Отже, сталося. 19 грудня в Києві пройшов саміт «Україна-ЄС», про який багато говорили ще влітку. Уперше на вищому рівні офіційно прозвучало, що асоційоване членство набуває реальних обрисів. Так само як і його економічна складова - зона вільної торгівлі (ЗВТ), покликана спростити взаємний доступ на ринки. Сторони оголосили про узгодження тексту договору щодо асоціації, і що договір буде парафовано протягом 1-1,5 місяців.
На бадьорі реляції не скупилися ні наші, ні європейці. Так, Президент Віктор Янукович назвав угоду «по-хорошому амбітною» і додав, що проект об'єднаної Європи не буде завершено, поки за її межами перебуватимуть такі великі європейські країни як Україна. А голова Європейської ради Герман ван Ромпей заявив, що саміт - великий крок у відносинах Києва і Брюсселя, який має вирішальне значення.
Однак очікування були явно більшими. Так, незважаючи на вступ України до ЗВТ з СНД, упродовж осені більшість експертів вважали, що на грудневому саміті договір про асоціацію з Європою буде парафовано. І коли стало ясно, що парафування відкладається, це викликало цілу низку песимістичних оцінок. Наприклад, позафракційний нардеп Тарас Чорновіл вважає досягненням уже те, що саміт не був взагалі скасований і не був знижений рівень представництва. «Адже спочатку зустріч була запланована для однієї-єдиної мети - урочистого підписання угоди про асоціацію. Але до 19 грудня відбулася ціла низка політичних подій, у когось виникла «дуже мудра» ідея закріпити в угоді перспективу членства країни в ЄС. Через це не відбулося навіть парафування. По суті, просто пройшли переговори на вищому рівні», - розповідає політик.
«Дійсно, узгодження тексту договору - це технічний факт, який не має юридичної сили. Але зближення з Євросоюзом і раніше проходило важко», - констатує незалежний аналітик Руслан Павленко. «А останнім часом Київ ще й робить серйозні реверанси в бік Москви. Тому при кожному конкретному спільному кроці Брюссель дуже чуйно реагує на коливання поточної кон'юнктури, змінюючи формулювання і тональність заяв, - продовжує фахівець. - Так сталося і в даному випадку, хоч на перший погляд цього і не помітно».
Є й інші альтернативи
Що може означати чергова «нестиковка» з Європою в підходах? На думку Павленка, основних ефектів може бути 2. По-перше, це затягування остаточного підписання. По-друге, поки столиці в черговий раз домовлятимуться про терміни набуття документом чинності, ЄС зможе наполягати на корекції самих умов угоди.
…Які, як уточнює ForUm`у директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин, не такі вже й прості. «У рамках асоційованого членства ми беремо на себе серйозні зобов'язання щодо адаптації законодавчої бази, а це вже не просто політичний союз, це реальні елементи уніфікації та інтеграції. Це вагомий крок, на який треба йти свідомо. Крім того, європейські партнери вимагали від нас гарантувати компенсації у випадку перебоїв з поставчаннями газу з Росії. Поки що ми не готові піти на це, адже Україна - тільки транзитер», - говорить представник МЗС.
Так, багато експертів переконані, що інтеграцію до ЄС не варто розглядати як самоціль. «Нас уже привчили думати, що Євросоюз – це «наше все», що без зближення з ним немає ні країни, ні незалежності, нічого. На такій хвилі виросли вже 1-2 покоління, - зазначає політолог, екс-нардеп Євген Лешан. - Але ж це лише один з варіантів позиції на міжнародній арені, і що він найкращий - не факт».
Він продовжує, що «вибір є не тільки між Європою і Москвою. Вірно, 10-15 років тому в політичних та експертних колах була популярна тема т.зв. Балто-Чорноморської Асамблеї (БЧА) - союзу країн Центрально-Східної Європи, покликаного консолідувати їхні економічні завдання і політику на світовій арені, що обговорювалася у «верхах», і відносно якої пройшло кілька міждержавних консультацій. Так, тодішній президент Леонід Кучма припускав, що БЧА може стати для країни тим самим «третім шляхом», який забезпечить реальну політичну й економічну незалежність без зближення з існуючими «великими» союзами. До базового складу учасників альянсу входили і Польща, і країни Прибалтики, і Білорусь.
Але до початку 2000-х років країни Східної Європи почали послідовно вступати в НАТО і ЄС, а в Кремлі затвердилися «реваншисти» - команда Володимира Путіна. Тим самим вплив цих 2-х основних центрів сили зріс, а альтернативні регіональні проекти втратили свої позиції і повернулися до життя через багато років під егідою або Брюсселя (Вишеградська четвірка, «Східне партнерство»), або Москви (ЄЕП, ЄврАзЕС).
Відносно незалежним проектом став ГУАМ, але і він загалом діяв у дусі інтересів Євросоюзу. І РФ з посиленням свого впливу в СНД домоглася згортання роботи цього об'єднання.
В останні роки, особливо під час кризи, ідея «третього шляху» знову стала цікавою. Одним з проявів цього представник МЗС Волошин називає Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), його парламентську асамблею та інші органи. За його оцінкою, в ЧЕС виражені регіональні інтереси всіх основних учасників. Так, Туреччина прагне втілити зростання свого економічного потенціалу у збільшення регіонального політичного впливу, Україна - стати не просто регіональним «хедлайнером», а свого роду мостом між Азією і Європою. А, приміром, Грузія хоче використати для себе вигоди можливої економічної інтеграції та в цілому посилити свою вагу на міжнародній арені.
Євген Лешан згоден, що «в осяжній перспективі подібні союзи не зможуть діяти однаково ні з ЄС, ні з ЄврАзЕС. Але посилити позиції країн-учасниць в діалозі з «великими братами» такі об'єднання цілком здатні».
Ми Європі потрібніші, ніж вона нам?
Повертаючись до інтеграції з Європою, аналітики зауважують, що і асоціація, і ЗВТ сьогодні потрібніші Брюсселю, ніж Києву, як би дивно це не звучало для рядового українця.
За словами заступника голови ради Федерації роботодавців України Дмитра Олійника, з початком кризи наша країна стала одним з найважливіших факторів стабільності єврозони. «Своїм споживанням ми серйозно допомогли ЄС утримати промислові показники, а потім і розгорнути тренди в бік поліпшення. Те ж саме відбудеться і зі вступом до ЗВТ - приплив європейських товарів різко зросте, і їх виробники зможуть поправити своє фінансове становище. Так що вдавати з себе бідних родичів не варто. Ми велика індустріальна країна, і свої інтереси треба поважати», - упевнений фахівець.
Волошин додає, що не варто перетворювати завдання і проблеми євроінтеграції в «символ віри», потрібно розглядати їх критично та об'єктивно, з урахуванням національних інтересів, а значить, у відстроченні парафування договору нічого страшного немає. Більше того, було б чудово, як вважає Олійник, щоб і для Києва це стало приводом ще раз зважити плюси і мінуси відкриття своїх ринків Євросоюзу.
«Тому що це майже єдиний реальний ефект, - говорить експерт. - Підсумком усіх попередніх «зближень» для нас стало хіба що спрощення правил експорту металу і промислової сировини, та й то неповне. Зате Брюссель запровадив нові технічні регламенти, за допомогою яких ефективно прикриває свої ринки від імпорту».
Про реальні вигоди євроінтеграції
І все ж таки позитив є, і досить реальний. По-перше, інтеграційний прогрес додає сподівань на європейські вкладення в модернізацію вітчизняної газотранспортної системи. Про це під час саміту сказав і особисто Янукович. А голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу підтвердив: «Ми готові надати підтримку щодо модернізації ГТС і використовувати для цього наші фінансові установи». Адже даний проект забезпечить не тільки стабільність транзитних газопостачань, але і багатомільйонні контракти для українських трубників, будівельників-монтажників і всіх суміжних напрямів. І в умовах затяжної кризи такий проект стане для економіки країни не менш важливим явищем, ніж Євро-2012.
Крім того, Баррозу офіційно заявив, що найближчим часом буде підготовлено план руху до спрощення візового режиму, з виходом у подальшому на його повне скасування. Так, можна вважати це черговою дипломатичною заявою, але Волошин стверджує, що саміт став важливим кроком у даному напрямку. У свою чергу, Янукович висловив сподівання, що основна частина підготовки до безвізового режиму завершиться до кінця 2014 р. Отже, стало більше визначеності і з'явилися більш-менш конкретні терміни.
Так чи інакше, зроблено важливий крок, у якого є переваги і недоліки, плюси і мінуси. Але ясно одне: він посилює зовнішньополітичні позиції України. Не дарма буквально перед самітом до Києва прибули високопоставлені парламентери з Росії, намагаючись вплинути на результати зустрічі. І саме в той день, 19 грудня, в Москві почалося засідання Міждержавної ради ЄврАзЕС, на яку Янукович також полетів.
Виходить, що найбільші економіко-політичні союзи «танцюють» навколо України і борються за її прихильність. Часом вони демонструють образу на невзаємність, погрожуючи охолодженням відносин і санкціями. Борються, оскільки вона - не тільки великий ринок споживання, але і перспективний партнер у грі на зовнішніх ринках. Наша країна є одним зі світових лідерів постачання зернових, має непогану базу важкої індустрії, чудовий логістичний і туристичний потенціал.
«Хто володіє інформацією - той володіє світом», - сказав колись британський прем'єр Вінстон Черчилль. Останні ж 20 років підтверджують: з ким дружить Київ - той контролює і схід Європи, і Причорномор'я. І, насамперед, нам треба пам'ятати про своє власне значення і свої власні інтереси, а не гнатися за примарним «причастям до великого».
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
