Сьогодні відзначається Міжнародний день подолання бідності.
Як повідомили «УНІАН» у прес-службі Представництва Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй в Україні, у 1993 році Генеральна асамблея ООН резолюцією 47/196 проголосила 17 жовтня Міжнародним днем подолання бідності, який відзначається щорічно.
Цього року у своєму зверненні з приводу Міжнародного дня подолання бідності Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун зазначив: «Ми можемо подолати труднощі, що стоять перед нами, - економічну кризу, зміни клімату, зростання цін на продовольство та енергоносії, наслідки стихійних лих. Для цього необхідно, щоб турбота про людину стала головним змістом нашої діяльності. Сьогодні не час відступати. Сьогодні необхідно ще з більшою енергією працювати над досягненням цілей розвитку, закріплених у Декларації тисячоліття».
Подолання бідності є першим завданням порядку денного глобального розвитку, першочерговим завданням для досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття до 2015 року.
За офіційними даними, протягом останнього року масштаби бідності в Україні скоротилися. Так, рівень бідності, згідно з відносним критерієм, у 2010 році становив 24,1% (у 2009 році за межею бідності проживало 26,4% громадян України).
Національної межею бідності визначено 75%-й поріг медіанного рівня сукупних еквівалентних витрат у розрахунку на умовного дорослого, який визначається за даними обстеження умов життя домогосподарств України. Протягом останніх десяти років за цим критерієм рівень бідності залишився відносно стабільним (на рівні 26-27%), хоча національна межа бідності зросла за цей час майже у п'ять разів (з 175 грн. у 2001 році до 944 грн. у 2010 році) .
Аналіз динаміки рівня бідності протягом останніх десяти років свідчить про певні проблеми у профілях бідності, а саме - надвисокі індикатори бідності серед дітей та досить високі значення індикаторів серед працюючих на тлі загальної стабільної ситуації (кожна четверта сім'я з дітьми, у якій всі дорослі працюють, належить до категорії бідних).
За десять років суттєво знижений рівень бідності у сім'ях з дітьми у віці до трьох років (з 43,8% у 2001 році до 35,2% в 2010 році). Проте високий рівень бідності спостерігається у сім'ях з двома дітьми (40,7%) та багатодітних сім'ях (58,4%), у сім'ях, у яких є діти та непрацюючі дорослі (36,3%).
Залишається високим рівень бідності у сільській місцевості (32,3%), який значно перевищує рівень бідності у містах (20,2%). Не вирішена проблема охоплення бідного населення соціальною підтримкою. Тільки 57% осіб, які належать до категорії бідних за критерієм прожиткового мінімуму, отримують один із видів соціальної підтримки. Основна ознака бідності в Україні полягає у високій концентрації населення навколо кордону бідності, внаслідок цього частина небідного населення має доходи дещо вищі межі бідності і при несприятливій економічній ситуації може опинитися за цією межею.
«Існують різні види бідності: абсолютна і відносна. Критерієм визначення абсолютної бідності є прожитковий мінімум», - пояснює академік НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.
За її словами, в Україні частина населення, чиє споживання нижче рівня фактичного прожиткового мінімуму, становить 23,5%.
«За період з 2000 по 2008 рр. рівень бідності, згідно з цим критерієм, стрімко зменшувався: якщо у 2000 році частка бідного населення за абсолютним виміром становила 71,2%, то у 2008 лише 19,9%. У 2009 році цей показник помітно зріс і склав 24,8%, а в 2010 році рівень бідності за цим критерієм трохи зменшився. Зростання споживчих цін, яке відбувалося з 2008 року, призвело до стрімкого зростання фактичного прожиткового мінімуму, що на тлі зменшення реальних доходів громадян викликало зростання значення показника», - зазначила Лібанова.
