Більшість з проектів позбулися архітектурних прикрас: карнизів, барельєфів, шпилів, скульптур і навіть поверховості. Однак сьогодні міська влада подумує про те, щоб повернути багатьом з них початковий авторський вигляд. У тому числі й київській мерії, яка за задумом архітектора повинна була бути побудована у вигляді ратуші. ForUm вирішив розповісти киянам, як би їхнє місто могло виглядати без архітектурної цензури.
«Завдання кожної влади - розвивати будівництво, але при цьому не руйнувати історію, - сказала під час відкриття виставки секретар Київради Галина Герега. - Серед експозицій ми бачимо, як Хрещатик розбудовувався і розвивався в післявоєнні роки. Сподіваюся, всі відвідувачі цієї виставки дізнаються багато цікавої інформації про головну вулицю Києва».
Проектні креслення, створені наприкінці 1940-х - початку 1950-х років суттєво відрізняються від реалізованих варіантів. Ескізний Хрещатик виглядає пишніше, помпезніше, його шпилі та карнизи вінчають десятки скульптур.
«У процесі роботи багато проектів спростили. Це було пов'язано з «боротьбою з надмірностями в архітектурі, - розповідає ForUm'у начальник відділу використання інформації документів Анна Алексєєнко. - Всього по вулиці було побудовано 15 нових будинків (два значно перебудовані довоєнні), з них лише три прикрасила монументальна скульптура: № 15, 23, 27».
Готель «Москва» (нині «Україна»), Інститутська, 4
У 1910-1912 роках за проектом одеських архітекторів побудували так званий «Будинок Гінсбурга». Його вважають першим київським хмарочосом. Однак під час Другої світової війни будинок повністю розгромили. Лише у 1954 році на його місці почали зводити висотний готель «Москва». Завершилося будівництво лише у 1961 році - після численних переробок, зокрема пов'язаних з так званою боротьбою з надмірностями, яка почалася у 1955 році.
«Цей архітектурний об'єкт народжувався у великих муках. Було розроблено близько двох десятків варіантів. Проекти без кінця узгоджувалися з урахуванням нескінченної кількості зауважень, - цитує Алексєєнко спогади покійного архітектора Анатолія Добровольського. - Але і в цих умовах ми прагнули проявити творчу індивідуальність, намагалися використовувати національні традиції народної архітектури».
Добровольський розповідав, що одного разу йому вночі зателефонував член українського уряду І. Сенін і з сумом повідомив, що щойно завершилося урядове засідання: нічого вже зробити не можна - верхівку готелю необхідно зрізати.
Сьогодні готель називається «Україна». На фотографіях можна побачити, яким готель повинен був бути, і яким ми його бачимо тепер.
Як і всі адміністративні будівлі, Київрада знаходиться на парній стороні Хрещатика. Ця сторона забудови більш витримана, оскільки переважна кількість споруд добудовувалася вже після постанови про боротьбу з надмірностями. Однак первинні рішення адміністративних будівель також насичені скульптурами. Ось і будинок міськради на Хрещатику, 36 на проектах виглядав як 22-поверхова будівля зі ступінчастою композицією у вигляді своєрідної ратуші зі шпилем.
«Архітектори майстерні № 1«Київпроекту» декларували його фасад фігурами робітників і колгоспників окремими та груповими, - розповідає Алексєєнко. - Цікаво, що перед входом планувалося встановити фонтан або постійну урядову трибуну з бронзовою скульптурою».
Зрештою, проект реалізували у 1957 році у вигляді десятиповерхового: три нижні поверхи облицьовані червоним гранітом, верхні - керамікою.
«Сьогодні ми зможемо побачити Хрещатик не тільки таким, яким він є, а й таким, яким він міг бути, - говорить глава «культурної» комісії Київради Олександр Бригинець. - Особливо цікаво було дізнатися, якою могла бути мерія. Гарна ідея добудувати її.
Житловий будинок на вул. Хрещатик, 25
Відновлення Хрещатика почалося з групи житлових будинків, розташованих з лівої, непарної сторони: від вул. Карла Маркса (нині - Архітектора Городецького) до Бессарабської площі. 25-й будинок проектувався спочатку для працівників Академії наук УРСР, але з часом його передали в Міноборони. Багато уваги приділили проектувальники організації затишного двору - тут були запроектовані дитсадок, місця відпочинку, стоянка для велосипедів. Ще одна цікава деталь - у 120-квартирному будинку в 30% квартир передбачені додаткові кімнати для домробітниць.
Сьогодні цей будинок, в народі відомий більше як «будинок Вєрки Сердючки» (у ньому живе актор Андрій Данилко, - Авт.), увінчано вежою зі шпилем і зіркою. Центральний корпус обрамляють два дев'ятиповерхові «крила».
Міністерство лісового господарства (зараз Міністерство палива та енергетики), Хрещатик, 30
Будинок Міністерства лісового господарства було побудовано у 1953 році - до початку боротьби з архітектурними надмірностями. Тому, якщо порівняти креслення фасадів і сучасні зображення цієї будівлі, видно, що це один з небагатьох проектів, у якому первинний авторський задум майже повністю реалізовано. Збережено принципове композиційне рішення фасаду з чіткими вертикалями широких вікон, поруч масивних колон перед головним входом, балюстрадою над карнизом.
Втім, не обійшлося і без архітектурних правок. За словами Алексєєнко, зміни торкнулися декоративних деталей: вікна верхнього поверху виконані у вигляді арок, фасади будинку прикрашені тільки керамічними розетками.
Будинок зв'язку (Головпоштамт)
Будівлю головної пошти, розташовану на розі Майдану та вул. Хрещатик, було побудовано однією з останніх – у 1958 році. З цього місця, за традицією, йде відлік усіх відстаней від столиці.
«Архітектура фасадів будівлі висловлює їх характер як великого адміністративного будинку, - описує Головпоштамт Алексєєнко. - Фасади розділяються горизонтальним поясом на дві нерівні частини, створюють об'ємно-просторову композицію. Нижня чотириповерхова розташована на цоколі з сірого полірованого граніту і виділяється від верхньої частини арками. Три верхні поверхи прикрашені пілястрами. Головний вхід до будинку з боку площі підкреслений портиком, увінчаним арками. Над портиком розміщено колонаду».
Цікаво, що за ескізним малюнком масивний одноярусний портик з боку Майдану планували прикрасити скульптурою. Пізніше автори відійшли від цього варіанту.
«Рішення поштамту і всієї прилеглої частини Хрещатика виявилося настільки ефектним, що зображення цього місця відразу ж розтиражували на листівках і поштових марках, - говорить Алексєєнко. - Поштамт, до речі, планували прикрасити скульптурами. Існує також варіант з розташованим під дахом годинником».
Сергій Чечевницький, архітектор:
«Подивившись всі креслення будівель Хрещатика, представлені на виставці, я побачив, що деякі проекти були зроблені цікавіше і краще, ніж ті, що в підсумку побудовано. У той же час я розумію, що в ту епоху, втім, як і зараз, інженерна думка була укладена в рамки фінансування. Тому деякі проекти зроблені скромніше, ніж хотіли їхні автори. Архітектори часто говорять на цю тему. Багато засуджують. Однак є й такі, хто вважає, що добре було б добудувати те, що не змогли наші попередники. Я теж думаю, що будівлі, які в проекті цікавіші і кращі від натури, повинні знайти первинний авторський зміст. Дуже часто говорять, що наступні покоління псують дітища своїх попередників, від чого автори перевертаються в труні. Якщо ми відбудуємо їхні творіння до початкового задуму, думаю, що нашому поколінню скажуть спасибі».
З одного боку повернення Хрещатику проектного вигляду - це відновлення історичної справедливості і данина пам'яті архітекторам. З іншого - нинішній вигляд головної вулиці устоявся, кияни до нього звикли. Знову таки, як показує практика, навіть найкращі наміри в ході їх реалізації виявляються «пшиком». Варто згадати той же Майдан, за колишнім виглядом якого ностальгують тисячі городян. Але, незважаючи ні на що, кияни люблять свій Хрещатик, туристи завжди хочуть побачити його на власні очі, і забрати додому на фото...
Фото Віктора Ковальчука
Сергій Одаренко,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
