«Вікно в Європу» завжди залишалося прагненням усіх неєвропейських країн. І хоч способи «прорубування» жаданого простору ніколи не відрізнялися оригінальністю, наполегливість викликала часом як здивування, так і захоплення.
Сьогодні, в епоху нанотехнологій та глобалізації, одного «вікна» для неєвропейців уже мало. Їм хочеться не просто відчинити двері і заглянути в «сіни», але і, увійшовши всередину, влаштуватися з усіма зручностями. …І не в якій-небудь традиційній європейській «кімнаті для гостей», а в своєму власному «теремі».
Про сучасні методи досягнення цієї мети України і Росії в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту ForUm'у розповіла народний депутат України, віце-президент моніторингового комітету ПАРЄ Ольга Герасим'юк.
- Ольго, цього тижня в Страсбурзі почалося обговорення підписання Угоди про асоційоване членство України в ЄС. Доповідь з рекомендацією підтримати інтеграційні ініціативи Києва була підготовлена до 5 серпня, коли український суд заарештував Юлію Тимошенко, викликавши різку критику Заходу. Зараз, за твердженнями експертів, думки в ЄС розділилися. За їхніми словами, Росія закулісно вступила в гру. Чим, на вашу думку, завершиться асоціативна епопея, враховуючи те, що, за інформацією видання «Комерсант-Україна», Президент Янукович у досить жорсткій формі вже наказав міністру закордонних справ Грищенку за будь-яку ціну домогтися завершення переговорів і парафування договору цього року, пригрозивши за зрив відставкою?
- Ситуація, справді, створилася дуже складна. І, насамперед, через безліч інтересів ключових фігур, зокрема Росії, яка в своїй зацікавленості дуже прозора і не приховує цього. Сьогодні позиція Кремля цілком певна: Україна повинна бути поруч із РФ, і якщо вже ніяк не наважиться вступити до Митного союзу, то і з Заходом не повинна нічого підписувати. Це відчувається як у заявах лідерів, так і в інформаційній атаці російських ЗМІ.
У такому контексті цілком природна і зрозуміла реакція Росії на позицію Януковича щодо європейського вектора розвитку України - подібний опір не міг не викликати люті у колишнього партнера на виборах.
Настільки небезпечна ситуація склалася внаслідок того, що наша влада, на жаль, свого часу не систематизувала роботу в зовнішньому секторі. Ми весь час металися між європейським вектором і російським, вишукуючи зручне місце, в той час як російська державна машина методично і цілеспрямовано йде своїм шляхом - працює пропагандистський механізм, ведеться активна інформаційна війна. А в нас ніхто цим не займався. Замість того, щоб серйозно аналізувати те, що відбувається, всі були зайняті підгляданням - у кого і за скільки автомобіль. І тут, до речі, я маю на увазі і нашого брата журналіста.
Так що в ситуації, коли для Росії це питання принципове і вона цілком готова до боротьби, наші позиції ослаблені, і єдине, що, напевно, залишається - думати про негайні реформи. Про те, що потрібно припиняти ділити все на чорне і біле, тому що, як виявилося, всі ці мантри, проголошені відповідальними особами з владних коридорів, були для самообману.
Це не робота. Тим більше, коли всі побачили, що король голий. Зараз я маю на увазі не лише Президента, а власне всю структуру, яка веде нас незрозуміло у який бік, але все таки взяла на себе відповідальність за курс корабля під назвою «Україна».
До цього ж слід зарахувати й відсутність грамотних глашатаїв. Так, зараз можна поставити на кон кар'єру міністра Грищенка, але цього недостатньо, оскільки один його інстинкт самозбереження не допоможе вирішити всі «викладені на стіл» проблеми. Звичайно, він, швидше за все, постарається щось зробити, хоча б тому, що всі пишуть, що наше МЗС «мотивоване», але це зовсім не механізм.
Про справи насущні потрібно думати щодня. Як про саму політику, так і не в останню чергу про політику інформаційну, яка сьогодні геть відсутня у нашої держави. Це дійсно повинно бути думками щодня, а не оперативної випадковості, коли будинок, охоплений вогнем з усіх боків, загорівся.
- Ви часто буваєте в Європі, спілкуєтеся з місцевими чиновниками. Як насправді ставляться до нас європейці?
- В Європі практично немає байдужих до того, що сьогодні відбувається в Україні, у тому числі до серйозних проблем з правосуддям і демократією. Крім того, всі опоненти схиляються до думки, що суди у нас однозначно політично мотивовані. Усі ці обставини природним чином ставлять перед урядом нашої країни найважливіші завдання, що вимагають буквально негайного вирішення.
У той же час, мені хотілося б зазначити, що і на Заході позиції деяких країн відносно України розділилися. Противники розширення європейської зони вхопилися за проблеми, які виникли у нас щодо демократичної частини, і тепер педалюватимуть їх, жорстко вимагаючи дозволу. А все заради того, щоб зберегти своє вузьке коло в європейській зоні.
Зрозуміло, що Україна неодмінно повинна підписати цей договір. У цьому переконані не тільки представники влади, але, я впевнена, і вся опозиція, так само як і всі розсудливі люди, які розуміють, що влада приходить і йде, а країна залишається. І бажано, щоб вона (країна) залишалася в цивілізованому суспільстві, в якому їй і місце.
Ми повинні дбати про наших громадян, які багато їздять за кордон: люди вирушають за кордон, щоб вчитися, працювати, реалізовувати професійні знання, накопичувати досвід, для того, щоб повернувшись, принести все це, насамперед, на благо нашої економіки. Говорячи так, я, перш за все, маю на увазі необхідність візової лібералізації, яка є невід'ємною частиною асоціативного договору.
Загалом, ми, нарешті, підійшли до моменту, коли стало зрозуміло: українцям ніяк не вдасться «проскочити» європейські вимоги щодо наведення порядку, які стосуються демократії у своїй країні.
Мені здається, що сьогодні влада загнала ситуацію в глухий кут, посилюючи судові переслідування саме в той момент, коли ми очікуємо оцінки звіту з виконання першого етапу наших зобов'язань щодо асоціації. Напевно хтось розраховував, що зможе уникнути тиску і продемонструвати твердість, але, на жаль, вийшло, що всі ми потрапили під подвійний вогонь.
Тепер нашій владі слід проявити політичну гнучкість і мудрість. Повторюся, зараз Президенту належить тримати дуже серйозну відповідь, і вкрай важливо, щоб він зумів сформулювати її саме на благо нашої країни. Крім того, якщо він зробить мудро і все вийде, це серйозно вплине на його репутацію.
- Ольга, поставлю пряме запитання: чи вдасться підписати договір цього року?
- Знаєте, це якраз те питання, на яке складно відповісти прямо, як би не хотілося. Зараз я разом зі своєю колегою Іриною Геращенко входжу до групи друзів ВРУ та Європарламенту, і влітку ми серйозно займалися цими темами, намагалися визначити позиції наших колег у Європарламенті, щоб з'ясувати для себе ступінь підтримки й опору у пропорційному відношенні. Ми бачили, як складно все йде.
Так, більшість партнерів, особливо польських, які є для нас своєрідним мостом до Європи, демонстрували нам підтримку, але однозначно з усіх сторін звучало єдине прохання - негайно вирішити внутрішні питання у себе вдома, і не за допомогою тиску ззовні, а самостійно. Спробувати консолідувати мислячі політичні сили всіх таборів заради того, щоб це підписання стало реальним вже цього року.
Ми постаралися зробити все необхідне, щоб люди побачили, що ми можемо як депутати. Постаралися переконати опозицію послати владі меседжі про те, що необхідно негайно привести до ладу цю «криву» нашої демократії, яка заважає і пульсує саме зараз, коли вузол треба рубати. Ми внесли свою лепту, і це моя відповідь на Ваше запитання.
Можу ще додати, що особисто я дуже хочу почути мудру відповідь всередині країни, від якої залежатиме багато чого.
- Але є ще зовнішній фактор у вигляді Росії, гра якої теж серйозна...
- Це так. І питання, чи встигнемо ми впоратися з ситуацією, щоб до кінця року отримати бажаний підпис, дуже важливе. Проросійськи налаштовані країни - противники нашого вступу до ЄС - дійсно досвідчені гравці, які підтримують свого партнера. Чесно зізнаюся: я би дуже хотіла відповісти «так» на те Ваше пряме запитання, але повторюся - все залежить від мудрості уряду нашої країни.
Лєра Нєжина, Стокгольм,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
