Як нещодавно заявив заступник голова Державної Податкової Адміністрації Олександр Клименко, в Україні різко зросла кількість мільйонерів. За словами податківця, це зростання – результат діяльності Президента та уряду країни, який відчутний вже на даному етапі, «на етапі підняття доходів громадян України». Але при цьому податківець не пояснив, чому в Україні діяльність президента і уряду не призводять до зростання рівня життя більшості населення, як це є у всьому цивілізованому світі, а лише до зростання статків мільйонерів.
Можливо, причина успіхів влади у розмноженні мільйонерів в тому, що більша частина уряду – офіційні мільйонери. Чим більше кадрових ротацій, тим більше стає мільйонерів?
Дані журналу «Форбс» за 2010 р. дають цікавий порядок цифр: економіка України в 2010 р. зросла на 4,2%. Кількість мільярдерів в Україні за списком „Форбс” зросла на 60%. Статки мільярдерів в Україні за цей же рік зросли на 163%.
Що примітно, офіційна статистика непідкупної ДПАУ мільярдерів в Україні не зафіксувала. Бо вони всі кіпріоти, чи, може, турецькопіддані?
Уявляєте ситуацію: олігархи добровільно несуть в бюджет власні доходи (а не виносять звідти державні), а чиновники, прокурори, судді – діляться з державною скарбницею «законноотриманими» хабарями?
Нині таке можливо лише у Франції. 16 директорів і великих акціонерів провідних французьких компаній підписали петицію, в якій просять уряд Франції брати з них більше податків, щоб вирішувати проблеми країни. До петиції приєдналися глави Danone, Société Générale, L'Oreal, Total, Air France-KLM, Peugeot-Citroen, і т. д.. Вони просять збільшити оподаткування їх особистих доходів. Раніше Уряд Франції оприлюднив намір стягувати більше податків з тих, хто заробляє більше 1 млн євро на рік.
А в Україні тиим часом крупний бізнес має ресурси на підкуп влади і лобіювання необхідних рішень, але фактично не здійснює вартих згадки загальнонаціональних проектів. Політики в Україні все ще говорять про «професіоналізм» свій і своїх колег. Якби це говорили керівники Данії, Норвегії чи інших держав світу з першої десятки за рівнем ВВП на душу населення, це було б доречно. Але не в Україні, з її другим з низу в Європі рівнем ВВП, і не людьми, які вже цілими десятиліттями сидять на урядових посадах або у Верховній Раді. Зараз влада у відпустках. Між тим, країна перебуває у такій ситуації, що вони, якби хоч трохи думали про неї, працювали б день і ніч.
Еволюція є, але її можна розгледіти лише під мікроскопом.
Цього року, після кількох років оприлюднення журналістами інформації про те, як депутати, прокурори, мери, діти президентів і т. д. отримують від держави матеріальну допомогу з бюджету (так, ніби є інвалідами чи самотніми матерями) цілих 12 «народних» депутатів із 450 відмовилися від матеріальної допомоги.
Значно більше депутатів помічені за реєстрацією законопроектів з «паралельної реальності» - то про ліквідацію податків на ввезення яхт, то про дозвіл полювати в заповідниках.
Може, причина в історії? Українці двічі думають, перед тим, як розсердитися. А у Франції у 18 столітті там теж були свої «олігархи». Як писав Ж.-Ж. Руссо, французька принцеса (нібито Марія-Антуанетта) одного разу пожартувала: «якщо у селян нема хліба, хай їдять бріоші (французькі тістечка)». Злопам‘ятна французька злидота – санкюлоти і клошари – жартів не зрозуміли і через кілька років її стратили. День взяття Бастилії став національним святом. Однак, страшний досвід так просто не минув: сьогодні французькі олігархи готові «повертати борги країні» ще до того, як їх про те попоросять. Може, кілька французьких революцій призвичаїли до думки: хто не хоче вчитися на чужих помилках, вчитиметьтся на своїх? Якщо встигне.
Тим часом зусиллями громадськості позірне надспоживання у Франції стало ознакою дурного тону. До нього в Ніцці і околицях вдаються переважно олігархи з країн СНД та вожді Екваторіальної Африки.
