Для того, щоб перемагати, ми повинні бути разом

Коли я запропонувала Президенту Леоніду Кучмі у 1998 році внести свято підприємця до календаря офіційних дат, він запитав, чому я вважаю це важливим для країни. Я відповіла: «Цей День необхідний, щоб хоча б раз на рік чиновники згадували, на чиї податки вони існують і кому вони зобов'язані своїми зарплатами».

Кінець 90-х – початок 2000-х рр... Час надій і великих змін. Час «відлиги» для підприємництва. Єдиний податок, дерегуляція, базові закони, створення Комітету з підприємництва, інститут уповноважених з захисту прав бізнесу, початок роботи експертно-апеляційної ради, формування громадських рад при органах виконавчої влади – все це сприяло економічному зростанню.

Саме тоді з'явилися паростки середнього класу, а разом з ними і впевненість в успішному майбутньому держави. Хтось із німецьких філософів сказав, що найкращий уряд той, який вчить людину керувати собою. У той час ми навчилися управляти і собою, і владою.

Працюючи згуртовано, єдиною командою, об'єднані спільною метою, ми з підприємцями змогли досягти багато чого, закласти основу, на якій бізнес жив і розвивався у наступні роки.

Нам все вдавалося – переконувати владу у необхідності прийняття необхідних для підприємців законів, відстоювати свої інтереси, блокувати корупційні схеми.

Пам'ятаю, як у 2000 році, коли прем'єр Ющенко хотів запровадити касові апарати для єдиноподатників, тисячі підприємців з усієї України взяли у кільце Верховну Раду і, поки ми вели переговори з Віктором Андрійовичем, доводячи згубність для розвитку бізнесу його ідеї, тримали «блокаду» більше 10 годин.

Ми тоді перемогли, як перемагали завжди, коли були єдині. Нам багато чого було підвладне, бо ми не ділилися на «блакитних» і «помаранчевих», на «схід» і «захід», на тих, хто підтримує лідера №1 або лідера №2.

Чесно скажу, з таким тяжким серцем, як зараз, я ще ніколи за 13 років не зустрічала День підприємця. Навіть у 2009 році, у тяжку кризу, було відчуття руху вперед. Сьогодні спостерігається жорсткий регрес, відкат від усіх наших спільних досягнень. Знищено Комітет з підприємництва, зруйновані механізми громадського контролю, які створюються спільно з підприємцями, не визначено статус єдиного податку. І над усім цим панують всепоглинаюча корупція і правове свавілля. Я переконана, що все це стало наслідком неоднорідності підприємницького руху, майстерного поділу потужного потоку на слабкі струмочки на чолі з різними ватажками.

І ще: ми стали байдужими і нікому не віримо. Напевно, це правильно – нікому не вірити після всього, що сталося в нашій країні останнім часом. Але у кожного із нас залишилася віра у себе – у свій талант, працездатність і можливість творити. Для того, щоб перемагати, ми повинні бути разом, об'єднати наші таланти і бажання творити не для відстоювання інтересів партій та політиків, а для боротьби за свої інтереси.

Нехай нинішнє 4 вересня стане новою відправною точкою для всіх тих людей, які знають, що різниця між лідером №1 і лідером №15 визначається тільки зовнішніми атрибутами, а чергова порція передвиборчих обіцянок є нічим іншим, як банальною маніпуляцією.

Усіх, хто вже розуміє або починає замислюватися над тим, що майбутнє залежить тільки від нас самих, від ступеня нашої спільної участі та готовності об'єднатися – з Днем підприємця, Днем об'єднання і надії.

Олександра Кужель