Мабуть, немає в нашій країні людини, яка б не знала гасла «Підтримай вітчизняного виробника - купуй українське». Загалом, люди так і роблять, і не тільки з патріотичних спонукань, адже вітчизняна продукція, як не крути, значно дешевша за імпортну. А з приводу якості чомусь весь час хочеться думати, що «свій свого не обдурить». Проте події минулого тижня показали, що все може бути інакше.
Так, згідно із заявою українського прем'єр-міністра Миколи Азарова, виявилося, що багато вітчизняних продуктів харчування не відповідають встановленим стандартам. За словами глави Кабміну, це було відомо і раніше, а тепер підтвердилося контрольними закупівлями як у невеликих магазинах, так і в супермаркетах.
«Простому покупцеві дуже важко визначити якість продуктів і він в основному покладається на їх смак, який часто залежить від харчових добавок, а не від реальної якості», - додав Азаров. Він зазначив, що виробники випускають неякісний товар, користуючись потуранням або корумпованістю контролюючих органів - у сосисках, наприклад, багато сої і мало м'яса, а в молоці знайдені побічні хімречовини.
«Ми вже не перший рік намагаємося просовувати нашу харчову продукцію на ринки Європи. Але про яку конкуренцію можна говорити з таким підходом? Не дивно, що ЄС запроваджуватиме заборону на наші поставки», - уточнив Азаров, пообіцявши відреагувати на ситуацію і «зробити відповідні висновки».
Щодо цього питання думку прем'єра, хоча і не повністю, поділяє незалежний аналітик Руслан Павленко.
«Так, за європейськими мірками якість українського продовольства «не дуже», але справа не тільки в цьому, а й у тому, що харчопром Євросоюзу активно захищає свої ринки від імпорту, і сьогодні на прилавках ЄС рідко зустрінеш їжу, вироблену за його межами. Для боротьби з імпортерами використовуються всі можливі засоби - від спецрозслідувань і антидемпінгових мит, до нормативів якості, виписаних (хто б сумнівався) під продукцію місцевих підприємств. Тепер же, з уповільненням переговорів щодо зони вільної торгівлі та щодо асоційованого членства, доступ продуктів з України на євроринки ще більше ускладниться», - говорить експерт.
Разом з тим, за інформацією Кабміну, понад 60% національного експорту аграрної та харчової продукції припадає лише на дві товарні групи - насіння і плоди олійних плюс жири і масла, а ще до 10% займають відходи харчопрому. Навіть зернові, які є однією з основних статей експортних постачань країни, в структурі «харчових» продажів у ЄС становлять трохи більше 7%. Решта типи продовольства на цьому тлі і зовсім непомітні. ForUm вирішив розібратися, які саме інструменти використовує офіційний Брюссель для захисту від «їстівного» імпорту, і ось що у нас вийшло.
Суворі євростандарти
За даними президента Союзу виробників харчової промисловості (СВХП) України Олега Юхновського, у Євросоюзі держрегулювання якості харчових продуктів (і їх безпеки для здоров'я) побудовано на жорстких нормах, що містяться в численних директивах і регламентах.
Останні мають статус нормативно-правових документів, які обов'язкові для виконання всіма країнами співтовариства.
«Причому різниця між регламентами і директивами в тому, що другі мають статус актів прямої дії і обов'язкові для негайного виконання, а регламенти спочатку повинні бути впроваджені в національне законодавство тієї чи іншої країни. Регламенти і директиви поділяються на горизонтальні і вертикальні. Перші стосуються спільних проблемних питань, які впливають на безпеку їжі як такої, - харчових добавок, предметів і матеріалів, метрології та упаковки, маркування і реклами, генної інженерії та нових видів продовольства. Усього в ЄС існує понад 100 «горизонтальних» регламентів і директив. У свою чергу «вертикальні» нормативи присвячені більшості продуктів натурального походження з обмеженим терміном придатності, які при порушенні норм виробництва, перевезенні, зберіганні та продажу можуть стати небезпечними для здоров'я, а то й для життя. Це молоко і молокопродукти, м'ясо і м'ясопродукти, плодоовочеві соки, «кондитерка», морепродукти, алкогольні та безалкогольні напої», - пояснює експерт.
У цілому, за його словами, контроль охоплює всі елементи виробництва і просування продукції - від агросировини до оптової та роздрібної торгівлі кінцевими продуктами, а також допоміжні матеріали і обладнання, що використовуються при цьому.
«Важлива особливість цієї системи - те, що вона враховує вимоги міжнародного продовольчого права ФАО/ВООЗ, викладені в зведенні стандартів під назвою Codex Alimentarius. Це в основному «вертикальні» норми; кодекс складається з декількох тисяч стандартів за окремими видами продуктів. Codex Alimentarius визначає не тільки вимоги до безпеки «хліба насущного», а й додаткові параметри якості - біологічну цінність, методи відбору проб, виконання аналізів і маркування», - зазначає Юхновський.
У свою чергу, голова Ліги виробників харчових продуктів Геннадій Кузнєцов розповів нам, що Брюссель вважає стандарти Codex Alimentarius досить м'якими і застосовує їх тільки в частині вимог до якості продуктів і контролю над ним.
«А от вимоги до безпеки продовольства в цьому кодексі вважаються більш ліберальними і орієнтованими на те, щоб їх могли дотримуватися найбідніші країни-члени СОТ. В Євросоюзі нормативи безпеки набагато жорсткіші, і список шкідливих речовин, що відстежується, значно ширший. Так євронорми включають тези щодо захисту навколишнього середовища при використанні «хімії» в АПК, щодо поводження з відходами», - зокрема, інформує Кузнєцов і уточнює: «Крім власних, в Європі діють і харчові стандарти СОТ - угоди «Про технічні бар'єри в торгівлі», «Про застосування санітарних та фітосанітарних заходів».
«Цими нормативами додатково обмежуються вітчизняні поставки продуктів в ЄС», - доповнює слова колеги Юхновський. - Уже не перший рік ставиться питання про впровадження схожих стандартів і на нашому ринку. Це дозволило б різко підвищити конкурентоспроможність українського продовольства не тільки в Європі, а й у світі в цілому, а також поліпшити харчування самих українців».
«Але поки - «віз і нині там», більше того, в останні рік-півтора вимоги до продуктів навіть частково спрощені (наприклад, щодо оприлюднення реальних інгредієнтів товару). І європейським лобістам ще простіше закривати свої ринки від нашого експорту», - вважають експерти.
Кому в Україні не вигідні європейські стандарти
Насправді ж технічно перехід України на такі стандарти цілком реальний і не займе дуже багато часу. Але це невигідно багатьом виробникам, які зараз економлять на якості і, як наслідок, на здоров'ї споживача. За словами Азарова, останні тести показують, що у вітчизняному молоці в середньому 20% жирів немолочного походження, тоді як в ЄС це заборонено. За правилами Євросоюзу, в молоці можуть міститися тільки окремі консервуючі добавки; в молочних продуктах, зважаючи на їх різноманіття, спектр допустимих компонентів ширший, але не набагато. Інший приклад: жирність виробленої української сметани була на 2-3% нижче від заявленої, а це є прямим порушенням, фальсифікація і обман покупця.
Що ж, тепер зрозуміло й не дивно, чому генеральний директорат Єврокомісії з охорони здоров'я і захисту прав споживачів (SANCO) уже не перший рік висуває претензії до виробників України, які бажають постачати свою продукцію до Європи. За інформацією цієї організації, підприємства нашої країни випускають, а потім використовують у переробці, молоко з вмістом бактерій вище норм, які допускаються в ЄС. Так, деякі постачальники молочної сировини, борючись зі скисанням, додають у продукт антибіотик хлорамфенікол (левоміцетин), що заборонено, до речі, і вітчизняними законами. Що стосується м'яса і продуктів з нього, то жоден з перевірених контрольними держорганами м'ясних продуктів не відповідає якості і стандартам, які заявлені на етикетці. Скажімо, у вареній ковбасі та сосисках багато сої, присутність якої взагалі не допускається, а також велика кількість консервантів і барвників. Залишають бажати кращого і копчені ковбаси, які також добре «розбавлені» дешевими інгредієнтами.
Багато питань у європейців і до «сирого» українського м'яса. Той же самий SANCO заявляє, що національна система контролю випуску м'яса не відповідає вимогам Євросоюзу. У той же час в м'ясному сегменті у наших постачальників трохи більше шансів прорватися в ЄС, оскільки тамтешні підприємства продовжують скорочувати дотації своїм виробникам і взагалі зацікавлені в імпорті недорогих аналогів з України.
У Євросоюзі за подібні «ігри» зі споживачем швидко посадили б до в’язниці, хоча і там виробники часом нечистоплотні. Разом з тим, і європейці, і «наші» розуміють: головна проблема - у високій корумпованості ринку і прагненні гравців заробити побільше за будь-яку ціну, включаючи здоров'я громадян.
«Який сенс навіть в найкращих стандартах, якщо вони не виконуватимуться, а впливові галузеві сфери зроблять вигляд, що так і треба? Потрібно ламати цю систему, її базові принципи і це додасть сильний імпульс розвитку галузі», - нарікає аналітик Павленко.
Як саме можна і потрібно вирішувати проблеми якості вітчизняного продовольства, ми незабаром розповімо в «наступній серії».
Андрій Боярунець,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
