20 років тому Україна отримала незалежність. 20 років ... Багато це чи мало?
Мені здається - мало, тому що за цей час ми не встигли досягти ніяких серйозних успіхів, які змусили б наших сусідів заздрити нам, а нас самих переповнювали гордістю за себе і свою країну. Разом з тим, за цей час не виникло жодної смертельної загрози нашій незалежності, а це, загалом-то, важливо...
І головний висновок, який напрошується в цьому зв'язку, полягає в тому, що за ці 20 років політичного розвитку незалежної України стало ясно: будь-яка політична сила, будь-який правитель, що прийшов до влади, змушений, незважаючи на свої особисті політичні погляди, які насправді можуть бути далекі від цінностей незалежності, захищати її - НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
Цей висновок досить актуальний, особливо щодо сьогоднішньої влади - регіоналів, які повинні зробити вибір: або вони і далі захищатимуть незалежність, і тоді їхня влада буде легітимна, або на їхнє місце прийдуть інші.
Те, що сьогоднішні політики на чолі з Президентом Януковичем змушені крутитися, лавірувати, займатися багатовекторністю, говорить про те, що вони поступово усвідомлюють: владу в країні можна утримати, спираючись на якісь фундаментальні цінності, а не на силу або власність.
Це дозволяє припустити, що якою б запеклою не була зараз боротьба між опозицією і владою, якими б не були песимістичними прогнози провідних політологів, в України лише два шляхи: або нинішні політики в наступному десятилітті займуться вторинною демократизацією держави, або країну чекає переворот.
Так, 20 років - це мало. Дуже мало. Але! За цей час у країні не було крові. В історії незалежності України не було того, що пережили інші повноцінні держави. Свою незалежність Україна отримала в результаті розпаду Радянської імперії і ця легкість, на жаль, призвела до підвищеного цинізму української правлячої еліти і в цьому сенсі у нас багато мінусів.
По-перше, Україна не пройшла люстрацію. Люди, які правили країною за радянських часів, тихенько під різними вивісками і за різних обставин перехопили владу і залишили її у себе.
По-друге, Україна за 20 років так і не з'ясувала жодного фундаментального питання зі своїми сусідами. Взяти, наприклад, скандал з островом Зміїний, відсутність чіткого кордону з Білоруссю, відсутність правильних європейських відносин з Росією, багаторічна тяганина з СНД, загроза Митного союзу. Усе це говорить про те, що як геополітичний гравець наша молода незалежна держава досі не самоствердилася.
З 1991 року і понині в Україні сформувалася сильна олігархічна республіка. Ми - одна з небагатьох країн Східної Європи, де олігархи протягом останніх 15 років розподіляють владу і власність незалежно від окрасу правлячої партії і особистості президента. Так чи інакше, олігархи виявляються головним інструментом політики.
Це одна з найтяжчих родових травм молодої української республіки. Цілком ймовірно, буде потрібно щось надзвичайно важливе для того, щоб олігархи або добровільно відмовилися від влади, або все-таки зрозуміли, що краще з українською державою домовитися і поступитися місцем середньому класу.
Ось, власне, такі, поки невеликі, результати сьогоднішнього двадцятирічного ювілею України.
Віктор Небоженко
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
