Нерозкаяні вбивці у депутатських лавах

Трохи повільніше, літо, трохи повільніше... Але ні. Ось уже й зарясніли реклами шкільних базарів – вірна ознака наближення осені та нового політичного сезону. Декому і осені не треба чекати, громадяни віддали перевагу «відпочинку у наметах» прямо на асфальті, у центрі столиці.

Партії та їхні депутатські фракції розгортають злежані за час відпусток прапори. Спічрайтери і технологи перелицьовують на новий лад старі обіцянки ліпшого життя. Громадян обманювати не складно, вони, як у того поета, самі обманюватися раді. І раз обманувшись, кип'ятяться, коли бачать, що хтось інший не вірить...

Хочу запропонувати громадянам дуже просту, ефективну перевірку будь-яких політичних партій. Досить задатися запитанням: при всіх тих, безумовно, чудових заходах щодо перетворення держави і економіки, які пропонують різні партії і депутатські фракції, важливо ще знати, а чи відмовляються беззастережно від убивств простих громадян?

Що за дурниця! - вигукне якийсь нетерплячий і нетерпимий читач. А ось і не дурниця. Дурницею треба назвати те, що коїться у нас в Україні на дорогах. Наведу кілька прикладів, заздалегідь приносячи свої вибачення за «многабукаф» у цитатах.

У ніч на 1 квітня 2007 року депутат Верховної Ради (фракція БЮТ) Андрій Шкіль потрапив у страшну аварію. Його Hyundai зіткнувся на Дніпровській набережній з автомобілем Mitsubishi, який розвертався у недозволеному місці. Удар був настільки сильним, що двоє пасажирів Mitsubishi загинули прямо на місці. Винуватцем вважають водія Mitsubishi, але є відомості про те, що Шкіль повертався з вечірки з приводу дня народження свого колеги і перебував за кермом у п'яному вигляді. Шкіль, за повідомленнями ЗМІ, відмовився надати співробітникам ДАІ, які прибули на місце ДТП, зразки крові для перевірки на алкоголь. Він послався на те, що його вже оглядав лікар-нарколог. Крім того, гальмівний шлях Hyundai народного обранця імовірно складав 70 метрів. Відповідно, його автомобіль рухався «з вітерцем», швидше за все, понад 100 кілометрів на годину. У водія Mitsubishi не було шансів: «Коли ми вже виїжджали, я побачив світло фар, але вони були далеко, і я не загальмував. Думав, встигну проскочити. А потім гуркіт – і далі все як у тумані. Катюша вилетіла із машини і вдарилася головою у бетонний стовп...»

У 2008 році у Сімферополі автомобіль Bentley врізався у мотоцикл Suzuki. Внаслідок ДТП водій мотоцикла – 25-річна дівчина – загинула на місці. Удар був такої сили, що мотоцикл розірвало на шматки, а автомобіль продовжив некерований рух і зіткнувся ще з двома автомобілями, Daewoo і Geely. За деякими даними, «Бентлі» Віталія Файнгольда, сина депутата міськради Сімферополя Йосипа Файнгольда, рухався зі швидкістю близько 200 км/год.

«Жах, стільки крові на руках однієї людини. І це тільки те, що відомо громадськості та сталося на очах. А скільки всього залишилося за кадром – залишається тільки здогадуватися», - писали коментатори під цією новиною.

На Столичному шосе колишній мер Києва, а нині народний депутат України Олександр Омельченко («Народна самооборона») вбив людину. Вбитий Олександр Карпінський працював на будівництві виконробом. Він родом із Олександрії Кіровоградської області, а у Чапаївці винаймав житло. Очевидці запевняють, що Карпінський ішов по добре освітленій «зебрі». «Мій онук Максим ішов одразу за тим чоловіком. Він каже, що йшли строго по «зебрі», а машина вискочила і збила», - згадує місцева жителька. За словами подружжя Анатолія і Світлани Осадчих, Mitsubishi під керуванням Омельченка ще метрів 20 протягнув на капоті чоловіка, і тіло загиблого відлетіло метрів на 10 на зустрічні смуги: «Там було суцільне місиво...»

До речі, неподалік у 2003 році «Мерседес» нардепа Леоніда Черновецького збив на смерть чоловіка. Омельченко обурювався, що його визнали невинним. Визнання Омельченка тверезим і невинним викликало недовіру у жителів Києва. Столичне шосе – це траса, по якій їздять українські магнати на свої заміські ділянки у районі Конча-Заспи, Козина і Українки, часто ігноруючи правила дорожнього руху. Відомо також, що Омельченко не раз звинувачували у зловживанні алкоголем...

У 2009 році депутат Чернігівської обласної ради від Партії регіонів України Анатолій Мірошниченко, перебуваючи за кермом автомобіля Lexus, збив на смерть двох чоловіків 27 і 28 років, які їхали на скутері. Коли на місце події прибули родичі загиблих, Мірошниченко вже сховався у лікарні.

У тому ж 2009 році у селі Грушки Голованівського району Кіровоградської області поховали 53-річного Валерія Олійника. До смерті Олійника виявилися причетні народний депутат від фракції БЮТ Віктор Лозинський, начальник місцевої районної міліції Михайло Ковальський і районний прокурор Євген Горбенко. За їхньою версією, загиблий без усяких причин відкрив стрілянину по машині народного депутата. Вбивство Олійника нібито результат необхідної самооборони.

«Він був тихий і замкнутий! - розповіла мати загиблого Любов Олійник. - Жив із того, що копав людям городи. Звідки у нього могли бути пістолети?» Загиблого у Грушках вважали «Божим чоловіком». «У нього колись був бізнес у Херсоні, потім Валєра прогорів і трішки збожеволів. Але він був нешкідливим», - згадують сусіди Олійника.

Поблизу села розташовані так звані «мисливські угіддя Лозинського». Напередодні трагедії з десяток людей бачили Лозинського з начальником міліції і прокурором та ще кількома місцевими у сільському барі, де вони нібито довго пили алкоголь і про щось розмовляли. «Не виключено, що вони побачили чоловіка, який бродить поряд з мисливськими угіддями і з п'яного чаду порішили. До лікарні, за словами співробітника Голованівської райлікарні, який побажав залишитися неназваним, доставили труп Олійника.

«Мертвий чоловік був у наручниках, на його тілі ми нарахували дев'ять вогнепальних поранень, при цьому – відкритий перелом ноги, поламані ребра і ключицю».

У березні 2011 року за кермом автомобіля «Опель» був депутат від «Фронту змін» Красногвардійської райради Дніпропетровська, коли здійснив наїзд на жінку-пішохода, яка перетинала проїзну частину. Внаслідок ДТП потерпіла загинула на місці. Після скоєння наїзду водій підло намагався втекти з місця ДТП, але був затриманий екіпажем ДПС ДАІ. Встановлено, що під час аварії водій перебував у стані сп'яніння.

У Миколаєві 31 липня 2011 депутат Миколаївської міської ради від Партії регіонів Євген Волохов збив на нерегульованому пішохідному переході 28-річну жінку. За свідченням очевидців, потерпіла переходила дорогу пішохідним переходом.

«Трохи попереду йшла її сестра. Перед Lexus, який їхав ... у бік центру міста, дівчина, яка йшла попереду, встигла проскочити. Потерпілу автомобіль зачепив правим боком. Від удару вона впала спочатку на капот, потім на проїжджу частину і вдарилася головою», - розповіли свідки. «Вдома молоду жінку чекає шестирічний син, якого вона виховує одна». Наскільки відомо, депутат Волохов потерпілу дівчину у лікарні поки не відвідував і про стан її здоров'я не справлявся. Спроби родичів потерпілої додзвонитися до депутата – безрезультатні.

21 червня 2011 повідомлялося, що автомобіль Bentley, який належить народному депутату від Партії регіонів Олександру Фельдману, збив у центрі Харкова двох підлітків на скутері.

Такі кричущі випадки можна перераховувати настільки довго, що називати їх трагічними епізодами язик не повертається. Це вже не епізоди зовсім, а стала, на превеликий жаль, за роки української незалежності практика безкарних убивств громадян депутатами всіх мастей. Наведений тут мною список далеко не повний. І зовсім не з тієї причини, що намагаюся про когось промовчати. Розумний обсяг тексту не дозволяє цього зробити. Так що залишаю відкритим цей список убивств депутатами простих громадян. Закликаю всіх поповнювати своїми відомостями цей чорний список на моїй сторінці у Facebook.

Як відреагувало правосуддя на всі ці вбивства? Рівно за діагнозом радіоведучої Юлії Латиніної: є класична фізика, у якій причина передує слідству, а наслідок настає слідом за причиною. І є класичне правосуддя, у якому злочин передує покаранню, а покарання є наслідком злочину. У нас правосуддя квантове. Якщо ти злочинець, то ти не обов'язково сядеш. А якщо ти сів, то зовсім не обов'язково через ті злочини, які ти скоїв. Адже найчастіше ти сідаєш тому, що партнери по цих злочинах, які досягли успіхів більше тебе у владі, вимагають у тебе частку.

Як відреагували політичні лідери вищезгаданих партій і депутатських фракцій? Вони замовчували або, гірше того, допомагали однопартійцю-вбивці уникнути відповідальності. Мені не доводилося почути жодної заяви, у якій політичний лідер заявив би: мовляв, так і так, так, людина наша, ми засуджуємо її злочин і готові з боку нашого політичного об'єднання допомогти правосуддю покарати винного з усією строгістю закону, тому що найбільше у цьому зацікавлені, бо наша кінцева мета – благо простих громадян України.

Як має реагувати громадянське суспільство за такий порядок речей, якщо взагалі це можна назвати порядком? Свідомі люди повинні застосувати політику нульової толерантності до безкарних убивств депутатами простих громадян. А у разі, якщо політичні об'єднання ховають убивць у своїх лавах, застосовувати Zero Tolerans до таких політичних об'єднань.

Що б ці політики нам не пропонували, що б не обіцяли у майбутньому, слід пам'ятати – вони недоговорюють про те, що вони, при всьому при тому, залишають за собою право безкарно вбивати нас, наших дружин, чоловіків, дітей, близьких, друзів – у будь-якому місці, у будь-який час, за своєю власною примхою.

Подумайте про це, любі читачі, перш ніж іти мітингувати і розбивати намети «на підтримку». Запитайте себе, а як той, кого ви збираєтеся підтримувати, повівся після звістки про чергове вбивство депутатом із його кола. Чи засудив хоча б на словах? Чи допоміг скорботній сім'ї вбитого? А може, навпаки, сам когось убив сп'яну за кермом і зробив все, щоб винним визнали пішохода, який не встиг ухилитися?

І ще – кілька порад, як уникнути вбивства, але всі вони стосуються депутатів, а не їхніх жертв:

1. Не сідайте у п'яному вигляді за кермо, навіть якщо у вас є «корочки» і депутатська недоторканість.

2. Коли ви ведете автомобіль, дотримуйтесь швидкісного режиму!

3. Якщо ви обдарували свого нащадка швидкісною машиною, не забудьте нагадувати дитятку, щоб воно берегло ваше добре ім'я!

4. Скидайте швидкість перед пішохідним переходом і поступайтеся дорогою навіть простому роботязі, цим ви подібні до цивілізованих європейських політиків.

5. Якщо ви бачите когось у своїх земельних володіннях, не треба на нього нападати!

6. Пам'ятайте: співробітники автоінспекції виходять на чергування, щоб підтримувати правопорядок, не намагайтеся силами своєї охорони бити тих, хто перебуває при виконанні службових обов'язків.

7. Якщо ви не у силах не вбивати людей на дорогах, попросіть більш людяного приятеля бути з вами під час поїздок.

8. Не вдавайте з себе вірного друга, щоб заслужити довіру громадян, у яких ви вбили родича. Спробуйте попередити їх про свої плани напасти на них через знайомих у суді, міліції та прокуратурі. Якщо ви не повідомите про свої наміри, підкошений горем громадянин може сприйняти це як знак того, що ви зовсім не плануєте ще й пограбувати родичів загиблого.

9. Не забувайте: ви не можете вбивати когось, навіть якщо це простий селянин і за нього не заступиться ні міліція, ні прокуратура!

10. Носіть з собою свисток! Якщо ви боїтеся, що можете напитися і вбити когось «ненавмисно», ви можете вручити свисток людині, яка перебуває з вами, щоб вона могла свистіти у нього, якщо це загрожує трапитися.

І завжди пам'ятайте: якщо у вас депутатська недоторканість, ви все одно коїте злочин незалежно від того, наскільки, як вам здається, незначна вбита вами людина для держави у порівнянні з вами.