У перший парламентський тиждень фракція НУ-НС спробувала голосно заявити про себе, довести всім, що не все для неї втрачено, і насправді вона дуже жива і дієздатна. Для цього депутати навіть зібралися на засідання фракції, розглянули свій «чорний список» і проголосували за виключення зі свого складу 12 депутатів.
Із фракції за Харківські угоди і перехід на бік коаліції було вигнано колишніх активістів НУ-НС Давида Жванію, Катерину Лук'янову, Олександра Омельченка, Владислава Каськіва. Ще трьох – Петра Ющенка, Геннадія Москаля та Кирила Куликова – цього разу пощадили.
Само собою напрошується питання: чи можливо реанімувати НУ-НС, структуру вельми неоднозначну. Для того, щоб спробувати відповісти на нього, спочатку пригадаймо, що це за фракція.
З одного боку, якщо розглядати якість депутатського корпусу в нашому надзвичайно неякісному парламенті, то у фракції НУ-НС знайдеться кілька десятків людей, які можуть щиро думати про інтереси країни. Це надзвичайна рідкість для ВРУ, в якій більшість парламентаріїв різних фракцій представляють інтереси виключно тих, хто їх призначив.
З іншого - НУ-НС достатньо суперечлива фракція, досить хаотична і незібрана. Ні для кого не секрет, що в ній немає структури внутрішньої єдності, оскільки в НУ-НС представлені різні люди, які звикли не те що до демократії, а до якоїсь анархії.
Також потрібно пам'ятати, як НУ-НС створювався і позиціонувався під час попередніх парламентських виборів. Ініціатива створення єдиного мега-блоку з десяти політичних сил належала колишньому президентові Віктору Ющенко. НУ-НС повинен був об'єднати націонал-демократичні сили України.
Але все, до чого доторкався Віктор Андрійович, розвалилося. Тому логічно, що представники фракції НУ-НС повинні дистанціюватися від того, що було на початку становлення цього об'єднання. Знову ж таки, мега-роздрібненість відходить у минуле, блоків більше не буде, як і такого явища, коли цілу партію представляє «аж» від одного до п'яти нардепів.
Тому, однозначно, НУ-НС просто необхідно позиціонуватися по-новому, йти від іміджу-2007. Чи вийде? Питання відкрите. Але ми бачимо, що в українському суспільстві давно присутній запит на нові політичні обличчя.
До речі, ілюстрацією цього запиту були вибори-2007, на яких НУ-НС сформував першу п'ятірку з людей, репутація яких не була заплямована, а обличчя були новими, але впізнаваними. Це дозволило НУ-НС отримати 14% голосів.
До чергових парламентських виборів ще достатньо часу. Його потрібно використовувати з розумом, шукати нових людей і припинити вперто наступати на старі граблі.
Знову ж таки, серед нунсівців уже є люди, які мають власну велику популярність. Але, якщо політики з НУ-НС хочуть кардинально відрізнятися від попередньої влади, то їм потрібно значно серйозніше дивитися на наше суспільство, яке вже втомилося від відсутності вибору.
Знову ж таки, багато що залежить від виборчого законодавства. Головною проблемою майбутнього виборчого закону, судячи з усього, стане введення виборів у мажоритарних округах за системою відносної, а не абсолютної більшості.
Відносна більшість на виборах мерів діє в Україні з 1998 року, Кучма таким способом у ті часи вирішував питання маніпульованості виборами. До яких «космічних» результатів це призвело – загальновідомо.
Це відкриває шлях для маніпуляцій технічними кандидатами, «обробки» обмежених цільових груп і взагалі перемоги всіляких пройдисвітів, як це сталося вже в багатьох багатостраждальних містах країни на виборах мерів. Є випадки, коли на виборах перемагали люди, яких підтримали менше 12% голосуючих.
Але це питання чомусь не хвилює не тільки владу, але й, на жаль, опозицію. Можливо, причина в тому, що і опозиція, і влада розуміють, що для них отримати 50% +1 – чиста фантастика, тому бояться несподіваних голосувань, тому й прагнуть нейтралізувати «ексцеси народовладдя».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
