Останні десятиліття в нашій країні полиці ломляться від товарів у гарних упаковках з помітними назвами, але незрозумілим вмістом. А сортів ковбаси, за яку так ганялися за радянських часів, тепер – як у кращих закордонних супермаркетах. Здавалося б, їж та радій.
Але це тільки оболонка. Висока якість ковбас і сосисок зникла разом з держстандартами СРСР: замість смачної закуски ці продукти давно стали сумішшю м'ясних відходів, сої та барвників з чітким присмаком консерванту. Ці «радості» нескладно виключити із раціону, однак як зовсім обійтися без свіжого м'яса, молока?
Але ж і м'ясна продукція у нас теж не без гріха: до неї додають консерванти та барвники, які, до речі, помітно підвищують вагу продукції. (Не віриться? Згадайте характерну рідину в упаковках з м'ясопродуктами).
Не все просто і з молоком. Щоб воно псувалося повільніше, багато виробників кладуть у нього антибіотики.
Ось через ці «хитрощі» українським продуктам і перекрито дорогу за межі країни.
Українці віддають перевагу білоруським ковбасі та маслу
І в той час, коли нашим продуктам бракує якості, щоб перетнути кордони, до нас активно надходять продовольчі товари із Білорусі. І українці купують їх набагато охочіше, ніж вітчизняні.
За словами аналітиків, у Білорусі продовольчі стандарти залишаються більш жорсткими, тому не стільки ми продаємо своє продовольство білорусам, скільки вони – нам. Звідси і численні магазинчики білоруських продуктів, які за останні кілька місяців буквально виросли, як гриби після дощу.
До слова, автор сам купує їжу у таких продовольчих «бутіках», тому сміливо може стверджувати – «молочка» і м'ясопродукти за якістю там справді кращі наших.
Під бутербродик з білоруською ковбаскою стає очевидно, що змінювати ситуацію з якістю українського продовольства, робити наше харчування здоровішим можна і потрібно. Яким чином? На це питання ForUm попросив відповісти експертів.
Якість нікого не хвилює
Так, зокрема, президент Союзу виробників харчової промисловості (СВХП) України Олег Юхновський зазначає, що регулювання якості та безпеки продуктів у нашій країні слабке. Причому як законодавчо, так і організаційно.
«Подібні питання сьогодні регулює півтора десятків законів, але половина із них – загальнотехнічні і стосуються продовольства лише «у числі іншого». Ці документи не є регулятивною системою, про послідовну державну політику щодо контролю якості продуктів теж говорити не доводиться», - вважає фахівець.
За словами Юхновського, розроблення технічних регламентів на українську харчову продукцію тільки розпочато, і перевірки їжі на безпеку, на вміст шкідливих речовин не є прямим приводом для санкцій проти виробника.
«При цьому регламенти не розділені на горизонтальні і вертикальні, як це зроблено у Європі (нагадаємо, перші стосуються спільних проблемних питань, які впливають на безпеку їжі як такої, другі – натуральних продуктів з обмеженим терміном придатності). І виходить, що регламенти визначають лише порядок маркування товару, а не його якість. У тому ж ЄС ситуація принципово інша», - нарікає він.
Виходить, що багато із параметрів якості продуктів в Україні взагалі не нормуються і не відслідковуються. Це означає відразу дві речі. З одного боку, нашу продукцію жорстко перевіряють і взагалі недолюблюють за кордоном, з іншого – імпортери можуть завозити неякісний товар, який не може бути проданий на Заході чи у тій же Білорусі.
«Органи, які, по ідеї, повинні контролювати якість продовольства, в основному займаються тим, що надають виробникам платні довідки, висновки та інші послуги», - говорить незалежний аналітик Руслан Павленко. - Усі ці документи розрізнені та не об'єднані у систему нагляду – це полегшує завдання і для корупції, і для порушення норм якості».
Однак, на думку члена комітету Верховної Ради України з питань бюджету Ярослава Джоджика, і цей частковий контроль може ослабнути.
«Восени Міністерство економічного розвитку і торгівлі своїм наказом скасувало обов'язкову сертифікацію за національними стандартами для цілої низки продуктів, включаючи такі масові категорії, як мінеральна вода, безалкогольні напої, рибні консерви. Тепер у постачальників буде ще більше можливостей продавати неякісну продукцію – і вітчизняну, і привізну. Про який вихід на європейські ринки можна говорити? Навпаки, зараз у Євросоюзі кампанія за здорове і якісне харчування, і до нас можуть хлинути продукти, забраковані європейцями. А ослаблення держнагляду сприяє цьому, б'є по свідомій і сумлінній частині українських виробників», - вважає нардеп.
Щось подібне вже було у 90-х роках, коли на зміну знайомим і досить якісним радянським харчам пішов потік імпорту. Багато хто пам'ятає засилля польських продуктів на полицях магазинів; втім, вони теж були непоганої якості. Потім внутрішні виробники витіснили поляків, і імпорт став лише додатком до їхнього асортименту. До того ж, іноземні товари стали дорожчими через митні збори і мита, а також вартості перевезення.
Але тепер все може розвернутися у зворотний бік. У кінцевому підсумку частина підприємств України може закритися, а в АПК посилиться орієнтація на експорт сировини без переробки.
Пора «закручувати гайки»
Так що ж робити для зміни ситуації у кращий бік? Експерти впевнені: перш за все, запровадити суворий контроль за якістю продовольства на всіх етапах виробництва, «від поля до магазину». Постачальники занадто звикли до «розпущеності» ринку і до власної безкарності.
Зокрема, за словами Юхновського, продовольча стратегія держави повинна мати наукову основу, передбачаючи не тільки загальну безпеку здоров'я споживачів, але і різницю у харчових запитах різних вікових і професійних груп. Експерт вважає, що для початку треба було б прийняти кілька базових законів і (!) домогтися їхнього виконання.
«Тут потрібна низка законоініціатив. Один із законів повинен визначити принципи, структуру та вимоги зводу продовольчого права країни, причому згідно з нормами профільних Регламентів ЄС - №178/2002 і №852/2004. Інший закон повинен зафіксувати основи технічного регулювання у продсекторі. Нарешті, повинен діяти єдиний держорган з нагляду за якістю продуктів. Прикладом для національної продовольчої реформи цілком може бути європейський кодекс продовольчого права – після невеликої адаптації, включаючи вилучення деяких громіздких елементів, характерних для юриспруденції Євросоюзу. Вітчизняну систему контролю якості продуктів можна створити швидко і без сліпого копіювання західного досвіду, - впевнений фахівець, - якщо не будуть заважати галузеві лобісти».
У свою чергу, Руслан Павленко каже, що не вирішити питання і без суворих заходів покарання.
«Треба жорстко карати постачальників за порушення стандартів якості, включаючи свідоме використання дешевших компонентів і заниження вмісту традиційних. Це стосується і сої у м'ясопродуктах, і антибіотиків у молоці, і пальмового масла у сирі, і т.п. Виробники можуть заперечити: мовляв, тоді ціни на продукцію підскочать у рази. Але, по-перше, здоров'я – не те, на чому потрібно економити, по-друге, харчовики і так постійно підвищують ціни», - вважає аналітик.
Головне питання, за словами Павленка, не у тому, яких збитків зазнають виробники, а у тому, наскільки здоровішими стануть люди. «Якщо збанкрутує з десяток не цілком сумлінних і соціально відповідальних компаній, це не біда. А ось перманентно труїтися їжею – це реальна проблема. Продовольчий бізнес у ході такої реформи має отримати компенсації держави у вигляді податкових та інших пільг. Адже здоров'я народу – це набагато важливіше, ніж абстрактні макроекономічні цифри або доходи окремих компаній», - стверджує він.
Все тільки починається
До речі, днями український прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що генеральна прокуратура буде порушувати кримінальні справи проти недобросовісних виробників продуктів, а всі судові рішення у цих справах будуть оприлюднені. Так, щодо одного підприємства (прем'єр не назвав його) вже винесено припис про повне припинення діяльності. Крім того, триватимуть перевірки якості продовольства.
Безперечно, крок гідний. Але! Він може бути лише початком повномасштабної реформи, у результаті якої ми отримаємо на прилавках смачну і здорову їжу.
Влада постійно називає Україну європейською країною – пора відповідати цій назві не тільки на словах. І тоді громадяни зможуть відчути себе справжніми європейцями, а «велика» Європа з інтересом візьме українські продукти навіть всупереч лобістським потугам своїх внутрішніх виробників.
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
