У Тимошенко є підстави не поважати суд

Повинен зазначити, що сьогоднішні суди над Тимошенко і Луценком - трохи незвичайна ситуація для України.

Зазвичай у нашій країні влада й опозиція б'ються один з одним або на ток-шоу та інших інформаційних майданчиках, або на виборчих дільницях - ось дві основні платформи вічного з'ясування відносин, що системно змінюються між собою переможцями і переможеними.

Але ось - зовсім недавно - з тих пір, як нова влада почала судити своїх політичних супротивників, засобом політичної боротьби між владою і опозицією стали суди.

При цьому абсолютно неважливим (хоча якраз це дуже важливо!) виявився той факт, що ні влада, ні опозиція не те що до ладу не навчилися користуватися цим способом, а й просто не знайшли культурних ракурсів спілкування, перетворюючи свої судові колотнечі з одного боку в трагедію, з іншого - в карнавал.

З політологічної точки зору для того, щоб судити політичного супротивника, який набрав на виборах половину голосів виборців зі всієї країни, колишнього прем'єр-міністра, як мінімум, необхідні таланти. Проте, на жаль, сьогоднішній владі бракує і талановитого слідчого рівня Берії, і генерального прокурора СРСР часів Сталіна Вишинського, що мав три освіти і володів вісьма мовами.

І, напевно, у Тимошенко є підстави не поважати суд, адже, коли людина відчуває, що її судять несправедливо, вона ображається не на абстрактний закон, а на конкретну людину, яка осуджує її. Це дуже часткова ситуація. Ми просто ніколи цього не бачили.

І, нарешті, ще один важливий аспект: сьогодні у нас йде могутня деградація судової системи. Усі знають, що суди підкуповують, що суддями на хороших місцях стають тільки «по блату». Неповага до суддів дуже добре зафіксована в соціологічних рейтингах - сьогодні люди практично не довіряють ні правоохоронним органам, ні суддям.

Усе це і дає підстави Тимошенко поводитися нешанобливо як до суду, в цілому, так і до конкретного судді, зокрема. Тим більше, це заохочується частиною населення… Ось і виходить, що, таким чином, до низької політичної культури країни додається ще низька культура боротьби влади й опозиції, а у результаті ми маємо потворні судові засідання, які більше схожі на Іран-66 або Єгипет-61.

У нинішній ситуації жодна сторона не має рації. Але в моральному плані у Тимошенко більше шансів викликати симпатію у населення, хоч би тому, що її судять. Причому щоразу за якимись новими приводами.

Найпікантніше у всьому цьому те, що влада робить помилок значно більше, ніж Тимошенко, яка, у свою чергу, кожну таку помилку використовує собі на користь. Ось зараз відкривається справа щодо «Криворіжсталі», але ж ясно, що і вона завершиться нічим. Тільки населення ще більше зміцниться в думках, що влада вже не знає як вивернутися і накренитися у пошуках приводу, шоб посадити Тимошенко.

А що Тимошенко? Вона, зрозуміло, все своє ставлення з цього приводу показує на прикладі свого ставлення до молодого судді Кірєєва, який приховує за буквою закону і процедурами абсолютне незнання ситуації «що буде потім?» - чи то його політики використають «втемну» і викинуть, чи то у результаті він стане героєм суддівської професійної групи. Хтозна... Поживемо - побачимо.

Віктор Небоженко