Митний союз: «Примус до членства» чи пошук компромісу?

Коментуючи в черговий раз питання співробітництва України з Митним союзом (МС), Президент України Віктор Янукович визначив формат української участі в ньому формулою «3 +1», підкресливши при цьому, що «у відносинах з Росією потрібно шукати компроміс, а іноді й робити поступки, але не за рахунок суверенітету України». Але чи готова Росія до конструктивного діалогу?

Останнім часом загострилася інформаційна кампанія навколо українсько-російських переговорів про можливий вступ Києва до МС. Не заглиблюючись у розгляд історії цього питання, абсолютно очевидно, що прогресу у його вирішенні так і не досягнуто.

Зусилля, спрямовані на зближення з Європейським союзом, вступ до СОТ, домовленості про запровадження зони вільної торгівлі з ЄС, дисонують з можливістю України вступити до МС. Проте відносини з Російською Федерацією не втрачають свого стратегічного значення. «Україна глибоко усвідомила, що наш європейський прогрес неможливий без добросусідських відносин з Росією», - на цьому наполягає Янукович в публікаціях у «Дзеркалі тижня» (1) і англомовному «The Wall Street Journal» (2). Розвиваючи цей принцип, українська сторона все ж таки розглядає можливість створення особливих відносин з альтернативними інтеграційними об'єднаннями (за прикладом Митного союзу).

Зі свого ж боку, Росія, прагнучи розвивати потенціал регіональної та субрегіональної інтеграції, використовує інструменти тиску на своїх потенційних партнерів. Російсько-українські відносини, які різко погіршилися після відмови України вступати до МС, поступово набувають риси торговельної війни. Російські, казахстанські та білоруські сільськогосподарські відомства тимчасово заборонили більш ніж 30 українським компаніям експорт молочної та м'ясної продукції на територію своїх країн. Українська кондитерська галузь теж потрапила під «роздачу» - РФ збільшила нульові мита на імпорт карамелі до 294 євро за тонну.

Україна також опинилася перед необхідністю захищати свою єдину квоту на постачання труб у РФ. Скоротилася і щорічна експортна квота України на постачання цукру в Росію з 300 тис. до 100 тис. т. Разом з тим, російські політики не приховують, що такі заходи обмеження експорту складають відпрацьований прийом зовнішньої політики. «Якщо ви не вступатимете до Митного союзу, а вступатимете в єдину торгову зону з Євросоюзом, то ми будемо змушені і далі вводити обмеження на імпорт товарів з України», - заявив депутат «Єдиної Росії» Сергій Марков.

Ризики непаритетності відносин між суб'єктами Митного союзу і субординацію під інтереси Росії посилює керівний орган спілки - Комісія, що формується з членів, залежно від обсягу їх фінансового, насамперед, внеску. За аналогією з Організацією Договору про колективну безпеку, провідна роль і більшість голосів (57%) у МС належить Росії. Рішення ж приймаються кваліфікованою більшістю, тобто жодна з країн - учасниць МС самостійно не зможе прийняти рішення, що декларується російським керівництвом як доказ демократичності відносин всередині союзу. На практиці рішення приймаються шляхом «вибивання» згоди з партнерів.

Подібна нерівноправність спостерігається і в розподілі між його членами ввізних мит: на частку Білорусі припадає 4,7%, Казахстану - 7,33%, Росії - 87,97%.

Уже на сьогоднішній день експерти відмічають існування низки гострих проблем у рамках МС:

· Значні відмінності в національних законодавствах ускладнюють розробку єдиного механізму митного адміністрування;

· Короткі терміни формування договірно-правової бази та відсутність її обговорення (хоча б з бізнес-спільнотою країн-учасниць) змушують ділові кола підлаштовуватися до обставин, без можливості реагувати на процес створення законів власними пропозиціями;

· Труднощі при отриманні дозвільних документів (наприклад, свідоцтв про реєстрацію або сертифікатів відповідності).

Ці, а також низка інших аспектів формування єдиного митного простору в рамках МС вже вилилися в наступні негативні наслідки для економік Казахстану і Білорусі:

· Підприємства за основними показниками програють у конкурентоспроможності російським компаніям. У цих умовах знижуються можливості для розвитку місцевого виробництва;

· Введення єдиного митного тарифу погіршило становище підприємців, які користуються імпортними товарами і комплектуючими з третіх країн;

· Серйозним викликом для казахстанської влади, при реалізації досягнутих угод, на даний момент є невдоволення суспільства і представників автомобільного бізнесу підвищенням митних тарифів при імпорті автомобілів (з 1 січня 2010 р. тарифи на ввезені автомобілі підвищено на 30%, що особливо вигідно російським автовиробникам);

· Проблеми в білоруській економіці посиляться у зв'язку з її залежністю від постачання російської енергосировини. З 2010 р. Росія постачала до Білорусі нафту без мита (цього вимагає логіка МС). Натомість Мінськ віддавав у російський бюджет всі мита від експорту нафтопродуктів з російської сировини. При цьому у січні 2011 р. Москва, скориставшись перспективою міжнародної ізоляції РБ і тим, що сировини на білоруських НПЗ залишалося лише до кінця місяця, нав'язала нову формулу ціни з надбавкою в 45 доларів США за тонну, що означає для Мінська втрату щорічно понад мільярд доларів США.

«Силовий примус» до членства в МС

Безкомпромісність і наполегливість Росії в питанні входження України до МС, небажання вислухати протилежну сторону відштовхує частину української правлячої еліти, яка лояльна до ідеї МС, від предметного діалогу з Росією. Під час переговорів російською стороною були дані пояснення, що стосуються можливого формату співпраці між Україною і МС. «Така співпраця може здійснюватися на принципах повноцінного вступу України до МС», - заявили у Кремлі. Україна ж пропонує Росії будувати взаємини з МС, як вже було зазначено, за принципом «3 +1», який категорично не сприймається російською стороною.

«Ми не можемо погодитися на приєднання України за якимись там формулами... Або нехай вступають повністю, підписують усе по етапах і стають повноправними членами Митного союзу, витягають з цього всі вигоди і несуть всі зобов'язання, або тоді це вже інший шлях», - підсумував президент РФ.

Пошук компромісу

У той же час не можна сказати, що в Росії досягнуто консенсусу в питанні «примусу до членства» в МС. Так, 4 серпня 2011 року деякі відомі російські експерти, пов'язані з бізнес-колами, які мають інтереси в Україні, звернулися з листом до прем'єр-міністра РФ Путіна, в якому закликали не доводити справи до торгово-економічної війни з Україною.

Автори листа звертають увагу на те, що сварці між Росією та Україною аплодуватиме російська опозиція, яка отримає підстави звинуватити Путіна в помилковості зовнішньої політики щодо України. На завершення експерти закликали російську владу не допустити ескалації напруженості, а дозволити авторитетним представникам ділових кіл, науки і виробництва створити спільну групу, яка б розробила модель економічної інтеграції України на основі МС.

Також очевидним і неофіційно визнаним російськими експертами та політиками є факт неповноцінності та вразливості МС без участі в ньому України. Можливо, російському керівництву доцільно прислухатися до побажань частини російської інтелігенції, вступити в діалог з українськими колегами і вислухати вже наповнену конкретним змістом пропозицію співпраці за формулою «3 +1».

Нагадаємо, що 6 червня 2011 р. Янукович підписав розпорядження № 190/2011-рп про створення Робочої групи з питань розвитку взаємодії України з Митним союзом Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації, і призначив її керівником міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка. Також Президент доручив робочій групі підготувати і внести у двомісячний строк пропозиції щодо стратегії розвитку взаємодії України з Митним союзом у форматі «3 +1».

Це перший крок до взаєморозуміння і знаходження прийнятного принципу співпраці з МС, перші поступки, за якими, можливо, ховаються великі перспективи...

Примітки:

1) Янукович В. Ф. Двадцять років України: Наш шлях тільки починається [Електронний ресурс] / / http://zn.ua/articles/86421 # 0_undefined, 0_

2) Yanukovych V. Ukraine's Future Is With the European Union [Electronic resource] / /