
«Набридло жити на найманій квартирі. Знайшов нормальне місце, де тиша і спокій. Це покинутий залізничний тунель, але точну адресу я вам не скажу. Не хочу накликати непроханих гостей, - зізнається бездомний з Одеси Станіслав Котельников. Він у чистому бушлаті, під ним - шкіряна курточка, у руках - старенька «мобілка».
«Я свідомо бездомний, а не від тяжкої долі, - продовжує Котельников. - Я й інтернетом користуюся і знаю дві мови: базово турецьку і вільно англійську. I'm very glad our opportunity of your interview, тобто - я дуже радий можливості інтерв'ю».
Бездомний інтелігент розповів, що на хліб заробляє, роздаючи флаєри та листівки. Але, за фахом він муляр-висотник і в майбутньому збирається поїхати на заробітки до Австралії.
«Про цей пункт мені розповів Валера, - Станіслав показав на сусіда, що уминав за обидві
щоки кашу, який побачивши нас, відірвався від трапези і приєднався до розмови. - Приходжу сюди погрітися, поїсти і підшукати одяг. Учора, наприклад, мені дісталися дублянка і светр.
Зараз ще трохи посиджу і піду на ринок - там церковники роздають хавчик. Субота - день обжиралівки! Потім поїду до себе в тунель - там холодно, тільки коли укладаюся спати, але через десять хвилин я надихаю в пуховик і стає тепло».
Поруч реєструють новоприбулих. У відповідні графи вписують прізвище, вік, причину звернення, район проживання, час прибуття, яку допомогу надано і соціальний статус відвідувача. Практично в кожній графі написано одне й те саме: адреса - «Деснянський район»; причина звернення - «обігрів»; соціальний статус - «бездомний», вік відвідувачів - від 20 до 75 років.
На столику біля вікна аптечка з препаратами, переважно від кашлю і нежиті, але без медиків ліків не дають. Можна тільки зігрітися і поїсти. Однак, до обіду каша закінчується.
До МНСників звертаються не лише бездомні. «Я не бездомна, просто у мене зараз немає ні копійки. Пенсія ледь перевищує 900 грн. Усе йде на квартплату, - скаржиться пенсіонерка Тамара Федорівна. - Живу поряд, почула, що тут можна поїсти - от і прийшла. Але мені вже дістався тільки чай і хліб. Нічого, наступного разу буду знати, що «хто рано встає - тому Бог дає».
Допивши чай, бабуся направляється в дальній кут намету, де горою звалений одяг. Вибирає собі червону кофту і йде...
P.S. З початку холодів кількість загиблих українців уже перевалила за сотню. Кількість замерзлих європейців не набагато перевищує нашу статистику. Експерти пояснюють таку високу смертність у нашій країні низьким рівнем життя. Адже, в основному, від морозів загинули бездомні - люди, яким просто ніде сховатися.
Морози показали, що серця українців не зачерствіли і здатні на співчуття і милосердя. Багато людей завжди готові надавати допомогу, ділитися непотрібними для них, але необхідними для інших, речами. Питання тільки в організації. Детальну інформацію про те, як допомогти нужденним можна знайти на сайті Української служби порятунку. Давайте не будемо байдужими!
Фото Андрія Єловікова
Сергій Одаренко,
