Як відомо, у ніч на 14 січня круїзний лайнер Costa Concordia, на борту якого перебували 4200 осіб, напоровся на скелі і сів на мілину поблизу о.Джільо біля узбережжя італійської області Тоскана. На цей момент загиблими вважаються 6 людей, а кілька десятків пропали безвісти.
- Оксано, що Ви відчули в момент аварії?
- Був дуже різкий поштовх, скотилася з ліжка. Але паніки не було, як і в багатьох у подібних випадках. Навіть складно собі уявити, щоб панікувати у перші хвилини. Шкода було, що не вдалося з собою взяти речі - незабаром після аварії згасло світло. Не люблю втрачати щось, що підбирала. Та й рідних в Україні хотілося порадувати. Взяла тільки сумочку з документами і грошима, і то, потім мало не втратила в загальній метушні. Втім, добре, все ж таки аварія, хоч сама жива залишилася.
- Тобто, загроза життю була реальна?
- Звичайно. Але не стільки на самому теплоході, який тонув повільно, скільки під час евакуації. Нам не провели інструкції щодо спуску, деякі стрибали у воду, і, мені здається, що не всі з них дісталися до берега. Крім того, виявилося, що шлюпок не вистачає, і деякі батьки, рятуючи дітей, буквально кидали їх з борту у боти, які відпливали. І там точно були, як мінімум, травми. Крім того, хтось, здається, потрапив під гвинти.
Ми були удвох з хлопцем, і ніби вміємо плавати. Але вже осінь, вода холодна, в такій довго не проплаваєш навіть при спеціальній підготовці. Загалом, було страшнувато. Боялися, що корабель перевернеться, і тоді точно не виберемося.
Потім згасло світло, почався крен, але по радіо говорили тільки про збій головного генератора. Сигнал лиха прозвучав з великою затримкою, і потім всі почали завантажуватися в човни. Народ швидко прибував, виникла тиснява. Був сильний нахил, сусідня шлюпка зірвалася з тросів і впала, там почалася паніка. Нас спустили спокійніше. До речі, лайнер так і не затонув, тільки ліг на бік.
- З Ваших слів складається враження, що корабельна команда діяла непрофесійно.
- Частково. Так, у момент аварії нам не пояснили, як правильно евакуюватися, але це було зроблено на початку круїзу. Крім того, матроси-азіати діяли досить злагоджено, стримували неспокійний натовп і т.д.
Єдине, заважав мовний бар'єр: усі оголошення на судні звучали англійською або італійською, хоча сотні туристів були з України, Росії та інших російськомовних країн. До речі, наші хлопці з СНД показали себе з кращого боку, допомагали не лише пасажирам, а й матросам.
Так, наші почали роздавати всім рятувальні жилети і розсаджувати по шлюпках. А ось деякі західні пасажири, чоловіки, лізли поперед усіх, пхалися з витріщеними очима, намагаючись якомога швидше врятувати свою... душу. І всім заважали.
- Як вас зустріли італійці на березі? Чи встигли здружитися з кимось за нетривалий час «аварійного» перебування?
- Так, місцеві зустріли привітно. Нас тимчасово розмістили в якомусь приміщенні (мабуть, притулок для туристів), і навколо нас буквально вилися місцеві служби.
Не впевнена, що, якби сталася подібна подія біля наших берегів, було б стільки уваги. Запам'ятався один карабінер, який всіх запрошував до себе додому, якщо, мовляв, тут умови не подобаються. І пригощав гарячою кавою, а потім і вином. Здружитися... ні, не встигли, та й не до того було. Просто хотілося закрити очі і забутися.
Потім, на березі, деякі врятовані говорили при мені, що більше ніколи не сядуть на корабель.
- Ви вже встигли відпочити?
- Так, ми прилетіли у неділю. Наші органи спрацювали оперативно - на відміну від, наприклад, російських, які до цих пір мурижать своїх громадян в Італії. Після прибуття на берег росіяни дзвонили в посольство, але від них там відмахувалися, спілкувалися явно неохоче. У нас все було інакше.
Але, як згадаю, - руки тремтять. У той самий момент якось «не доходило», просто автоматично робила те, що треба було робити. А потім згадала і жахнулася. І зраділа, що все вже позаду.
- Чи працювали з Вами психологи?
- Так. Спочатку під час перебування в Італії, і потім, в аеропорту нас зустрічали, окрім представників МЗС, ще й психологи. Далі я відмовилася. Ми з хлопцем самі впораємося.
- Наскільки нам відомо, українські потерпілі збираються подати в суд на компанію-перевізника...
- Я чула про такі плани. Але, поки що, чесно кажучи, не тягне цим займатися - хочеться просто відійти від пережитого. Напевно, колись я з цікавістю розповідатиму про ці переживання різним знайомим, дітям, рідним. Але це буде потім.
Від редакції: за останніми даними МЗС, 27 із 35 українців, які перебували на борту лайнера, повернулися додому ще у неділю, 15 січня. Ще 4 людини за власним бажанням були відправлені в міста Реджо-ді-Калабрія і Барселона за місцем тимчасового проживання. Ще 4 громадянин України повернуться на батьківщину 16 і 20 січня.
Власник корабля, круїзна компанія Costa Cruises, заявила про намір запропонувати постраждалим туристам компенсацію у вигляді безкоштовних круїзів по інших маршрутах. Однак експерти туристичного ринку вважають, що потерпілі не погодяться на такі умови, і вимагатимуть відшкодування грошима. МЗС України розглядає можливість підтримки наших громадян в їх компенсаційних вимогах.
Крім того, Італійська асоціація захисту прав споживачів (Altroconsumo) заявила про те, що відповідно до укладених з Costa Cruises договорами, постраждалі клієнти компанії можуть розраховувати на компенсацію до 500 тисяч євро в разі отримання травм, до 20 тисяч євро - за завданий матеріальний збиток (втрату багажа) і до 50 тисяч євро - за інші види шкоди (у тому числі і моральну).
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
