Трудящі-мігранти користуються на території приймаючої Сторони правами, які відповідно до законодавства надаються громадянам цієї Сторони, на безпечні умови праці; рівну винагороду за рівнозначну роботу, включаючи одержання доплат та компенсацій для осіб, які мають на них право, користування житлом на платній основі; соціальне забезпечення (соціальне страхування), крім пенсійного, відповідно до законодавства приймаючої Сторони і т.п.
Сторони не допускають випадків рабства, будь-якого іншого підневільного стану, примусової праці, тортур, жорстоких і які принижують честь і гідність людини відносин чи покарань щодо трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей.
Трудящі-мігранти мають право переказувати і перевозити з приймаючої Сторони кошти, отримані як оплата праці відповідно до цієї Конвенції, у валюті приймаючої Сторони і в іноземній валюті відповідно до міжнародних договорів та її законодавства.
Трудящі-мігранти та члени їхніх сімей не можуть бути виселені, піддані депортації або реадмісії з приймаючої Сторони інакше як на підставах, передбачених міжнародними договорами та законодавством цієї Сторони.
Сторони гарантують, що ніхто, крім компетентного органу, який діє при цьому на підставі і в порядку, передбаченому законодавством приймаючої Сторони, не може вилучити документи, що засвідчують особу, та документи, що дають право на в'їзд, перебування і (або) здійснення оплачуваної трудової діяльності трудящим-мігрантом і членами його сім'ї.
Конвенція діє протягом п'яти років з дати набуття чинності. Після закінчення цього терміну Конвенція автоматично продовжується щоразу на черговий п'ятирічний період, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.
Нагадаємо, Верховна Рада ратифікувала цю конвенцію 21 грудня 2011 р.
