У поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової, направленому Прем’єр-міністру України Миколі Азарову, йдеться про необхідність усунення брутальних порушень конституційних прав ув’язнених на охорону здоров’я та забезпечення медичної допомоги під час їх перебування у слідчих ізоляторах України.
Як повідомили ForUm’у в прес-службі Омбудсмана, моніторинг Уповноваженого з прав людини свідчить, що непоодинокими є випадки зволікання правоохоронців та суддів, у провадженні яких перебувають кримінальні справи стосовно хворих ув’язнених, у наданні дозволів на вивезення їх на обстеження та операції до медичних закладів охорони здоров’я, а також тривале неконвоювання їх до закладів охорони здоров’я навіть за наявності таких дозволів. Дехто з в’язнів стає інвалідом і навіть помирає через неотримання вчасно медичної допомоги в умовах СІЗО, зазначає Карпачова.
В поданні наведені конкретні факти таких порушень, які вимагали негайного втручання Омбудсмана України: зволікання з лікуванням ув’язнених Олександра Ільченка, онкохворої Ганни Афанасьєвої, Миколи Сталіна, Валерія Іващенка та інших.
На виконання доручення Уряду від 5 серпня 2011 року Державною пенітенціарної службою України було підготовлено спільний наказ Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України з державними закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».
На думку Уповноваженого з прав людини, документ містить низку положень, які порушують конституційні права хворих ув’язнених на отримання своєчасного і необхідного кваліфікованого медичного обстеження та лікування в закладах Міністерства охорони здоров’я України, а окремі болючі питання не врегульовані ним взагалі.
Йдеться, зокрема, про порядок допуску до хворого обраного ним лікаря та направлення його до обраного закладу охорони здоров’я, залучення лікарів-фахівців закладів охорони здоров’я до консультацій у випадках, коли лікарі медичної частини слідчого ізолятора не можуть самостійно це зробити, проведення обстежень, які потребують вивезення осіб, узятих під варту, до закладів охорони здоров’я тощо.
Уповноважений з прав людини вважає, що направлення хворого ув’язненого на медичне обстеження та лікування до закладів Міністерства охорони здоров’я України лише з дозволу слідчого чи суду, у провадженні яких перебуває справа, ставить хворого у повну залежність від цих осіб. Тому нерідко такі дозволи отримуються в обмін на свідчення, які потрібні слідству. На думку Карпачової, це має здійснюватися шляхом повідомлення (інформування) про це органу, за яким ця особа рахується.
Зрештою, як зазначає Уповноважений з прав людини, взятих під варту людей поміщають до слідчих ізоляторів, а не для того, щоб у цих установах вони втрачали здоров’я або знаходили свою смерть.
З огляду на це Уповноважений з прав людини просить главу Уряду врахувати її пропозиції про встановлення чіткого порядку щодо безперешкодного надання ув’язненим СІЗО медичної допомоги у разі необхідності в закладах Міністерства охорони здоров’я України.
