Поцупити українську ГТС – це називається «консорціум»

Влада обіцяє вже в листопаді підписати угоду про створення газотранспортного консорціуму за участі України, Росії і ЄС.

Тим часом консорціум мав би хоч якийсь сенс, якби російський «Південний потік» справді становив якусь загрозу Україні. Однак зараз цей проект на стадії розвалу.

По-перше, ціни на енергоносії в світі падають, і така тенденція, за прогнозами більшості урядів, триватиме щонайменше 3 роки. За цих умов у Москви просто не вийде витрусити інвесторів на багато десятків мільярдів євро.

По-друге, ЄС виставив Росії заслін – власне енергетичне законодавство – так званий Третій енергопакет. Він означає, що, по-перше, доступ до газопроводів на території ЄС мають усі постачальники газу. Приміром, у російську трубу вільно входить катарський газ, отриманий із терміналів регазифікації скрапленого газу. Така ситуація – кошмар «Газпрому». По-друге, постачальники газу і транспортні компанії мають бути розділені. А це означає, що російських труб у ЄС не буде. Це квіточки. А ось ягідки. Днями представники Єврокомісії провели обшуки в берлінському й чеському представництвах дочірніх компаній російського «Газпрому». У цілому Єврокомісія провела перевірки в компаніях газової галузі за підозрою в порушенні антимонопольного законодавства ЄС одразу в 10 країнах. Єврокомісія розслідує потенційно можливі дії, які йдуть врозріз із вільною конкуренцією по поставках газу у центральних і східних державах ЄС», –говориться в повідомленні Єврокомісії. – «Розслідування стосується випадків, коли за домовленістю або в односторонньому порядку конкуренція може бути ускладнена. Зокрема, це могло бути досягнуто за рахунок «поділу» ринку між його найбільшими учасниками, встановлення перешкод у доступі до (газотранспортної) мережі та бар’єрів на шляху диверсифікованості постачальників, а також за рахунок завищення цін».

Усе це ЄС робить для того, щоб монополіст не диктував цін.

Лише цього вистачає, щоб «Південний потік» залишився просто пунктирною лінією, нашкрябаною на карті.

А ще є позиція Туреччини, яка не бажає втрачати свою роль ключового вузла торгівлі газом у регіоні. Який їй сенс давати дозвіл на проходження «Південного потоку» своїми територіальними водами? От і не дає.

А на додачу є конкуруючі проекти, підтримані безпосередньо самим ЄС. Як заявив єврокомісар з енергетики Гюнтер Еттінгер, ні суперечки про розділ Каспійського моря, ні доводи екологів, ні «Південний потік» не допоможуть Москві зупинити будівництво «Транскаспійського газопроводу»: «Ми хотіли б імпортувати газ з Азербайджану і Туркменії прямо. Переговори з Азербайджаном і Туркменією про будівництво Транскаспійського газопроводу почнуться найближчими тижнями. Вперше в історії Єврокомісія вестиме переговори від імені всіх 27 країн - членів ЄС про реалізацію енергопроекту за межами Євросоюзу».

На додачу - «Південний потік» підважують нові технології. Навіщо в Європі російський газ, якщо удвічі дешевший катарський чи інший близькосхідний, який з розвитком мережі терміналів на європейському узбережжі стає елементарно просто отримати в європейські газогони. А є ще сланцевий газ. Приміром, якщо вірити словам президента Польщі, сказаними під час церемонії отримання перших промислових обсягів сланцевого газу, за 10 років цей газ дасть змогу Польщі домогтися енергетичної незалежності.

Тому «Південний потік», на відміну від «Північного» - фікція і «понти», причому дуже дорогі. А «Північний потік» не здатен відібрати основну частину газу в України просто тому, що орієнтується на інших, північноєвропейських споживачів.

Крім того, створення консорціуму з управління ГТС означатиме поділ прибутків. Якщо нинішній мільярд прибутків ГТС України поділити на трьох, що залишиться – на насіння? Дешевше засіяти землю, що розміщена нині під ГТС.

Крім того, дуже важливе питання – хто буде учасником консорціуму - ЄС чи приватні компанії. В останньому випадку вони легко здадуть Україну за «конхветку». Тим часом, як заявив представник Європейської комісії Марлен Холзнер, Європейська комісія не одержувала якихось пропозицій щодо тристороннього газотранспортного консорціуму Україна-Росія-ЄС: «У нас немає ніяких деталей щодо консорціуму, ми тільки бачили повідомлення в пресі». Як кажуть, без ЄС ЄС женили.

Найголовніше, що нинішня угода буде діяти лише наступні 7 років. Навіть монголо-татарське іго за 80 років закінчилося. А скільки діятиме консорціум? Ще довше чи безстроково?

Крім того, якщо ЄС і Росія керуватимуть українською трубою, то куди йтиме український газ, в тому числі скраплений, а також сланцевий, вугільний метан тощо, видобуток якого влада зібралася збільшувати? У власному домі вже інші господарі?

І що взамін отримає Україна? Зобов‘язання Росії не будувати «Південний потік»? Може, хай краще будують? Буде російській еліті чим займатися і що «пиляти». Все одно в нашому столітті не добудують.

Знижку на газ? Може, легше дочекатися падіння цін на нафту (за останні півтора місяці ціна нафти впала на 20% - чим не знижка), і ця знижка настане сама собою?

При цьому чого варта знижка для кількох олігархів в обмін на майно вартістю в 150 мільярдів доларів (а це п‘ять повних річних бюджетів України), не кажучи про «безцінні» загрози для енергетичної безпеки держави?

До того ж у Росії з 2015 року передбачено вирівнювання доходності зовнішніх і внутрішніх цін на газ.

Що Україні треба від консорціуму – кошти на модернізацію ГТС? Так вона у нас і так працює безаварійно, на відміну від тієї ж Росії. А чом би не взяти кошти на ремонт безпосередньо з плати за її роботу? Треба обов‘язково якийсь іноземний «дядя», який спочатку здере гроші з України, щоб потім дати дещицю на ремонт? Проблема в тому, що такі «дяді» дуже дорого коштують, як і відсутність мізків.

Україна в результаті Харківських угод втратила контроль над 19 тисячами гектарів у Криму до 2042 року, має там іноземний флот, сильніший за власний, обмежує дієздатність України на міжнародній арені і готується здати Росії щонайменше третину власної ГТС. І все задля того, щоб, як повідомляє влада, отримати ціну на газ як у Німеччині?

Микола Азаров заявив, що Україні необхідно ухвалювати бюджет, тому давайте консорціум. Дуже співмірно – унікальна ГТС України з підземними сховищами і черговий бюджетний «дерибан», яких Азаров, за власним визнанням, сам провів уже 17 штук.

Найрозумніше, що може зробити нинішня влада, – нікуди не поспішати. Ціна на нафту падає. МВФ не дасть пропасти. Технологічний прогрес на нашому боці – скраплений газ і сланці уже зумовили падіння цін на газ у США удвічі, а в ЄС на 10-20%. Україні потрібно доводити ділами, а не «понтами». На «понти» в Москві своїх майстрів вистачає, їх цим не проймеш. Тому якщо влада каже про зменшення споживання газу, треба реально його зменшувати. Якщо йдеться про збільшення видобутку, треба його реально фінансувати з бюджету, а не вдавати, що слона ніхто не помітить. Тому варто робити свою справу реально – не на словах, а на ділі знижувати енергоспоживання, збільшувати власний видобуток, у тому числі за допомогою іноземних інвесторів. А якщо менше красти, то взагалі країна заживе.