Кожара: 2011-й можна сміливо назвати роком євроінтеграції

Від 2011 року кожен із нас чекав багато чого. Але не встигли ми озирнутися, а рік-то і закінчився, настав час підбивати підсумки, робити прогнози та будувати плани на рік прийдешній. Про те, що важливого вдалося зробити нашій країні у 2011-му, що заплановано на непростий 2012-й, а також про багато іншого в інтерв'ю ForUm'у розповів народний депутат України (ПР), заступник голови Комітету ВРУ у закордонних справах, дипломат Леонід Кожара .

- Леоніде Олександровичу, кінець року – час підбивати підсумки. Скажіть, яким був 2011 рік?

- 2011-й можна сміливо назвати роком євроінтеграції України, оскільки в усіх на вустах була саме ця тема, угода про асоціацію. Ставилася мета підписати цей документ. На жаль, цього не сталося. І на те є багато причин, включаючи політичні. Тим не менше, 90% планів євроінтеграції реалізовано.

Що переживав світ у 2011-му – загальновідомо. Варто згадати й те, що відбувається у Євросоюзі. Якщо не брати у розрахунок Польщу, яка демонструє незвичні для ЄС темпи зростання економіки, справи у Євросоюзі дуже погані. І ми не можемо вийти на стабільні експортні показники, які дозволили б нам отримувати необхідну кількість грошей, через світову економічну кризу.

Варто зазначити, що у 2011-му Україна зробила спробу домогтися успіху у розпочатих у 2010 році реформах. Багато що вийшло, дещо – ні. Звичайно, ми ще не досягли відродження економіки на рівні хоча б 2008 року, але поступальний ріст завдяки зусиллям уряду дійсно є.

Однак проблема у тому, що позитивні макропоказники не переходять у мікропоказники зі знаком плюс.

- Тобто?

- Для кожної людини мікроекономіка, тобто економіка своєї родини, свого підприємства, значить набагато більше, ніж макроекономіка. У 2012-му нам дуже важливо показати, що досягнуті макроекономічні успіхи позитивно позначаються на бюджеті кожної людини.

- Наскільки це реально?

- Для цього є всі можливості. Зокрема, з порядку денного знімається така стаття витрат, як Євро-2012. Вона вже профінансована. Правда, шкода, що гроші в основному йшли із держбюджету, а не від інвесторів. Це перше. Друге – у 2012-му ми будемо менше платити за зовнішніми зобов'язаннями.

- Перед XV самітом Україна – ЄС наша країна завмерла в очікуванні: «Так все-таки візьмуть нас у Європу чи ні?» Саміт пройшов. На його адресу прозвучало чимало критики. Знову ж таки, очікування не виправдалися. Скажіть, так що ж все-таки сталося 19 грудня?

- Це був один із найбільш успішних самітів за всю історію України. Я розумію, що навколо всього цього багато драматизму. Опозиція спеціально так підводить громадську думку.

Сьогодні йде процес остаточного узгодження договору. Це дуже великий документ. У Євросоюзу немає досвіду прийняття такого документа, оскільки всі інші угоди про асоціацію виглядають по-іншому – не складаються з політичної та економічної частин.

Зараз іде узгодження політичної частини щодо зони вільної торгівлі. Юристи у Брюсселі сидять і вивіряють. Буде перерва на різдвяні свята. Потім послідує ще одна технологічна проблема – документ потрібно перекласти.

Думаю, угода буде парафована у січні-лютому. Ця процедура має справді технічний характер. Парафування – це визнання остаточного варіанту тексту, візується кожна сторінка, це ще не підписання.

Але повернімося до саміту. Там прийнята дуже позитивна заяву. До речі, багато хто у ЄС хотів внести до неї (заяви. - Ред.) положення про визнання перспективи членства України у ЄС. Але саме завдяки зусиллям політичних союзників Тимошенко – Народної партії – цього не сталося.

Тим не менше, у заяві є два положення про європейську перспективу. Це визнання європейської ідентичності та європейських прагнень України. До речі, визнання європейських прагнень України – формула, яка застосовувалася у договорі про асоціацію з ЄС Польщі.

- А з візами що?

- Є визнання певного прогресу України щодо завершення першого етапу лібералізації візового режиму та чіткі сигнали просування до безвізового режиму при змінах і доповненнях до нинішньої угоди про лібералізацію.

Це передбачає запровадження довгострокових віз. Нарешті ми дочекалися їх, адже з тих пір, як ми підписали угоду про лібералізацію, ніхто так і не бачив п'ятирічних шенгенських віз.

- На саміті порушувалося питання Юлії Тимошенко...

- Треба визнати, що ім'я Тимошенко згадувалося, але його немає в офіційних документах.

Що стосується людей Тимошенко, то я вам можу з упевненістю сказати, оскільки сам це бачив: вони нас блокували всюди – і в Європарламенті, і в Єврокомісії. Ставилася вимога пов'язати парафування угоди про асоціацію зі звільненням Тимошенко. Але у результаті ми прийшли до того, що парафування не пов'язане зі справою Юлії Тимошенко. Хоча підписання, нехай побічно, але пов'язується.

- Хочу Вас запитати ще і про газ. Переговори України з РФ складні. Європа ж, коли порушується питання російського газу, самоусувається, мовляв, нам головне, щоб ми не мерзли...

- Переговори щодо газу дійсно непрості. Але ми не повинні плекати марних надій, що для когось, окрім нас, пріоритетом будуть національні інтереси України.

З одного боку, Європа надзвичайно зацікавлена ​​у тому, щоб Україна брала участь в енергетичній євросистемі, у тому числі й за допомогою Енергетичної хартії. З іншого боку, коли постає питання їхніх інтересів, нашими Європа повністю нехтує.

Так було, і коли приймалося рішення щодо «Північного потоку». Більше того, там постраждали не тільки інтереси України, а й Польщі. Стоїть питання і «Південного потоку». Ми говоримо, що це негативно відіб'ється на наших інтересах, але Європа на це не звертає уваги.

Тому потрібно чітко усвідомити: якщо ми самі собі не допоможемо – нам ніхто не допоможе. Нам потрібно керуватися інтересами не Євросоюзу, не Росії, а винятково своїми.

- Тим не менше, зараз Україна часто нагадує м'ячик для пінг-понгу...

- Потрібно змінювати обставини, і своє, здавалося б, слабке місце робити перевагою. Повторюю: Україна повинна виходити тільки зі своїх національних інтересів.

- Скажіть, яким буде 2012-й для України, враховуючи, що це – рік парламентських виборів?

- Скажу так: політичний градус буде підвищуватися з дня на день. Попереду – боротьба гасел. На жаль, в Україні склалася традиція змагатися не хто краще зробить, а хто краще скаже. Зрозуміло, це вплине на ситуацію в країні.

- Соціальна напруженість зросте?

- Якщо подивитися на останні події у світі, на Заході, видно, що ліберальна економічна система вступила у конфлікт з демократичними засадами суспільства. Люди, які звикли до достатку, обурюються, коли різко погіршується якість їхнього життя, назріває соціальний протест.

В Україні всі двадцять років права трудящих належним чином не забезпечувалися. Про що ми можемо говорити, якщо пенсія 100 доларів? Українець звик задовольнятися малим. І це комплексна проблема.

Знову ж таки, політичні сили (особливо опозиційні) будуть підігрівати соціальне невдоволення. Не виключено, що в Україні почнеться гостре соціальне протистояння.

Перед владою стоїть справді складне завдання – не дати протестним настроям перекреслити весь розвиток країни і забезпечити демократичний процес. Попереду багато роботи.

- Скажіть, що Ви побажаєте Україні та українцям напередодні Нового року і Різдва Христового?

- Насамперед, бажаю українському народу більше оптимізму. У нас є традиція скаржитися. Це не просто слова. ООН публікує індекси щастя. Українці, незалежно від матеріального добробуту, потенційно нещасливі.

Так от, я щиро хочу, щоб українці спробували бути щасливими, легше б ставилися до проблем, намагалися оптимістичніше їх вирішувати.

А чим більше буде оптимістів, тим здоровішою стане сім'я, стосунки між людьми. Суспільство і держава почнуть одужувати.