Сюжет навколо судового процесу над пані Тимошенко давно покинув стіни юстиції. Цей суд, який затіяно як пацанську розборку, був приречений стати рятувальним кругом для такого політика, як Юлія Тимошенко. І це навіть не точка опори, з допомогою якої можна було б зрушити українську політику з орбіти, яка у нас досить сумна, притому не від великого знання...
Тут варто нагадати читачеві благословенні часи, коли пані Тимошенко активно розкручувала з регіоналами бінарну політичну модель, схожу на американську: якби ПР і БЮТ (у стилі боротьби нанайських хлопчиків) забезпечили собі довічне домінування на українських політичних руїнах.
Ось і виходить, що, за великим рахунком, пані Тимошенко для регіоналів настільки зручний суперник, боротися з нею треба дуже акуратно і настільки ефективно, щоб ніколи не подолати.
Давайте розглянемо сюжетні лінії політичного серіалу, запропонованого до літнього перегляду українців на всіх телеканалах. Отже, наймудрішим у цьому сценарії виявився тепер уже легендарний комп'ютер Печерського суду, який як Юлії Тимошенко, так і Юрію Луценку виділив суддів, які своєю антипатією ідеально відображають останній експеримент – «реформу імені Андрія Портнова».
Погодьтеся, даруючи Юлії Володимирівні суддю (який, незважаючи на свої роки, вже став легендарним), у «регіонах» прекрасно розуміли: зжерши Тимошенко, їм доведеться продовжувати і замикати коло політичним самопожиранням. І кому це треба? Відповідь очевидна. Тому суд і став фактично технологією реінкарнації політика Юлії Тимошенко. Без цього парадоксального дійства всі рейтинги ЮВТ обіцяли розтанути «як роса на сонці» за рік до чергових парламентських виборів.
Коли переглядаєш хроніки цього політичного шоу під назвою «судовий процес над Леді Ю», мимоволі виникає низка аналогій. Найперша із них – суд над лідером Комуністичної партії Болгарії Георгієм Дімітровим у гітлерівській Німеччині 1933 року.
Сама Тимошенко порівнювала себе з ним, кажучи, що, говорячи про інформацію у ЗМІ щодо її поведінки на судових засіданнях, пропонувала всім, хто засуджує, перечитати інформацію про той процес, щоб переконатися, що тоді підсудний поводився на порядок жорсткіше. «Він не тільки не вставав. Він називав суддю «ваша собакоголовість». Я ніколи цього собі не дозволю, я собак люблю», - заявляла Тимошенко.
Складається враження, що ця аналогія зі справою палія Рейхстагу подобається не тільки Тимошенко, але і владі, що у черговий раз наводить на думку про гру у чотири руки: якби це була не політтехнологічна постановка, судова влада мала б щосили відмиватися від звинувачень у політичній заангажованості, а сама влада, хоча б заради принципу, паралельно порозв’язувала би справи мажорів (це б сподобалося людям). А так цей суд сіє політику, а не справедливість.
Друга аналогія – байка про те, як суворо судили Щуку і на покарання кинули у воду. Погодьтеся, Тимошенко-підсудна потрапила у власну стихію, що дозволяє стверджувати, що цей судовий розгляд закінчиться перемогою саме Юлії Володимирівни, навіть незважаючи на те, що «раптом» на поверхню спливає фраза Віктора Ющенка, що Янукович і Тимошенко – це найуспішніші кремлівські проекти. (Щоправда, саме собою напрошується питання: чому ж тоді пан Ющенко так підтримував саме Януковича як московський проект, а не Тимошенко?)
Заради справедливості варто зазначити, що для балансу це судове шоу має напоумити регіоналів рятувати і політика Ющенка, для збереження політичної фауни епохи 2000-х. До того ж роль Віктора Андрійовича у перемозі Віктора Федоровича була настільки значущою, що за це одна тільки дачка – смішна ціна, а самому Ющенку під силу ще років двадцять архітектурничати в українській політиці. Так що, панове, напевно, слід очікувати активного підключення Ющенка до цього суду, адже просто грішно не пропіаритися на такій вдячній темі. Отож, сюжетна лінія буде розширюватися, кількість героїв – збільшуватися.
Але! Нинішнє політичне десятиліття чекає зовсім інших політичних практик натомість місії влади саме у судилищі навколо справ Тимошенко. Це свідчить про те, що етичний кодекс в українському політичному класі відсутній начисто.
Більше того, соратники Януковича так і не зрозуміли, що, декларуючи таку популярну у народі та окозамилювальну для влади євроінтеграцію, в очах європейців вони настільки ж «привабливі», як в очах виборця Юлії Тимошенко.
Володимир Цибулько
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
