Це зараз я – політик, «триразовий нардеп», автор кількох публіцистичних книг, серед яких є дві з цікавими назвами: «Остання надія, або чому вони бояться Юлі?» та «АнтиТабачник», а був час, коли я був ученим, завідувачем кафедри.
Це зараз я пишу книги і статті політичного змісту, а був час, коли я писав дисертації, монографії, наукові статті з питань психолінгвістики та методики викладання іноземних мов. Іноді заголовки моїх статей і статей моїх аспірантів починалися словами «До питання про...» Це коли автор не міг вирішити або висвітлити наукову проблему у цілому, а намагався взяти участь у дискусії, досліджуючи окремі фрагменти проблеми.
Я не юрист і не знаю досконально судового законодавства, але спробую викласти деякі факти, до яких маю безпосередній, особистий стосунок, і які можуть деякою мірою показати, як зараз діє судова система в Україні. Особиста причетність до трьох судових справ стримувала мене від того, щоб сісти за комп'ютер і написати про це доти, доки я почув по радіо, що в Україні засновано День судового експерта. Отже, «до питання про...»
Мені випала доля бути учасником створення перших законів незалежної України. Пам'ятаю, як молодий юрист і мій колега по столичній «депутації» у Верховній Раді 1-ого скликання Сергій Головатий часто вживав у своїх виступах з парламентської трибуни тоді ще незвичне лексичне кліше «три незалежних гілки влади – законодавча, виконавча і судова». Ми тоді мріяли про існування незалежних гілок влади і були активними учасниками їх створення. Але чи справді незалежними вони є сьогодні, на двадцятому році незалежності?
У статтях 22 і 23 КПК України йдеться, що прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого. Суд, прокурор і слідчий не має права перекладати обов'язок доведення на обвинуваченого. При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи слідчий, прокурор і суд зобов'язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину.
Згідно з вимогами ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи у суді підлягають доведенню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину, мотиви і т.д. Сказане у згаданих статтях КПК свідчить про те, що саме експертиза може і повинна бути найважливішим інструментом судді для справедливого вердикту «Іменем України».
Повертаюся до трьох судових справ, до яких маю особистий стосунок і в яких абсурдна поведінка експертів для мене очевидна.
Справа перша є «газовою» лідера моєї політичної сили Юлії Тимошенко. Я регулярно ходжу заради моральної підтримки свого лідера на судові засідання, де прокуратура «шиє» екс-прем'єру великі збитки, нібито завдані державою внаслідок укладення невигідного контракту з російським «Газпромом».
Експертиза, призначена прокуратурою, підраховує суму збитків дивним чином. У 2008 р. ціна на газ була 179 доларів за 1 тис. куб метрів. Після укладення контракту ціна у 2009 р. зросла до 233 доларів. Вийшла різниця у 54 долари за 1 тис. куб. м.
Експертиза множить цю різницю на кількість газу і отримує суму збитку у 194 млн. доларів. Але переговори з Росією про ціну на газ відбуваються ледь не щороку. Коли ціна становила 50 доларів за 1 тис. куб. м., з неї першим «зіскочив» прем'єр Юрій Єхануров. Але він зробив це не тому, що зрадив Україну, а під тиском російської сторони і нових обставин.
Другим «заподіювачем» збитків Україні виявився екс-прем'єр Віктор Янукович, через якого і склалася домовлена з «Газпромом» ціна у 179 доларів.
«Чому Єханурова і Януковича не притягали і не притягають до суду?» - резонно запитує захисник Тимошенко Сергій Власенко.
Зрештою, невідомо, якої ціни домагався російський прем'єр Путін на переговорах з Тимошенко. Адже на цей раз з боку Росії був не тільки тиск, а й шантаж. А можливо, Тимошенко навіть щось виторгувала у Путіна? Напевно ж він вимагав ще більшої ціни! Абсурдність висновків експертизи очевидна. Час покаже, чи визнає це суддя Кірєєв і призначить нову незалежну судову експертизу із запрошенням міжнародних експертів. Хоча, швидше за все, не призначить...
До дослідження «газової справи» суддею Кірєєвим слід залучити експертів лексикології, адже головне обвинувачення Тимошенко розкручується навколо слова іноземного походження «директива». Один зі словників дає таке визначення слову «директива»: «обов'язкові для виконання вказівки вищого керівного органу або посадової особи іншим, підлеглим їм; установка керівника своїм підлеглим». Словник наводить ще одне важливе для суду тлумачення слова «директива»: «письмовий документ, який містить керівні вказівки, доручення щодо підготовки та проведення певних операцій».
Вище було про газ. Тепер про вбивство. Нещодавно міський суд Сімферополя засудив мого помічника-консультанта на громадських засадах Миколу Ларіонова на 10 років за вбивство якогось наркодилера з прізвищем Шанцев, нібито скоєне ним ще 14 років тому. Я ні словом, ні жестом не втручався у хід розгляду цієї справи на одному із її етапів, щоб мене не звинуватили у «тиску». Зараз Ларіонов відбуває покарання у колонії. Оскільки його арешт відбувся під час минулої президентської виборчої кампанії, я побоювався, що ця історія може бути використана проти нашої політичної сили, хоча і знаю Ларіонова з найкращого боку. Але у наш час ніколи не можна бути до кінця у комусь впевненим. Проте мої знайомі у Криму і мій помічник-консультант з юридичних питань, які відвідали всі судові засідання у Сімферополі, стверджували: «Суди першої і другої інстанції не тільки не довели вини Ларіонова. Вони і не намагалися цього робити. Судді завзято і послідовно відмітали всі клопотання і вимоги підсудного і його захисників. Судді відмовлялися досліджувати серйозні протиріччя у показаннях двох – єдиних – свідків убивства, один із яких жодного разу у судових засіданнях не з'явився. Судді підтримали звинувачення в убивстві нібито з бажання Ларіонова очолити якусь структуру в ієрархії наркобізнесу, хоча у матеріалах судової справи немає ні слова про причетність його до торгівлі наркотиками. Судді у своїй постанові просто «проштампували» тексти, подані їм міліцейськими слідчими».
Мій помічник не визнав себе винним. У матеріалах справи є всі докази і свідчення того, що йому на час вбивства Шанцева була призначена інвалідність 2-ї групи через нездатність вільно пересуватися. Це підтвердив на суді тодішній лікуючий лікар Ларіонова. Всі наявні у справі матеріали свідчать про те, що Ларіонов не міг втекти з місця вбивства. Проте призначена судом медична експертиза, у яку чомусь увійшли тільки патологоанатоми, робить висновок, який відверто суперечить фактам, письмовим матеріалами та медичним документам. Самого Ларіонова експерти не оглядали і навіть не бачили. Медичний експерт у судовому засіданні «зам'явся» і не зміг пояснити причини всіх цих суперечностей. Пояснити це змогла незалежна експертиза, яка робила свої висновки вже після суду.
Вивчивши справу, незалежні експерти «схопилися за голову». У прямому ефірі кримського телебачення керівник незалежної експертної організації назвав висновки судової експертизи абсурдними і замовними і висловив цілу низку обґрунтувань, які свідчать про те, що Ларіонов ніякого стосунку до вбивства наркодилера Шанцева мати не міг.
«Людина сидить марно, - заявив він на прес-конференції, яка відбулася нещодавно в «Укрінформі». Причини свого активного захисту Ларіонова він пояснив журналістам просто: «Мені дуже шкода безневинну людину».
Отже, що ми маємо? А маємо дві різні експертизи і два висновки, які взаємовиключають один одного. І як тут не згадати, як дружина Ларіонова двічі приїжджала до мене у Київ позичити 15 тисяч євро, щоб дати хабар комусь у Сімферополі заради звільнення чоловіка.
Я сказав їй: «За своє некоротке життя я не взяв і не дав жодного хабара». І грошей їй не дав. «А, мабуть, даремно», - дорікнув мені один із моїх колег після мого виступу у Верховній Раді, де я розповів про «подвиги» правоохоронців у Криму, - бо невинний чоловік сидить і сидітиме».
Сам Ларіонов підтвердив мені у листі із колонії, що від нього слідчі вимагали за закриття справи 30 тисяч доларів. Після оголошення ухвали суддею апеляційного суду він, у присутності десятків людей, кинув в обличчя судді: «Ви дали мені десять років, тому що я не дав вам 15 тисяч євро, які від мене вимагали!» Суддя відповів, що він, мовляв, розбереться, хто це вимагав 15 тисяч євро.
Звичайно ж, він ні у чому «розбиратися» не став...
І, нарешті, третя судова справа – про холодну воду. Діло було так: у ніч з 15 на 16 вересня минулого року у квартирі на вулиці Червоноармійській, де живе наш син і яку ми збудували ще у молоді сирітські роки як кооперативну, несподівано, мабуть, через підвищення тиску на кухні, порвався водопровідний шланг. Оскільки була глуха ніч, вода (це була холодна вода) встигла затопити квартиру внизу, де живе 72-річна ровесниця моєї дружини. Дружина з сином і моєю довіреною особою оглянули квартиру сусідки і оцінили завдані збитки у 20 тисяч гривень і запропонували їй 40 тисяч. Вона без вагань погодилася. На другий день молодий адвокат сусідки дзвонить і каже: «Дев'ять тисяч доларів і ні цента менше». А вже через день нас запросили «на експертизу».
Адвокат тепер уже не сусідки, а позивачки привіз на своєму автомобілі двох молодих людей. Вони протягом п'ятнадцяти хвилин щось фотографували мобільним телефоном, перебирали якісь жіночі речі. Моя дружина стояла осторонь і розмовляла з сусідкою. Правда, дружина своїм гострим оком не могла не помітити, що серед жіночих речей, які фотографував експерт, є такі, на яких були плями і дірки. А ще дружина звернула увагу на те, що адвокат називає експертів «на ти» і чомусь крутить їхні ґудзики під час розмови. І коли вони від’їжджали, вони разом сіли в автомобіль. Це не могло не викликати тривоги у серці моєї дружини, тому вона через нашу довірену особу замовила ще одну групу експертів (виявляється, що існують комерційні об'єднання приватних незалежних експертів!)
Коли «наші» експерти прийшли на Червоноармійську у призначений час, сусідка-позивачка їм двері не відчинила, заявивши: «Ніколи не відчиню!» Оскільки наша квартира, на прохання занадто обачної моєї тещі (царство їй небесне), була «оформлена» не на мене, а на дружину, позов був направлений тільки їй. Я заспокоював дружину, як міг, кажучи, що експертиза нас розсудить.
Проте у суді з'ясувалося, що моя дружина, як завжди, була права. Експерт, не привозячи нібито зіпсовані водою (холодною!) дев'ять простих уживаних жіночих вбрань (шуби серед них не було) оцінив їх у 68 тисяч гривень. Найдорожчими виявилися якісь рейтузи, - десь приблизно вісім тисяч. Чому такі дорогі, питаємо? «Тому, що куплені у Франції», - говорить адвокат. Сама власниця рейтуз і кофтинок на жодне судове засідання не прийшла. Запитуємо: «Де чеки?» Адвокат відповідає: «Рейтузи подаровані». Ми наполягаємо: «Принесіть їх сюди і покажіть суду». Нам відповідають: «Неможливо, бо вони вивезені». «Але куди?» «У якийсь притулок». Де він знаходиться, цей притулок, адвокат, зрозуміло, не знає. І чому так терміново вивезені, навіть не здогадується. Не здогадалася і суддя Голосіївського районного суду (до речі, жінка).
А мала б здогадатися. Тому, що якби таке сталося з її рейтузами, вона б їх закрила на ключ і тримала до закінчення усіх судів, щоб при необхідності ілюструвати, що ж з її рейтузами сталося і як їй їх шкода.
Весь абсурд цієї експертизи суддя бачила. І бачила, що йдеться про шахрайське вимагання з боку адвоката, який вирішив поживитися за рахунок різниці між запропонованими сорока тисячами гривень і дев'ятьма тисячами доларів.
Коли наша сторона заявила клопотання щодо призначення судової експертизи, суддя відмовила, мотивуючи це тим, що речі вже вивезені, а ремонт зроблений. Суддя не виконала вимогу КПК про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи. Вона з якихось причин (про це трохи нижче) підіграла адвокату позивачки, який, до речі, на суді «особливо не напружувався»: він не виступав, не задавав питань. Лише, загадково посміхаючись, слухав.
Якби пані суддя із Голосіївського суду призначила судову експертизу, остання встановила б багато цікавого. Ну, наприклад: що у нашому прикрому випадку з заливанням винні не тільки ми, але і керівництво ОСББ «Художник», заступником голови правління якого є пані сусідка і позивачка. Адже, за законом про «Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» та відповідно до наказу Міністра, пані позивачка як один із керівників об'єднання співвласників будинку повинна була укласти письмовий договір з моєю дружиною і організувати не рідше одного разу на три місяці огляд внутрішнього обладнання у квартирах з метою профілактики та запобігання подібних випадків. Саме цього вимагає текст закону. Вона це зробила? Ні. Слюсар не цікавиться квартирами взагалі, а приходить тільки за викликами у випадку, якщо коли у когось потече або прорве кран.
Далі: експертиза встановила б, що речі позивачки були підтоплені саме тому, що між її кухнею та спальнею сталося просідання, оскільки позивачка зняла несучі стіни, внаслідок чого стався крен у бік спальні. Тому пані суддя повинна була порушити тут кримінальну справу через самовільне перепланування квартири, яке призвело до тяжких наслідків. А це, між іншим, розглядається як кримінал.
Крім того, експертиза встановила б обсяг і характер пошкодження підлоги, а не ціну ремонту всіх ста відсотків її площі, як це було зроблено і враховано суддями у їхніх рішеннях.
Також експертиза вивезла б пошкоджені холодною водою рейтузи і кофтинки до експертної установи і кваліфіковано встановила б їхнє походження. Стало б ясно: придбані вони у Франції чи у київському «секнондхенді», як у нас є серйозні підстави вважати.
Експертиза встановила б ступінь їхньої зношеності, а не їхню ціну як нових, на основі консультацій з продавцями на ринках і у магазинах, як про це вони самі заявили у суді. І нарешті, у суді експерти виступали б як експерти, а не як свідки, як це було насправді у міському апеляційному суді.
Наостанок варто висловити версії і гіпотези, чому ж наші судді так легко, без будь-яких урахувань і сумнівів, сприймають висновки експертиз.
У випадку з «газовою справою» в Україні і поза нею багато людей висловлює припущення, що справа – не у газі, а у політичному замовленні прокуратурі та судам, у зв'язку з чим Тимошенко і подала скаргу до Європейського суду.
У випадку з моїм помічником версія далека від політики. Після того, як колишній глава кримської міліції Геннадій Москаль дав сувору вказівку розкрити всі нерозкриті вбивства або закрити кримінальні справи по них, кримські міліціонери, дізнавшись, що Ларіонов став досить успішним бізнесменом, вирішили трохи «поживитися». З цього нічого не вийшло, а тому справу і не закрили. Як сказав мені Ларіонов, у його колонії не менше третини таких, як він, хто «сидить» за злочини, яких не скоював. Як заявив на прес-конференції голова Українського юридичного товариства Олег Березюк, Ларіонова товариство у біді не залишить і подасть справу до Європейського Суду.
У моєму власному випадку є цілих три версії. Знайомі адвокати нашої довіреної особи припускають – що, скільки і в який суд було «занесено». Кажуть, така практика є широкою і звичною. Я особисто вважаю, що суддя першої інстанції так вчинила, бо знала, що йдеться про родину народного депутата України. Я на неї жодного разу, жодним чином ніяк не тиснув. Я вірив у неї! А вона, лише одного разу побачивши, що у куточку суддівської кімнати тихенько сидить моя молоденька помічниця, яка щойно закінчила юридичний факультет і якій було просто цікаво послухати, змінилася в обличчі, зателефонувала до мене у кабінет і нервово закричала моєму помічникові Георгію (тому, який ходив з жовто-синім прапором на барикадах під час путчу у Москві у серпні 1991 р.): «Скажіть своєму депутату, нехай не козириться».
Я протягом двадцяти чотирьох років викладав іноземні мови, а ставши депутатом, став на захист рідної мови і склав аж три словника української мови для депутатів. Проте слова «козиритись» ніколи раніше не чув. Тепер візьму його на замітку, за що пані судді із Голосіївського району щиро дякую.
Третя версія – моєї дружини, яка стверджує, що справа не у тому, що я депутат, а що я – депутат від Блоку Юлії Тимошенко. Чи права дружина і цього разу, покаже час. А я тим часом, отримавши відпускні та матеріальну допомогу, поклав їх на окремий рахунок і обов'язково віддам своїй сусідці. Але вже після рішення Європейського суду. Адже для мене не у грошах справа: я просто не терплю вимагачів. І не може (і не повинно) бути так, щоб адвокати приводили своїх добре знайомих експертів, а судді велися на антипатії до депутатів або консультації з тими, хто «вище».
Мої помічники зараз почнуть вивчати судове законодавство в аспекті експертизи, і ми внесемо свої пропозиції для його вдосконалення.
Не може (і не повинна!) експертиза перетворюватися в абсурд і слугувати інструментом несправедливості та корупції, як це зараз фактично відбувається у нашій судовій системі.
Заодно допоможемо і Президенту: адже він обіцяв її скрізь знищити, як колись був знищений рекет...
Юрій Гнаткевич
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
