Куликовська битва: український Сталінград для московсько-татарських орд

У нас вже було чимало можливостей переконатися, що вся так звана «російська історія» - суцільний фальсифікат, поставлений на службу імперської ідеї «руського світу», відродженої нині з небуття керівництвом сучасної Росії і золотоординського (московського) православного патріархату.

Усе це, починаючи з міфів про «великих руських» письменників, а насправді:

-українців (М. Гоголь, А. Чехов, М. Нєкрасов, А. Ахматова, П. Гребінка, Ф. Достоєвський, Ф. Сологуб, В. Маяковський, М. Волошин);

-казанських татар (Г. Державін, А. Радищев, М. Огарьов, Д. Давидов, І. Тургенєв, К. Бальмонт, О. Купрін);

-євреїв (О. Пушкін, Л. Толстой, В. Брюсов, О. Блок, О. Мандельштам, Б. Пастернак, О. Толстой, К. Паустовський, І. Бродський);

-поляків (А. Грибоєдов, Ф. Булгарін, Є. Баратинський, М. Кукольник);

-німців (Д. Фонвізін, А. Фет, М.Салтиков-Щедрін) і закінчуючи так званою «великоруською історією».

Візьмемо, хоча б, «хрестоматійну» Куликовську битву, в якій московсько-казанські війська, що «захищаються», «чомусь» опинилися на «канонічній» території Золотої Орди, очолюваної великим українцем ханом Мамаєм.

Вас, до речі, не дивує, чому ім'я легендарного Українського Козака Мамая (рис. 1), який здавна ходить по білому світу, бореться за правду і допомагає людям у біді, збігається з ім'ям видатного полководця Золотої Орди хана Мамая (рис. 2)?

Як свідчать численні перекази українського народу, образ Козака Мамая - це збірний образ козака й українця в одній особі за часів Козацької Української Держави. Його зображення українці здавна поміщали в своїх хатах поруч з іконами, з його ім'ям пов'язано поняття «мамаювати» - подорожувати, вести козацький спосіб життя, а «ходити на мамая» означало - кочувати, йти, куди очі дивляться...

 

Рис. 1. Козак Мамай. Невідомий художник. Одеський художній музей, 1728

 

Рис. 2. Великий українець Хан Мамай

 

Рис. 3. Мамаєв курган у Волгограді, навколо якого розгорілася знаменита Сталінградська битва за часів Другої світової війни (1941-1945рр.)

Повернімося, однак, до російського (православного) міфу про те, що, мовляв, на Куликовому полі (1380 р.) билися росіяни з татарами. Росіяни (православні) перемогли. Татари (мусульмани) програли. Але першоджерела чомусь дотримуються зовсім іншої думки. Навіть з московських православних джерел ми виявляємо, що хан Мамай - не татарин!

Зверніть увагу, в «Оповіді про брань благовірного князя Димитрія Івановича з нечестивим царем Мамаєм еллінським» Мамай називається еллінським царем! А його військо, виявляється, складалося з черкас (українців. - В.Б.), поляків, латишів, естонців, іспанців, енуезців (фрязів), венеціанців, тюрків, вірмен та грузин.

Весь «прикол» полягає в тому, що татари на чолі з ханом Тохтамишем воювали на боці московитів, очолюваних Дмитром Донським.

Перший хотів стати головним ханом Золотої Орди, яка в той час перебувала в перманентній боротьбі за владу, а другий - зменшити податки, сплачувані в Золоту Орду.

Агресором виступило московсько-татарське військо, яке, як нам розповідають імперські російські історики, боролося з «монголо-татарським ярмом». Саме тому бій відбувається «в землі половецькій», що і відмічається в «пам'ятниках куликовського циклу».

Хан Мамай не очікував, що московські війська вдарять йому в тил в той час, коли він вів боротьбу з ханом Тохтамишем за лідерство в Золотій Орді. Тому він у поспіху зібрав ополчення, яке влаштувало «сталінград» московитам, не пропустивши їх у глиб українських земель.

Як відомо, московське військо Дмитра Донського (який з переляку переодягнувся перед битвою рядовим воїном і, як кажуть, пересидів бій в кущах), далі не пішло в «землі половецькі» і 8 днів ховало убитих. А військо хана Мамая, як нам свідчать імперські російські історики, «тікало» на південь України (ставка хана Мамая була на території Херсонської області України), а через кілька днів якимось «незбагненним дивом» розбило московитів, відібравши у них все награбоване по дорозі в Мамаєв «Сталінград».

Насправді все - дуже просто. Першу «сталінградську» битву на Куликовому полі великий українець хан Мамай «програв», а коли підійшли його основні війська - московські «переможці» були розбиті і ще понад 100 років возили данину в Українське Причорномор'я.

 

Якщо кому і програв хан Мамай, який очолював українців (черкасів і половців) і кримських татар, так це хану Тохтамишу, який зумів скористатися великими втратами під час «куликовської кампанії» українсько-кримськотатарського війська.

Хан, точніше - беклярбек (прем'єр-міністр) Мамай, програв боротьбу за владу в Золотій Орді і не захотів кровопролиття, виїхавши до Феодосії (Кафи), де був підступно вбитий і... з царськими почестями похований Тохтамишем. Від сина Мамая ведуть свій рід князі Глинські, родові володіння яких знаходилися на землях Полтавської, Сумської та Черкаської областей України, з ним пов'язані родинними узами дворянські роди Острозьких, Вишневецьких, Ружинських та Дашкевичів...

Наостанок нагадаємо, що московські літописи називали хана Мамая еллінським царем. І це абсолютно зрозуміло, оскільки справжня Еллада - це Стародавня Україна (Причорномор'я, Приазов'я і Крим). А сам хан козак Мамай - походив із давнього скіфо-арійського роду Кіят, який дав 16 династій царів Кіянідовв Персії (ІІ-І тис. до н.е.), династію єгипетського фараона Кіяна (ІІ тис. до н.е.) і великого українця Чингізхана, про якого ми розповімо окремо і з особливим задоволенням. Так що - далі буде...