Андрій Магера: Кандидатів у нардепи буде близько десяти тисяч

До чергових парламентських виборів залишилося трохи більше півроку. Їх проводитимуть за новими правилами – закон прийнятий не так давно і ще не апробований. Про те, чи готується вже Центральна виборча комісія України до жовтневих виборів, які складнощі та новації чекають членів комісій і виборців, а також про багато іншого в інтерв'ю ForUm'у розповів заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера.

- Андрію Йосиповичу, чергові парламентські вибори мають відбутися 28 жовтня цього року. Яка готовність Центрвиборчкому до волевиявлення?

- Проходить технічна підготовка до виборів. Йдеться про реалізацію першочергових заходів згідно з календарним планом. Це питання створення виборчих округів, виборчих дільниць, підготовки документів щодо складання списків виборців, а також низка інших технічних моментів.

- Як буде використовуватися Державний реєстр виборців?

- Зверніть увагу, що зараз ми не чуємо голосів тих критиків, які свого часу говорили, що ЦВК не впорається зі створенням реєстру, що він буде дорогим і неякісним. Наш реєстр є унікальним, принаймні, у жодній країні СНД йому немає аналога. Списки виборців складаються на базі реєстру, і вони набагато якісніші у порівнянні з тими, що були раніше.

Так що, незважаючи на скепсис, Держреєстр себе вже виправдав. Він застосовувався як на президентських виборах-2010, так і на минулих місцевих виборах.

Звичайно, ніхто не застрахований від помилок, але якість і достовірність списків наближаються до ста відсотків.

- Вибори проводитимуться за новим законом. Як Ви його оцінюєте?

- Якщо порівнювати його з попереднім законом про вибори народних депутатів, то це крок назад. Але якщо ж з тим, за яким проходили парламентські вибори 1998-го або 2002-го років, то у новому більше позитивних моментів.

- А якщо розглянути закон з технічної точки зору – підготовка до виборів, день виборів, підрахунок голосів, то що ж змінилося?

- Так, зміни є. Якщо говорити про виборця, то на минулих парламентських виборах йому потрібно було заповнити лише один бюлетень. Зараз же їх буде два: один – такий, як і раніше, де виборець голосує за партію, а другий – за депутата у мажоритарному окрузі.

Крім того, не буде тепер графи «не підтримую жодного кандидата», або, як кажуть, «проти всіх». Відповідно, потрібно віддати голос комусь зі списку.

- А якщо просто кинути в урну «порожній» бюлетень?

- Незаповнений чистий бюлетень буде вважатися недійсним. Але я б застеріг від таких дій з боку виборців.

Чистий бюлетень є великою спокусою, адже він готовий до заповнення.

- Ну, а якщо людина жодного кандидата не вважає гідним свого голосу?

- Нехай заповнить форму, підтримавши, наприклад, двох-трьох кандидатів. У такому разі бюлетень буде недійсним, але таким бюлетенем уже ніхто не зможе протиправно скористатися.

- Скільки, за новим законом, триває виборча кампанія?

- Дев'яносто днів. Оголошення початку виборчого процесу має відбутися до 28-го липня включно. З 30-го липня стартує безпосередньо виборчий процес.

Але до цього дня має відбутися багато подій, пов'язаних з виборами. Зокрема, створення постійно діючих виборчих округів, а також звичайних, окремих спеціальних і закордонних виборчих дільниць. Ці дільниці діятимуть постійно, не тільки для парламентських, але і для президентських, і місцевих виборів, і референдуму.

- У ході кожної виборчої кампанії, задовго до її офіційного старту, громадян починають загодовувати політичною рекламою. Чи мають право політики агітувати до 29-го липня?

- Дозволяється пропагувати діяльність партії за допомогою політичної реклами. І вона не потрапляє під дію закону про вибори до тих пір, поки не почався виборчий процес.

А з моменту реєстрації партії або ж особи як учасників виборів для них встановлюються певні обмеження. Вони зобов'язані створити виборчий фонд і оплачувати рекламу виключно із коштів фонду.

У новому законі з'явився розділ, присвячений інформаційному забезпеченню виборчого процесу. Йдеться щодо інформації про хід виборчого процесу, а не про діяльність кандидатів. Це своєрідна соціальна реклама для виборців – новини про вибори у ЗМІ.

При цьому закон говорить про певні обмеження. ЗМІ повинні дотримуватися принципу відстороненості від політиків, принципу збалансованості при поданні інформації про кампанію.

- Чи дозволяється антиреклама, коли один претендент публічно, з плакатів, обливає брудом конкурента?

- Можна агітувати не тільки за певного кандидата, але і проти. Це прямо дозволено у законі. Але дуже хочеться, щоб лилося поменше бруду і щоб виборча кампанія була коректною боротьбою опонентів. Однак, на жаль, це ідеальна ситуація, якої насправді не буває.

- А що буде з тими політичними білбордами, які були оплачені та розміщені до початку кампанії і термін їхньої демонстрації обговорений до самого дня виборів? Під дію яких законів вони підпадають?

- Такі рекламні носії перед початком кампанії повинні бути зняті. Хоча б з тієї причини, що закон зобов'язує позначати друковані рекламні площі спеціальною позначкою: реклама виготовлена ​​ за гроші виборчого фонду такого-то кандидата, тираж реклами такий-то і низкою інших реквізитів. Зрозуміло, що до початку кампанії таких реквізитів на рекламних носіях бути не може.

Хочу звернути увагу також на те, що багато хто думає, що відповідальність за політичну рекламу несуть виключно політики. Насправді це не так.

Рекламні агентства також відповідальні за зміст політичної реклами. Вони повинні дотримуватися обмежень, встановлених законом про рекламу та іншими законами і кодексами. Закликаю рекламні агентства бути обережними у питаннях політичної реклами і виконувати норми закону.

- У виборчий період відчутно зростає присутність кандидатів-представників влади у ЗМІ. Опозиція критикує це, твердить, що влада використовує своє становище і таким чином агітує за себе. Влада ж заявляє, що це не агітація, а освітлення її діяльності. Що Ви думаєте з цього приводу?

- Це тонка ситуація, і ставитися до неї потрібно уважно. ЗМІ не можуть і не повинні замовчувати дії влади тільки тому, що їхні представники або однопартійці – кандидати. Але у той же час журналісти повинні дуже акуратно підходити до висвітлення діяльності влади.

Іншими словами, інформація про чиновника повинна подаватися виключно як про посадову особу. Не повинно бути ніяких натяків на участь того чи іншого представника влади у виборчій кампанії, ніяких агітаційних матеріалів, партійної символіки і т.д. Пряма мова політика не може містити цитат із передвиборчих програм або мати якийсь стосунок до дати 28-го жовтня – дня виборів.

Якщо ЗМІ будуть їх дотримуватися, проблем не буде. Але якщо буде спроба повторити 2004 рік, то, повірте мені, нічим хорошим це не закінчиться.

- Змішана система виборів додасть роботи Центрвиборчкому?

- Так. Її буде набагато більше. І справа тут не тільки у бюлетенях, яких, як уже було сказано, тепер по два на виборця.

Законодавець наділив ЦВК повноваженнями реєструвати кандидатів не тільки у багатомандатному окрузі за партійним списком, а й в одномандатних округах.

Ми прийматимемо рішення про реєстрацію кандидатів-мажоритарників, скасування реєстрації. Будемо також займатися друкуванням виборчих бюлетенів мажоритарників, встановлювати результати виборів у мажоритарних округах.

Проте, не дивлячись на велику кількість завдань Центрвиборчкому, я впевнений, що законодавець вчинив правильно, передавши значний обсяг повноважень нам від окружних комісій. При всій моїй повазі до колег із ОВК, я вважаю, що все ж політична складова у їхній діяльності значно вища, ніж у Центрвиборчкомі.

- Скільки прогнозується кандидатів-мажоритарників на цих виборах?

- Важко сказати. Однозначно, що не одна тисяча. Порахуйте. У нас 225 округів. В окрузі у середньому буде по 15-20 кандидатів, плюс кандидати-списочники від партій. Можна висловити припущення, що кандидатів буде близько десяти тисяч.

- Чинний закон про вибори народних депутатів підвищив прохідний бар'єр для партій з 3% до 5%. Упевнені у перемозі партії вітають це нововведення і кажуть, що прохідний бар'єр у 5% – це європейська практика. Ті ж, хто у своїй перемозі сумнівається, стверджують, що таким чином заблокували шлях у Раду для так званих малих партій і законсервували розклад сил у парламенті. Як ви оцінюєте підвищення прохідного бар'єру?

- І у світовій, і у європейській практиці, як правило, застосовується від трьох до п'яти відсотків. Нижче трьох відсотків бар'єр втрачає сенс, оскільки не виконує завдання структурування парламенту. Понад п'ять відсотків – це дискримінаційний бар'єр, оскільки обмежує величезну кількість виборців мати своїх представників у парламенті.

Виборчий бар'єр – це палиця з двома кінцями. Я неодноразово говорив, що відсоток прохідного бар'єру обернено пропорційний до кількості представлених депутатами виборців. Умовно кажучи, якщо бар'єр 5%, то я не виключаю, що мінімум 40% виборців не будуть представлені у Раді депутатами-списочниками.

- Чим вони відрізняються?

- Мажоритарна система абсолютної більшості передбачає необхідність отримання кандидатом понад 50% голосів виборців від кількості, яка взяла участь у голосуванні для того, щоб стати депутатом.

При мажоритарній системі відносної більшості переможець повинен одержати більшість голосів щодо своїх конкурентів. Не важливо скільки. Це може бути і 50%, і 20%.

Серйозним недоліком такої системи є те, що кількість представлених своїми депутатами виборців є вкрай низькою.

Я проаналізував парламентські вибори 2002 року, підрахував, наскільки виборці представлені своїми депутатами-мажоритарниками. Результат мене вразив – це всього-на-всього 36%.

- Так чи потрібно було піднімати прохідний бар'єр?

- Давайте розіб'ємо це питання на кілька складових.

Перший момент. Заборонено участь у виборах блоків. Другий. Конституційний суд повернув Конституцію у редакції від 28 червня 1996 року, тому створювати коаліцію у парламенті немає більше сенсу, оскільки Президент формує Кабінет міністрів і місцеві органи виконавчої влади. Виходячи із усього цього, сенс збільшення прохідного бар'єру більш ніж сумнівний.

- Може, потрібно переглянути норму закону про прохідний бар'єр?

- Ні. Незважаючи не недоліки чинного закону, його не варто чіпати. Нехай він буде стабільним, ми пройдемо вибори, і після цього будемо думати, як змінити виборче законодавство у цілому. А змінювати закон напередодні виборів не варто.

Однак дрібним політичним силам слід, мабуть, подумати про те, що прийшов час об'єднуватися, шукати спільні точки дотику.

- Тобто крім як укрупнитися у малих партій немає шансів подолати 5% бар'єр?

- На жаль, Закон про політичні партії не дозволяє малим партіям об'єднуватися. Не можна партії «А» і партії «В» об'єднатися у партію «С», ліквідувавшись як юридичні особи та суб'єкти політичного процесу. Можлива інша схема: партія «А» ліквідується і її члени на індивідуальній основі вступають у партію «В».

Мені здається, що така схема складна і громіздка і її варто змінити, дати можливість партіям об'єднуватися через проведення об'єднавчих з'їздів.

- Багато хто каже, що до виборів закон про них буде переглянутий. Зокрема, заборонять одній і тій же особі бути кандидатом у списку партії і на мажоритарному окрузі.

- Ці розмови небезпідставні. Адже існує рішення Конституційного суду від 1998 року, у якому одночасне балотування від мажоритарного округу і за списком партії визнане неконституційним.

Я теж вважаю, що склалася дуже небезпечна ситуація. Якщо КСУ розгляне цей закон і прийме рішення, аналогічне рішенню 1998 року, то незрозуміло, до яких правових наслідків воно призведе. Я думаю, що депутати зробили помилку, дозволивши таке подвійне балотування.

- Але ж прихильники такого балотування можуть заперечити, що те рішення КСУ стосувалося зовсім іншого закону про вибори народних депутатів і нинішнього закону воно не стосується?

- Уже зараз серед юристів тривають дискусії з цього приводу. Одні вважають, що КСУ розглядав тоді окремі положення закону від 1997 року, який сьогодні не діє, і тому чинний закон легітимний у повному обсязі. І вони частково мають рацію. У тому сенсі, що поки Конституційний суд не визнає будь-яку норму цього закону неконституційною, вона є чинною і її потрібно виконувати.

Але є й інша точка зору. За нею, КСУ не тільки визнав окремі норми закону від 1997 року неконституційними, а й сформулював певну правову позицію, яка має певні наслідки для всіх наступних рішень як самого КСУ, так і для парламенту. Тому ситуація не є такою прозорою, як комусь здається.

- Ця юридична «міна», закладена у закон про вибори, може призвести до оскарження результатів виборів у цілому? Наприклад, після офіційного завершення кампанії партія, незадоволена результатами виборів, звертається до КСУ. Суд виносить рішення про неконституційність подвійного балотування. І що тоді?

- Поставити під сумнів результати виборів – це дуже серйозно. І я б не хотів говорити про такий розвиток подій. Інша справа, що після виборів окремі кандидати, які йшли і за списком, і по округу, можуть опинитися у підвішеному стані при певному рішенні Конституційного суду.

Може навіть трапитися так, що КСУ зобов'яже ЦВК скасувати реєстрацію таких депутатів. Це непроста ситуація, це гра з вогнем.

- Тобто ті кандидати, які виявляться і «розумними і красивими» одночасно, ризикують взагалі не потрапити у Раду?

- Я цього виключити не можу.

Не відкрию таємниці, якщо скажу, що 97%-98% зловживань відбуваються на рівні дільничних виборчих комісій. Тобто там, де працюють безпосередньо з бюлетенями, де їх рахують, де є можливість їх вкидання в урну і де контроль найменший.

Політичні сили повинні готувати своїх людей у ​​ складі виборчкомів, навчати їх, щоб вони упереджувати такі дії.

Хочу підкреслити, що члени дільничних комісій беруть на себе відповідальність, а не просто підписують протоколи з результатами. Застерігаю тих, хто працюватиме на дільницях не ставити підпис під порожніми протоколами. За це доведеться відповідати, у тому числі і кримінально. Потрібно подумати, чи варто ризикувати свободою за сумнівну хвилинну вигоду.

- Ще жодні вибори не обходилися без судових розглядів. А цього разу будуть спори щодо результатів?

- Уже дійсно склалася така традиція. Не виключаю, що і цього разу знайдуться ті, хто звернеться до судів. Але дуже б хотілося, щоб професійний рівень суддів був вищий.

- Чи можуть суди визнати вибори недійсними у цілому?

- Прямої можливості для цього немає. Не можна визнати недійсними результати одного округу. Але всі пам'ятають ситуацію 2004-го, коли Верховний суд, керуючись нормами Конституції, принципами верховенства права ухвалив рішення щодо проведення повторного голосування (так званого третього туру, - Авт.). Не виключено, що подібна ситуація може повторитися, якщо будуть грубі та масові порушення законодавства про вибори.

- А на дільниці?

- Так. Але за певних умов, прописаних у законі про вибори. Однак якщо таке станеться, це голосування фактично не зараховується у загальні результати.

- Скажіть, а скільки часу мають незгодні для оскарження результатів?

- П'ять днів після оприлюднення офіційних результатів.

- Тільки п'ять?

- Так. У Кодексі адмінпровадження на оскарження в адміністративному порядку виділено саме п'ять днів.

- А що потрібно знати виборцям ? Наприклад, як знайти себе у списках?

- У першу чергу виборець повинен знати: бути апатичним не можна. Є така приказка: «Якщо ти не цікавишся політикою, політика зацікавиться тобою». Помилково думати, що «мій голос нічого не вирішує».

Також виборець повинен убезпечити свій бюлетень від фальсифікацій. Це зробити просто. Треба тільки прийти на дільницю і ... проголосувати. А гратися у «противсіха» – не кращий вихід.

Щоб перевірити себе у списках, не варто чекати останнього дня. Це можна і треба зробити завчасно. Запам'ятайте: якщо до 21 жовтня 2012 року вам не прийшло запрошення на вибори, потрібно взяти паспорт, піти на свою дільницю або в орган ведення держреєстру і наполягти, щоб вас перевірили у списках. Вам не можуть відмовити.

- А де шукати органи держреєстру виборців?

- При держадміністраціях і виконкомах міськрад в усіх обласних, районних центрах, а також у містах обласного значення.

- Як чинити тим, хто зареєстрований в одному місці, а живе зовсім в іншому?

- Виборча адреса та адреса реєстрації можуть відрізнятися. Якщо людина, приміром, зареєстрована у Вінниці, а живе у Києві, вона вже зараз може звернутися у вінницький держреєстр з проханням змінити її виборчу адресу на київську, тобто за місцем її фактичного проживання. Проте у 99% випадків ці дві адреси збігаються.

- На кожних виборах трапляються хуліганські витівки на дільницях. Бувало, чорнило заливали в урни, шашки кидали і т.д. Як з цим боротися?

- Це компетенція силових структур, адже такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Але я хочу звернутися до всіх учасників виборчого процесу. Якщо ви бачите явно хуліганські дії (або наміри їх вчинити), припиняйте їх. Не треба боятися. Це не самоуправство, а, як каже Кримінальний кодекс, дія в умовах крайньої необхідності.

- Як Ви вже говорили, на цих виборах немає графи «проти всіх». Чи немає тут ущемлення прав активних виборців, які хочуть проголосувати, але не згодні з наданим політичним «меню»?

На відміну від Італії чи Бельгії, у нас голосування – не обов'язок, а право. Ви можете не йти на вибори. Якщо виборець не знайшов свого кандидата чи партію у бюлетені, у нього є ще один вихід. Він разом з однодумцями може сам створити партію.

Більше того, я не розумію логіки тих людей, які завжди голосували «проти всіх». Вибори – це формування влади. Якщо виборець йде на дільницю і не бере участі у формуванні влади, навіщо він тоді йде? Для внутрішнього задоволення? Але це якесь хворобливе почуття, розповідати: «Який я розумний, нікого не обрав, а ви, такі дурні, голосували».

- А якщо це другий тур президентських, де можна обрати тільки з двох?

- Треба обрати одного. У багатьох країнах повторне голосування називають «вибір найбільш прийнятного», того, хто найменше вам не подобається. Як кажуть у нас, «вибрати найменше зло».

- А як йдуть справи з фінансуванням виборів? Чи вистачає грошей?

Ситуація досить складна. На жаль, у ЦВК і Мінфіну немає спільного бачення проблеми фінансування виборів. Ми просили 1,2 млрд. грн., а у бюджеті на цей рік виділили всього 800 млн. Утворився дефіцит у 400 млн. грн. Це дуже багато. Грошей не вистачить навіть на основну статтю витрат – зарплати членам комісій. Я вже не кажу про витрати на друкування бюлетенів, канцелярію, транспорт, зв'язок. Але я сподіваюся, що Мінфін і уряд дослухаються до нас. Адже не йдеться про те, що гроші потрібні Шаповалу (Володимир Шаповал - голова ЦВК, - Авт.) або Магері. Гроші потрібні на проведення виборів.

- І останнє запитання – кадрове. Час від часу виникають чутки, що перед виборами частину членів ЦВК можуть замінити, що політики не встоять перед спокусою поставити «своїх»?

Така спокуса у політиків періодично виникає, і з цим нічого не поробиш. Дійсно, частина членів ЦВК призначена за квотою тих партій, які на сьогодні не представлені у парламенті. Але це не підстава для дострокового припинення семирічного терміну повноважень члена ЦВК. Я кажу про мого колегу Олександра Чупахіна, обраного за квотою соціалістичної партії.

- А що робити, якщо у парламенті вже не буде представлена ​​ та партія, від якої свого часу призначався член ЦВК, який склав повноваження?

Очевидно, що у парламент прийдуть нові партії, і вони теж повинні бути представлені у ЦВК, і їм потрібно запропонувати таку можливість. Очевидно, що кожна парламентська сила має бути представлена ​​у ЦВК, але не за рахунок тих членів комісії, повноваження яких не закінчилися.

- А чи може політична сила відкликати «свого» члена ЦВК?

Ні. Член ЦВК – держслужбовець, а його не можна відкликати.

Фото Віктора Ковальчука