Холодний подих газової війни

Після миротворчої риторики грудня 2011 Київ і Москва обмінялися жорсткими заявами щодо чинних умов постачання російського газу. Міністр енергетики Юрій Бойко заявив про намір знизити обсяг закуповуваного у 2012 році російського газу до 27 млрд. куб. м і закликав російських партнерів до цивілізованого вирішення газового спору. У відповідь представник «Газпрому» заявив про те, що «Нафтогаз» втратив час для досягнення компромісу щодо обсягів постачання газу у 2012 році і додав: «Схоже, українські партнери не будуть у 2012 році вести переговори про рівень ціни на газ. Мабуть, він їх повністю влаштовує. А будуть намагатися домовитися про обсяги на 2013 рік у визначеному контрактом порядку».

«Газпром» стурбували практичні кроки «Нафтогазу» на шляху «корекції» газових контрактів. З початку січня компанія практично втричі скоротила відбір російського газу у порівнянні з груднем 2011 року, одночасно збільшивши його відбір із підземних сховищ. За словами прем'єра Миколи Азарова, при вартості російського газу $416 за тис. куб. м Україні вигідніше топити вугіллям. Цією заявою прем'єр підтвердив, що основна проблема уряду полягає не у площині високої ціни газу для промисловості, а у небажанні підвищувати тарифи для населення на послуги підприємств теплової енергетики, які споживають дорогий імпортний газ.

Однак реалізація планів голови Міненерго України щодо скорочення обсягів імпорту російського газу до 27 млрд. куб. м у 2012 році суперечить чинному контракту «Нафтогазу» і «Газпрому». Починаючи з 2010 року, річний обсяг постачання газу в Україну повинен становити 52 млрд. куб. м з можливим зниженням на 20% - до 41,6 млрд. куб. м. Стосовно 80% цього обсягу діє правило «бери або плати». Таким чином, Україна має сплатити не менше 33,3 млрд. куб. м російського газу у 2012 році.

Ситуацію з недобором Україна планувала виправити за рахунок поставок середньоазіатського газу за контрактами Ostchem Holding, якою володіє Дмитро Фірташ. Згідно з проектом газового балансу на 2012 рік, Ostchem Holding має збільшити його імпорт на 36,5% - до 6,3 млрд. куб. м. Таким чином, з урахуванням потреби хімічних підприємств Фірташа, Україна у 2012 році планувала забезпечити закупівлю контрактних 33,3 млрд. куб. м. Однак висока ціна середньоазійського газу для Ostchem Holding $412 за тисячу кубометрів поставила під питання рентабельність роботи хімічних виробництв, які входять до складу холдингу. На тлі несприятливої ​​ цінової кон'юнктури на світових ринках хімпідприємства Фірташа у 2012 році можуть значно знизити обсяги виробництва, а значить, не гарантують обсягів імпорту газу в країну. Це підтвердила і статистика «Газпрому». До 9 січня Ostchem Holding скоротив закупівлі майже у шість разів - з 23 до 4 млн. куб. м на добу.

Різке скорочення закупівель газу Ostchem Holding ставить під питання успішність подальшої реалізації схеми поставок газу в обхід «Нафтогазу» (у 2011 році було поставлено 5,53 млрд. куб. метрів середньоазіатського газу). Більше того, це демонструє наявність серйозних протиріч між «Газпромом», з одного боку, і Дмитром Фірташем, а також його основним лобістом - міністром енергетики Юрієм Бойком, з іншого.

«Нафтогаз» ще у травні 2011 року подав «Газпрому» заявку на зниження обсягів закупівлі природного газу у наступному році до 27 млрд. куб. м, однак так і не отримав позитивної відповіді з боку «Газпрому». Необхідність досягнення письмової угоди про зменшення річного обсягу поставок регламентується чинним контрактом, і юристам, які захищають позиції України, буде непросто доводити правоту «Нафтогазу» у разі початку арбітражного розгляду у Стокгольмі.

Відсутність результатів грудневої зустрічі на вищому рівні у Москві, провал переговорів, які вів міністр Бойко впродовж півроку, підштовхує українських держчиновників до пошуку нових варіантів «діалогу» з Москвою. «Нафтогаз» намагається спровокувати «Газпром» до початку арбітражного розгляду у Стокгольмі. У Києві свідомо йдуть на порушення чинного газового контракту з «Газпромом», розраховуючи у разі початку арбітражного розгляду подати зустрічний позов, у якому викладуть свої аргументи щодо несправедливої ​​ ціни на російський газ.

Через півтора року після підписання «харківських угод» українська влада зважилися на реалізацію сценарію жорсткого протистояння «Газпрому». Цьому є просте пояснення. Протягом 2010 та першої половини 2011 року, коли бізнес-інтереси групи РосУкрЕнерго і «Газпрому» збігалися, Київ цілком влаштовували чинні газові контракти з «харківськими правками». Якби українська влада керувалася не миттєвими тактичними та комерційними інтересами, а думала про стратегію газового діалогу з Москвою, тепер можна було використовувати для проведення переговорів з «Газпромом», а уразі їх невдачі - для подачі позову до Стокгольмського арбітражу.

Сьогодні уряд перебуває у непростому становищі: переговорний процес з Росією фактично заблокований, а початок передвиборної кампанії диктує необхідність збереження низьких тарифів на газ і тепло для населення. Курс на початок арбітражного розгляду з «Газпромом» у Стокгольмі стане прямим свідченням «холодної газової війни» між Україною і Росією. Хотілося б вірити, що чиновники у Києві прорахували всі її можливі наслідки.