Ми звикли до того, що парламент насамперед – це законодавчий орган де-юре і ринг для словесних і тілесних баталій де факто. Але варто згадати ще один заклад під егідою парламенту – громадську бібліотеку на вул. Грушевського, 1. Заснована у 1866 році Київська російська публічна бібліотека поступово стала провідним культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом у нашій країні. Після низки перейменувань у 1994 році за книгосховищем закріпився нинішній статус Національної парламентської бібліотеки України. Чим живе в еру Інтернету ця «читальня», хто і навіщо туди ходить, ForUm і вирішив розібратися.
Читачі цікавляться стародавніми картами і старими нотами
У коридорах бібліотеки не багатолюдно. Серед відвідувачів, які зустрілися нам, були, в основному, студенти, які прийшли за необхідною для рефератів, дипломів або курсових літературою, та солідні люди, схожі на вчених.
«Декан вимагає, щоб для реферату використовувала певну літературу. Шукала в Інтернеті, але не знайшла. Сподіваюся, що тут є. Кілька необхідних видань уже підшукала», - говорить студента Київського університету Лариса, ледве втримуючи у руках стос книг.
«Ще з радянських часів звик багато читати, але з моєю пенсією книг не накупиш, - скаржиться пенсіонер Віктор Григорович. - Тому читати ходжу у бібліотеку».
Проходимо на другий поверх і потрапляємо до старовинних дерев'яних кафедр видачі книг.
Тим не менше, інформаційна ера, за словами Солодко, безумовно, внесла свої корективи у роботу книгосховищ. Кількість читачів за останні десять років помітно скоротилася. Серед сучасних книгофілів, за статистикою, – студенти і люди з ученими ступенями. Запитують в основному наукову літературу. Художніми ж виданнями більше цікавляться пенсіонери.
«Візуально бібліотеку більше відвідують чоловіки. Втім, якщо судити за членськими квитками, то зареєстровано більше жінок, - продовжує розповідати Солодко. - Чоловіки старші читають історію, книги про бойові дії, молодь вибирає щось для душі, захоплюються цікавими енциклопедіями. А ось белетристику менше читають – на це потрібен час, а оскільки література у нас на руки не видається, то не у кожного студента знайдеться час і можливість сидіти у читальному залі. Йому простіше піти і купити, або скачати в Інтернеті цікаву книжку».
Наталя також згадує курйозні випадки, коли приходять люди, чий зовнішній вигляд не відповідає професії. З розмов і запитів на книжки оточуючим здається, що вони як мінімум кандидати наук. Проте глянувши у реєстраційну картку, з'ясовується, що це звичайний сантехнік, столяр або механік.
«Спадщина радянської системи освіти, коли за професією не можна було судити про рівень інтелекту. Звичайний робітник міг бути людиною всебічно розвиненою і цікавою», - вважає Наталя.
А от бібліотекар Марія Земляк нам поскаржилася на читачів, які виривають сторінки із книжок, що належать бібліотечному фонду.
«Не знаю, навіщо вони це роблять, адже у нас є послуга ксерокопіювання, - дивується Земляк. - Пошкоджену книгу доводиться відправляти на переробку. Якщо вона у нас у єдиному екземплярі, то запозичуємо аналогічну в інших бібліотеках, ксеримо відсутню сторінку і вшиваємо у книгу. Самого ж читача вносимо у чорний список».
Заступник гендиректора парламентської бібліотеки: книги «вициганюємо» по виставках
Заступник генерального директора парламентської бібліотеки Галина Кириченко стверджує, що на тлі інших бібліотек, книжкові фонди яких не оновлюються роками, їм пощастило.
«Ми входимо до списку бібліотек, у які, за законом, повинні надходити екземпляри всіх книг, що видаються в Україні, - розповідає Кириченко. - У держави на придбання книг грошей немає, і цей закон нас виручає».
Втім, за її словами, не всі видавництва надають свої книги. У такому разі відділ комплектування пише їм листи з проханням надати свої видання. Після таких звернень рідко коли відмовляють.
«В Українському домі часто проходять книжкові виставки. Я регулярно їх відвідую, придивляюся, що там є. Якщо бачу гарну книгу, називаюся і нахабно прошу: подаруйте! - зізнається Кириченко. - Не завжди, видавництву не вигідно – вони вклали у книжку величезні гроші, але у 50% випадків із задоволенням дарують. Ось так «циганимо» і оновлюємо книжкові фонди».
До речі, інформаційна ера не тільки відняла читачів у бібліотеки, а й створила нові напрями для її роботи. Так, за останні роки було створено довідково-інформаційний зал з інтернет-центром, у якому кожен читач може щодня по годині безкоштовно сидіти у світовій павутині. Якраз тут серед відвідувачів переважають чоловіки. Однак у соціальних мережах «полазити» не вийде – доступ до них перекритий.
«Був час, коли всі вчилися на юристів та економістів. І література, і читач були відповідними, - згадує Кириченко .- Також був період, коли багато навчалися на дизайнерів – відповідними книгами цікавилися. У той час технічні спеціальності були непрестижні. Але останнім часом за затребуваністю технічної літератури ми відчули, що ці спеціальності почали відроджуватися».
За словами Кириченко, раніше кожна сім'я підписувалася на 10 періодичних видань. Зараз газети та журнали мало хто читає. Однак залишилися ті люди, які звикли багато читати, однак не мають фінансових можливостей підписатися на цікаві видання. Тому вони приходять почитати їх у парламентську бібліотеку. Після обіду всі періодичні видання України у бібліотеці надходять у вільний доступ.
«На жаль, багато журналів лінуються і надсилають усі номери скопом – за одну ходку привозять відразу по 20 випусків», - обурюється Галина.
Далі вона проводить нас у відділ нових надходжень, який оновлюється кожні два тижні. Тут обробляються книжки, які ще не отримали інвентарний номер і їх немає у каталозі. Читачі можуть прийти і ознайомитися з новинками.
«Найпопулярніші статистичні збірки на кшталт «Україна у цифрах» – дуже рідкісна книга. З художньої літератури постійно запитують книги Ліни Костенко», - говорить завсектору Віра Мефодієва.
У парламентській бібліотеці створюють цифрове книгосховище
Цікаво, що у бібліотеці своїми силами з початку минулого року приступили до реалізації нового, унікального для України, проекту зі створення електронної бібліотеки.
«У нас на сайті є розділ, де розміщені скановані книги у PDF-форматі. Насамперед, це старі видання. На сьогоднішній день їх налічується близько 805 екземплярів. Але з кожною хвилиною це число збільшується, - розповідає заступник генерального директора з питань використання інформаційних технологій Світлана Бакан. - Починаючи від сканування і закінчуючи програмуванням, дизайном і відбором книг, усі роботи ми здійснюємо самостійно. Ми також є учасниками Світової цифрової бібліотеки, президентської бібліотеки ім. Бориса Єльцина і Бібліотечної асамблеї Євразії».
За словами Бакан, вони були б раді оцифровувати і нові книги, але багато авторів за це вимагають гроші. Тому бібліотека задовольняється старими книгами, на які авторське право вже не поширюється.
«І, до речі, даремно вони відмовляються, наші книжки мають колосальний індекс цитування, для них була б прекрасна реклама», - вважає Бакан.
Бібліотекарі готують дані для звітів народних депутатів
Примітно також, що у парламентській бібліотеці є відділ, який виправдовує статус установи – відділ інформаційного забезпечення Верховної Ради України.
«Ми працюємо у тісному контакті з ВРУ. Наприклад, сьогодні виконували замовлення парламенту щодо гендерного питання. Хтось готує доповідь про представництво жінок в органах влади за останні 20 років, - розповідає завідувачка відділу Олена Погребна. - Інформацію шукаємо через Інтернет, Вікіпедію, архіви. Їх у першу чергу цікавлять посади від міністра до прем'єр-міністра. Результати невтішні – цих людей можна перерахувати на пальцях однієї руки».
Крім того, за її словами, їхній відділ щотижня отримує із Верховної Ради списки законопроектів, які розглядатимуться на сесіях Ради, після чого бібліотека готує інформаційні пакет: всі дані, що є у фондах книгосховища з цього питання.
«Вони наші дані пропонують комітетам, щоб вони могли їх переглянути, ознайомитися з іноземним досвідом, статистикою і т.д.», - каже Олена.
Так ось чому депутати так легко хизуються статистичними даними і цифрами із найрізноманітніших питань! За цією легкістю стоїть титанічна праця простих працівників парламентської бібліотеки!
За словами Погрібної, бібліотека також створює власну базу даних на тему «Політика і політики у дзеркалі періодичних видань України». Для цього працівники інформаційного забезпечення ВРУ щорічно переглядають усі номери 200 видань України і збирають усі згадки про політику і політиків: починаючи від діяльності Кабміну і закінчуючи роботою Президента.
Подаруйте книжку бібліотеці!
Залишаючи бібліотеку, я помітив рекламу презентації якоїсь художньої книги. Виявилося, що у парламентській бібліотеці такі презентації відбуваються регулярно. Автори книг під час цього дійства дарують читальні свої книги.
«Серед останніх письменників, які представили свої книги у нас, були Олександр Афонін, Володимир Мельниченко, Андрій Курков, Лада Лузіна, Сергій Жадан. Вони люб'язно передали свої книги у наш бібліотечний фонд», - говорить завідувачка відділу формування документальних ресурсів Галина Перепелицина.
Цікаво, що, за словами співробітників книжкового царства, самі читачі нерідко приносять книги у дар бібліотеці.
«Тим киянам, які хочуть передати нам свої бібліотечні колекції, ми рекомендуємо відбирати для цього або нові гуманітарні книги, або українські, видані за кордоном, - радить Перепелицина. - Справа у тому, що наша бібліотека регулярно отримує екземпляри книг усіх видань, починаючи з 1961 року. До цього періоду у нас величезний пробіл!»
До речі, читачам, які поділяться з бібліотекою власними книгами, обіцяють почесну грамоту.
Залишаючи бібліотеку, я подумав, що, мабуть, не скоро у суспільства відпаде потреба у таких закладах. Адже у світову мережу потрапляють далеко не всі рідкісні книги і старі газети, які є частиною нашої історії і роблять цю бібліотеку унікальною. А якщо вони там і з'являться, то за їхній перегляд братимуть гроші.
Крім того, бібліотеки з рідкісними виданнями сьогодні виконують функцію архівів, але більш доступних. Для їх відвідування не треба вказувати «мета візиту» і брати довідку з роботи, як, наприклад, цього вимагають у міському архіві. Тому у майбутньому роль таких установ не лише збережеться, а й розшириться.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
