Мусіяка: Нова Конституція – це монархія або анархія

Основному Закону – п'ятнадцять! Давайте згадаємо, як все починалося: 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України, яка закріпила права і свободи громадян, суспільно-політичний і державний устрій, основні принципи взаємодії гілок влади, засади регулювання найважливіших суспільних відносин. Очікувань було багато. Чи виправдалися вони? Відповідь очевидна. Про те, чому Україна досі не стала стабільною правовою державою, чому у нас так люблять переписувати Основний Закон і про багато іншого в інтерв'ю ForUm'у розповів один із авторів Конституції України 1996 року, народний депутат ІІ та ІV скликань, професор права Віктор Мусіяка.

- Коли Верховна Рада прийняла Конституцію України, раділи всі, оскільки щиро сподівалися на те, що молода Україна вже дуже скоро стане правовою і стабільною Державою. Багато хто із нас приміряли на себе ситуацію, у якій (як у популярних тоді американських фільмах) скажуть кривдникові: «Ви порушуєте таку-то статтю Конституції», і той одразу ж схаменеться. Як все відбувається зараз, не мені Вам розповідати. Скажіть, чому не виправдалися очікування?

- Тому, що такі ми, українці, такі.

- Тобто?

- Конституцію прийняли – і дійсно в країні з'явилися очікування, що нарешті настане мир у політичному середовищі, а держава почне розвиватися нормально. Але ви, напевно, пам'ятаєте, як буквально на наступний день після прийняття Конституції почали реалізовуватися всілякі ідеї, зокрема, щодо проведення референдуму стосовно внесення змін: люди із оточення Президента не отримали очікуваний результат і, природно, були не згодні з тим варіантом Конституції, який став Основним Законом.

Потім Конституція була задіяна у подіях 2003-го, 2004-го, 2005-го років. Тоді зміни до неї активно готувалися, обговорювалися і були внесені. Потім Президент Віктор Ющенко то намагався все скасувати, то нову Конституцію прийняти.

А минулого року ми взагалі отримали конституційне фіаско.

- Ви маєте на увазі скасування політреформи-2004? Пам'ятається, коли це сталося, Ви заявляли: в Україні відбулася узурпація влади легальним способом, Конституційний Суд (КС) не має права змінювати Конституцію.

- Так. Але ви тільки подумайте! За допомогою рішення КС, який повинен стояти на сторожі Конституції, ми отримали повернення до первозданного тексту Закону!

- Так що, кінець?

- Чому? Слава Богу, у нас є Конституція. І максимум, що вони (ті, хто бажає переписати Основний Закон, - авт.) можуть зробити, це повернутися до її первозданного варіанту.

Тим не менше, ми знову опинилися покинуті у своєму демократичному розвитку. Після 2004 року в Україні були створені передумови демократичного європейського розвитку держави. А все, що тоді висувалося з боку Президента, Кабміну та інших політичних суб'єктів, крутилося навколо повноважень, які давали б економічні та фінансові можливості. Все це ми розуміємо. Тому сам факт внесення змін-2004 міг нам дозволити вдосконалити механізм, і було б все нормально.

Мушу зазначити, що, хоча рішення про політреформу-2004 було прийняте в умовах президентських виборів, цей варіант Конституції, якщо його належно виконувати, дозволяє Україні спокійно йти далі шляхом європейського розвитку. Звичайно, потрібно внести відповідні зміни, поправити якісь положення.

А ні! Взяли, все перекреслили, знову перевернули і знову поставили нас перед необхідністю внесення змін до Конституції. Дехто навіть говорить про те, щоб під шумок ввести нову редакцію. Мушу зазначити, що новій редакції, про яку так витончено любить говорити Ющенко, просто не може бути.

- Чому не може?

- Поясню. Всі основні засади демократичного конституційного ладу у наш Основний Закон закладені. Тепер ми можемо тільки міняти ті чи інші положення.

Ну не викинеш із Конституції розділ про права і свободи! І навіть у так званої нової редакції залишиться тільки він один – все одно Конституція та ж.

А якщо ж вони хочуть зробити справді нову, тоді в Україні буде або монархія, або анархія – іншого бути не може.

- Але зміни вносити потрібно?

- Так. Як і коли це буде, важко сказати, особливо враховуючи наші реалії.

Розумієте, тоді, у 1996-му, Верховна Рада ще була парламентом і працювала. Сьогодні ж це орган «Чєго ізволітє?»: у залі голосується тільки те, що йде із оточення Президента.

Будемо сподіватися на краще, що у Конституцію все ж внесуть норми більш європейського характеру, а не такі, як у Білорусі та Росії.

Які саме це будуть зміни? Це багато у чому залежить від самого Президента і від того, хто на нього впливатиме і як він формулюватиме, висловлюватиме свої ідеї. На жаль, у Президента сьогодні у конституційно-правовій сфері радники, які приносять більше шкоди і йому, і державі.

- Як Ви думаєте, чому у нас в країні є настільки завзяте бажання переписати Основний Закон кожною новою владою?

- Усе залежить від того, які люди отримують важелі впливу. Погодьтеся, перша скрипка може бути тільки одна, і той, хто обіймає найвищу посаду у державі, намагається підім'яти під себе максимум повноважень.

Так же діють і ті, хто опиняється в оточенні Президента: вони прагнуть перетягнути побільше влади на нього, оскільки потім від його імені фактично зможуть правити країною.

Той, хто потрапляє у виконавчу владу, теж хоче мати більше впливу. І тут починається боротьба. Це неподобство, звичайно, може коїтися ще довго.

Але є також шанс, що весь цей процес може набути певних перспектив приведення Конституції у відповідність, оскільки, якщо до неї будуть внесені зміни, то схвалити, закріпити їх повинен народ на референдумі. Людям потрібно знати Конституцію, не боятися відстоювати права.

- Думаєте, суспільство зараз готове захищати свої права?

- Явно? Ні. На кухнях у нас багато говорять про неподобства, але далі справа не йде – всі миряться з тим, що відбувається.

Це не може тривати нескінченно. У нас достатньо розумних голів, які і Президенту можуть дати відповідні консультації на предмет перспектив при такому сценарії розвитку подій.

- Як Ви ставитеся до того, що Віктор Янукович, ставши Президентом, ліквідував Національну конституційну раду Віктора Ющенка?

- Правильно зробив.

- Вона була «пустушкою»?

- Звичайно. І це було зрозуміло з самого початку. Більше вам скажу: Ющенко був одним із порушників, просто у нього не було права реалізовувати свої ідеї.

Давайте згадаємо, що робила ця рада. Вона нібито працювала, і справді, невеликою групою людей був підготовлений проект, який влаштовує Ющенка. Про нього багато говорили, намагалися всіх переконати у його бездоганності. Але цей документ отримав абсолютно негативні відгуки Венеціанської комісії, хоча нам намагалися показати, як там все добре і прекрасно.

Розповідати все, що говорилося, не буду. Лише нагадаю, що головним висновком, за проектом від Ющенка, було: він не вирішує проблем у державі, у відносинах між владою.

- Пізніше Янукович підтримав ініціативи Леоніда Кравчука, Президента України у 1991-1994 роках, щодо створення Конституційної Асамблеї для підготовки змін до Конституції України. До цього як ставитеся?

- Наскільки я розумію, створено робочу групу для підготовки якихось механізмів, і, швидше за все, цей орган забезпечуватиме функціонування Президента, президентської влади.

Але Президент має всі можливості надати йому статус легального органу для формування демократичного прийняття рішень. Якщо все буде так, тоді це більшою мірою вже буде представницький орган інститутів громадянського суспільства.

Про те, що ж таке Асамблея, можна буде судити вже по її напрацюванням: будуть ці механізми зручні для суспільства чи для замовників.

- Загальновідомо: Віктор Мусіяка – один із авторів Конституції України. Сьогодні Конституція є, а поваги до неї – нема (особливо у дуже великих людей). Скажіть, чисто по-людськи Вам не прикро?

- Чому не прикро? Прикро, звісно.

Я знаю, чому так робиться. Це всім зрозуміло. Конституція – це акт прямої дії. Тому кожен, хто приходить до влади, хоче її змінити, фактично нівелюючи на корені будь-які суспільні реакції на свої власні дії.

Ви ж знаєте, що у нас приймається маса законів, які не відповідають Конституції. Багато людей не знають і не розуміють цього, чим користуються і прокручують свої справи.

- Виходить, все просто: коли кожен пересічний громадянин зрозуміє, що Конституція – ядро ​​ правової системи, фундамент, на якому базується все законодавство, а також процес державно-правових перетворень, демократичного розвитку країни та основа стабільності у суспільстві, влада змушена буде її поважати і дотримуватися?

- Звичайно! Суспільство має реагувати на дії влади, боротися з антиконституційними явищами, показувати їхню неприйнятність. У такому разі влада змушена буде щось робити, і або «проріжеться» як антинародна, або зробить висновки, перебудує свої дії, приведе їх у відповідність з вимогами Конституції.

Зрозумійте, Конституція ні в чому не винна! Ну, причому тут вона до того, що у нас тут такі неподобства кояться?!

Слава Богу, Конституція жива і має величезний потенціал. І навіть у цій редакції, навіть не будучи змінено, вона може дуже багато зробити в інтересах народу. Знаєте, я радий тому, що ми цього року святкуємо п'ятнадцятиріччя від дня її народження, а не смерті.

- Але все ж, як любить повторювати Леонід Кравчук, маємо те, що маємо...

- Зрозумійте, той потенціал, який у цій редакції закладено, дуже потужний з точки зору впливу влади на події у суспільстві (особливо це стосується президентської гілки). І ця спокуса надзвичайно велика. Далеко не всі можуть перед нею встояти.

Знову ж, далеко не всі державні діячі та чиновники відповідають заявленому у Конституції щодо своєї моралі і професіоналізму. Тому у нас стільки зловживань, і нікому поставити їх усіх на місце. А це, насамперед, повинне робити суспільство.