У всіх на вустах - ймовірність технічного дефолту в Сполучених Штатах Америки. Проте, чи справдяться прогнози – сказати важко. Маю надію, що Президент Обама знайде з конгресменами-республіканцями спільну мову, аби тільки не довести свою країну до дефолту. Але диму без вогню не буває. І друк емісійних доларів, які здійснили федеральна резервна служба разом із адміністрацією Президента саме і є тим приводом, через який зав’язалися подібні розмови. Звичайно, що американська влада керувалася об’єктивними причинами: необхідно було врятувати банківську систему і розігріти споживчий ринок (споживчий ринок США є найбільшим у світі!). Утім, за словами видатних економістів, такий вихід з кризової ситуації - перший у світовій практиці. Тому, чим це закінчиться для Сполучених Штатів і для всієї світової економіки – передбачити ніхто не може. І хоча вже сьогодні американський Президент констатує зменшення бюджетних видатків, загроза технічного дефолту все ж таки залишається.
Від таких непередбачуваних подій в американській економіці втратить, в першу чергу, середній клас. Але, як кажуть, нам би їхні проблеми! На мій погляд, події у США призведуть до дуже важкого періоду життєдіяльності української економіки. По-перше, через те, що НБУ так і не перейшов до плаваючого курсу по відношенню до долара США, українська гривня є жорстко прив’язаною до цієї валюти. Тобто, маючи власну інфляцію, ми додатково ще імпортуємо в Україну американську інфляцію завдяки прив’язці до долара. Звичайно, не тільки Україна веде таку фінансову політику. Але національна гривня від такої політики точно не зміцниться.
Сьогодні в Україні неначе намітився економічний прогрес. Так каже прем’єр Азаров. І стверджує, що за 6 місяців поточного року промвиробництво виросло на 9% у порівнянні з минулорічними показниками, ВВП – на 4,4%... Але потрібно розуміти, за рахунок чого зросли ці показники. А вони відбулися лише завдяки збільшенню кон’юнктури на хімічну і металопродукцію українських виробників.
Хочу зазначити, що від (не дай Бог) дефолту в Штатах просяде, звичайно, вся світова економіка. Тигром по виходу з кризи нині є Німеччина, яка здолала попередню кризу і вже демонструє 5-6% росту свого ВВП (лишень відсотки складають суму, рівну ВВП України!). Але ця країна не витягне усіх, бо німецький ринок не є таким великим, як американський.
Ретроспектива у 2008 рік: тоді під час кризи світова економіка просіла на 2-4%, українська ж – на 15%! Третину цього падіння має взяти на себе популізм тодішнього уряду, але у більшій мірі ми втратили через невідреформовану вітчизняну економіку. Сьогодні вона базується здебільшого на металургійній і хімічній галузях, у яких є всі можливості стати високотехнологічними, проте й досі ми випускаємо напівсировину.
Висновків з минулої кризи нинішній уряд, як бачимо, сьогодні майже не зробив. На жаль. Перші спроби – зменшувати соціальну складову в бюджетних видатках. Тобто, всі зарплати і пенсії підвищують фактично лише на рівень інфляції. На їхній погляд, це найлегший шлях скоротити бюджетні витрати. Проте власне економіка не зазнала суттєвих перетворень. Чому Польща навіть у часи кризи, коли всі країни провалились, демонструвала стабільне ВВП, а часом і його зростання? А тільки тому що їхній бюджет на 70% залежить від малих і середніх підприємств, так званого середнього класу. Вони змогли швидше переорієнтуватися і не дали просісти польській економіці.
Ми ж, на відміну від наших сусідів поляків, неначе прийняли новий Податковий кодекс, але в ньому немає жодного розуміння, як жити малому і середньому бізнесу. Замість того, аби зміцнювати економіку країни, надаючи преференції малим та середнім підприємцям, ми ще погіршуємо їм існування, а перевагу надаємо лише великому бізнесу. Він спрямовує близько 75% надходжень до держбюджету, але від коливань на зовнішніх ринках продовжує бути нестійким. Складається чітка картина, що нинішні урядовці на чолі із Президентом «в упор» бачать тільки великий бізнес, а дрібного і середнього не бачать взагалі. Може, вони хибно думають, що це лише ятки на базарі?А це, насправді, невеличкі підприємства, виробництва, які надають послуги в різних сферах, стабілізують економіку і роблять її стійкою, і за великим рахунком, працюють на той великий бізнес. Було б півбіди, якби великий бізнес працював на повні потуги. До жалю, сьогодні більшість великого бізнесу працюють на мартенах, а це – минуле століття; ми не випускаємо якісних металів, а випускаємо сляби і катанку з низькою доданою вартістю…
Українському істеблішменту потрібно усвідомити, що допоки ми не зробимо прориву у високотехнологічному виробництві і не дамо розвиватися малому та середньому підприємництву, яке мало б давати до 70% ВВП, будь-які коливання світової фінансової системи ставатимуть над Україною як Дамоклів меч.
Павло Жебрівський
