Огризко: Не можна ділити Україну на роботяг і дармоїдів

22 червня на Forum’і відбулася онлайн-конференція з відомим українським політиком, екс-міністром закордонних справ України Володимиром Огризком, під час якої він поділився з читачами ресурсу своїм баченням деяких зовнішніх і внутрішніх проблем України. Зокрема, дипломат пояснив, чому Україна повинна бути в ЄС і НАТО, коли припиняться «газові війни» з РФ, чи потрібна нашим громадянам двомовність і як поміняти владу.

- Українець: Ви згідні з тим, що сьогодні в Україні не українська влада? Ми живемо як серед російських окупантів! Це морально так впливає, що інколи жити не хочеться!

- Жити треба! Бувають різні ситуації, але треба знаходити в собі сили працювати, домагатися свого, просуватися до своєї мети.

Безумовно, Українська справа переможе. Україна, врешті-решт, утвердиться, як європейська цивілізована держава, ми станемо членами ЄС і НАТО, і поступово утвердимо в Україні українські цінності.

Я в цьому твердо переконаний. Тому не опускайте руки. Ми маємо хорошу українську перспективу.

- Історик: Я вважаю, що росіяни підступно ввели Януковича в оману з цими Харківськими угодами! Це - зрада Україні! Адже Україна нічого не виграла! Як виходити з цієї ситуації?

- Я вже про це говорив і можу повторити ще раз: на мою думку, ці угоди, як і ті, що від січня 2009 року, мають бути розірвані. Для цього є всі міжнародні правові підстави - потрібна лише політична воля.

Сьогоднішня ситуація свідчить про те, що як угоди 2009 року, так і «харківські», не принесли Україні нічого позитивного.

Газ дорожчає і дорожчає. Тому по-перше, варто вийти з цих угод, по-друге, почати нарешті політику реального енергозбереження, по-третє, зайнятися реальною диверсифікацією газопостачання в Україну.

Якщо ми будемо успішними у цих трьох справах, питання про газову залежність України від РФ зникне.

І, як я вже говорив, найшвидша інтеграція в європейський енергетичний простір - це запорука прозорості, відсутності корупції і отримання дивідендів від цього дуже прибуткового бізнесу. Україні гроші потрібні.

- Абросимов: В мире есть ряд успешных стран с федеративным устройством: США, Германия, Швейцария, Бельгия и др. Ваше отношение к скорейшей федерализации Украины в целях искоренения синдрома дармовщинки в некоторых регионах страны?

- Будь-які історичні порівняння, на мою думку, є хибними. Кожна країна до свого устрою приходила, виходячи з специфічних обставин свого політичного, культурного розвитку. Тому переносити досвід США чи Бельгії на Україну - є просто ненауковим прийомом.

Наша країна, згідно з Конституцією, є унітарною, і такою має бути. А питання, про яке Ви говорите, повинно вирішуватися через адмінреформу, про що довго і багато говорять, але, на жаль, мало що роблять.

Але я хотів би застерегти від поділу України на трударів і дармоїдів. Ми всі є українськими громадянами, і маємо всі разом будувати країну. Тільки в цьому запорука нашого спільного успіху.

- Сергей Анатольевич: Ваше отношение к бандеро-нацизму и бандеро-нацистам?

В России из генерала Власова героя не лепят, а почему у нас галицким нацистам Шухевичу и Бандере дали героев?

- Можу передбачити, що Сергій Анатолійович належить до старшого покоління і вчився по «Краткому курсу ВКП(б)».

Я би радив і йому, і іншим, просто відкрити книжки з історії України, і почитати правдиву інформацію (в тому ж числі і про період Другої світової війни).

Тоді така однобокість і упередженість зійдуть за сцени. Звичайно, якщо вважати боротьбу за Незалежність України злочином, тоді жодна книжка не допоможе.

Але для мене, як і для багатьох інших, ті хто воював за Незалежність - залишатимуться героями.

- Місцевий: Пане Володимире, скажіть, чи є ризики для територіальної цілісності України? Які? Як з ними боротися?

- Ми живемо в цивілізованому світі, який керується міжнародним правом. У 1975 році було підписано Гельсинський акт з питань безпеки і співробітництва в Європі. Цим Актом зафіксовано сучасні кордони в Європі, а головне, принцип їх непорушності.

Тому сьогодні говорити про прямі загрози територіальній цілісності України я би не став, навіть, не зважаючи на спроби ззовні постійно інспірувати проблеми чи то в Криму, чи то в Закарпатті, чи в інших точках України.

Наша територіальна цілісність буде забезпечена, якщо ми самі дбатимемо, щоб ніхто не посягав на наш суверенітет. Ми прямуємо до Європи. А в ЄС ці питання взагалі не є предметом для обговорення. Це само собою зрозумілі речі.

Отже, чим швидше ми станемо членом ЄС і НАТО, тим швидше питання, про яке Ви говорите, зникне з порядку денного нашого життя, тому що і ЄС і НАТО є найкращими гарантами незалежності і територіальної цілісності України.

- Гордій: Доброго дня! Прокоментуйте, будь ласка, реакцію Російської Федерації на «Сі Бриз – 2011». Дякую.

- Реакція РФ на «Сі Бриз-2011», як на мене, є природною. Я вже колись говорив, і ще раз повторю: питання не в «Сі Бриз», не в НАТО, не в ЄС.

Питання в тому, що для РФ незалежна демократична європейська Україна – кістка в горлі. Тому, що приклад такої країни для теперішнього режиму Росії – це найбільший виклик.

Тому і така реакція. Нас просто не хочуть відпускати з «дружніх обіймів». А нам потрібно йти до цивілізованого європейського майбутнього.

- Валерий: Януковичи пришли не для того, чтоб отдавать власть, им наплевать, как люди будут голосовать. Какие механизмы смены власти Вы видите?

- Ми живемо в демократичній країні, де владу можна змінити лише демократичним шляхом – тобто виборами.

Наступним етапом нашого демократичного розвитку будуть вибори у жовтні 2012 року. Отже, треба зробити все для того, щоб всі демократичні сили були представлені в ВР і сформували в парламенті демократичну більшість.

Від цього буде залежати дуже багато в політичному розвитку України на наступні роки. Тому завдання демократичних сил, як на мене, готуватися, йти до людей, пояснювати свою позицію, казати людям правду, і у такий спосіб завойовувати довіру.

На жаль, велику частку цієї довіри було втрачено. Сьогодні питання в тому, щоб її відновити. Тому в партії «Наша Україна», яку я представляю, ми попросили вибачення за свої помилки, зробили висновки з минулого, і сьогодні чесно звертаємося до людей зі своєю програмою.

Ми хочемо отримати мандат довіри людей, допомагаючи їм в дуже простих і конкретних ситуаціях. Ми, безумовно, будемо також захищати наші ідеологічні цінності. І будемо сподіватися, що ми знову повернемо довіру, створимо фракцію в ВРУ і разом з іншими демократичними силами будемо відстоювати інтереси наших виборців.

- ALWAS: Пан Огрызко, Ваша фамилия неотъемлема от Тимошенко и Ющенко. «Святая троица». С этим Вы согласны?

- «У кожного своя доля і свій шлях широкий», - так писав наш геніальний Тарас Григорович Шевченко. Але інколи ці долі і шляхи перетинаються.

Я дуже радий, що мій життєвий шлях перетнувся з життєвими шляхами багатьох видатних українців. І одним з них я вважаю Президента Ющенка.

Попри всі ті звинувачення, які висуваються на його адресу, попри ті проблеми, з якими він стикався перебуваючи на посаді Президента, в сучасній українській історії він залишив особливий слід, бо насправді став першим УКРАЇНСЬКИМ Президентом, Президентом, який відстоював національні інтереси держави. І я, в міру можливості, йому допомагав.

Переконаний, свою справу ми доведемо до кінця, і Україна стане нормальною, цивілізованою державою.

- Николай Николаевич: Глядя на вашу карьеру, которая практически прошла в кабинетной системе, хочется спросить: где же вы набрались такого житейского опыта, что позволяет вам так рьяно выступать против любых нормальных отношениях с нашим ближайшим соседом.

Ведь вы и в партии состояли и присягу на верность Советскому Народу давали, что произошло в вашем сознании? Или это дипломатическая тонкость, не понятная простым людям? Спасибо за ответ.

- Свого досвіду я набрався на реальній роботі, а на дипломатичній службі я провів понад 30 років. І, на превеликий жаль, мушу чесно визнати, найскладнішими переговори були, з нашим, як Ви пишете, найближчим сусідом. Певно тому, що там і досі нас називають «республікою», сприймають як якусь «історичну помилку», країну, яка не має права на існування.

Звичайно, з таким підходом погодитися не є можливим. І якщо на наші пропозиції перейти на добросусідські взаємовигідні стосунки ми отримували негативні відповіді, то якою могла бути наша позиція?..

Але те саме ми спостерігаємо і сьогодні, навіть коли Росії поступилася дуже багато чим, вона все одно залишається незадоволеною, їй треба все більше і більше. Це побачило і сьогоднішнє керівництво. І тому багато експертів, спеціалістів, прийшли до висновку, що «медовий місяць» завершився, бо найближчий сусід розглядав Україну, як територію, яка має бути де-факто залежною від нього.

Хіба може будь-яка влада з таким погодитися? Ось такі зміни і відбуваються в свідомості кожного, хто здатен аналізувати і думати. Цього ж бажаю і Вам.

- Гость: Только недалёкий человек может отрицать, что все «идеалы Майдана» во время оранжевого путча и за всё время позорного правления оранжопых за 5 лет, поставившего Украину на грань катастрофы, рухнули, как безграмотно построенное здание.

Вопрос к вам, как к стороннику Ющенко: помимо Тимошенко, должен ли Ющенко ответить перед судом за эксперимент с Украиной, устроенный во время оранжевого путча и краха страны во время правления его клики?

- У нас із Вами різні поняття про те, що таке добре, а що таке погано. Тому навряд чи є сенс продовжувати дискусію.

- Семён Абрикосов: В конце 2004г с трибуны «оранжевого» майдана Тимошенко уверяла граждан Украины в том, что газа добываемого на территории Украины вполне хватит на отопление квартир и на кухонные конфорки. Объясните, пожалуйста, почему сегодняшняя власть объясняет рост тарифов за газ для населения увеличением стоимости российского газа? Куда исчез дешевый украинский газ?

- Ви знаєте, я не є фахівцем з питань газопостачання, тому просив би Вас звернутися з цим до спеціалістів.

Але можу зазначити, що допоки Україна не позбудеться однобічної залежності газового постачання від Росії, це питання буде мучити кожного з нас.

Сьогодні нам потрібно, на мою думку, лише одне: максимально швидко перейти на правила гри в енергетичній галузі, як в ЄС. Чому? Тому, що вони прозорі і зрозумілі. Коли ми гратимемо за цими правилами, питання, які Ви ставите, самі собою зникнуть. А наразі ми навіть не маємо лічильника на вході газу в Україну.

- Григорий: Как вы расцениваете позицию руководства страны в деле газа РусУкрЭнерго. Занимая государственные посты страны, в судах просматривается их заинтересованность в пользу РУЭ. Нигде я не услышал слова в защиту интересов Украины. Бойко и Бакулев проявили излишнюю торопливость в этих делах. К примеру, было заявлено, что газ РУЭ будет возвращен до конца нынешнего года , но уже умудрились к марту все объемы газа вернуть.

- Власне, про газову тему я вже висловився. Все інше - лише деталі.

Нам треба діяти системно. А про ключові речі я вже говорив.

- Марфа: Україні вже двадцять років, а вона все «на колінах». Може треба її підвести вже і перестати плакати за минулим, почати будувати майбутнє?

- Згоден. Давайте робити це разом, підтримувати демократію, і все стане на місце - піднімемося з колін і заявимо про себе, як про потужну європейську державу.

- Ксения: Господин Огрызко, согласитесь, украинцы любят создавать себе идолов, как Тимошенко и Ющенко. Потом сильно разочаровываются и... опять все по кругу, хотя «НЕ СОТВОРИ СЕБЕ КУМИРА».

- Пані Ксеніє, я переконаний європеєць, і вважаю, що не кумири, а ідеї рухають суспільством. Тому виступав і виступаю, щоб наша політична система будувалася на ідеологічній основі, щоб партії формувалися не під особистості, а під світогляд.

Саме тоді люди гуртуватимуться не навколо кумирів, а навколо людей, будуть свідомо діяти, підтримуючи не особистість, а ідеї, і не буде тих розчарувань, про які Ви пишете. Тому партія «Наша Україна» залишатиметься ідеологічною, такою, що захищає державність, є європейською і національною. Тому, сподіваюся, Ви не розчаруєтеся в нашій партії.

- Лара Крофт: Германия проиграла Вторую мировую войну. СССР вышла победителем. Однако сегодня, спустя время, страны бывшего государства-победителя находятся в, мягко говоря, не лучшем положении, особенно в сравнении с нынешней Германией. Может быть, нам имело бы смысл принять за пример модель государственного устройства ФРГ? Вы были послом в Германии и Австрии, не понаслышке знаете, о чем я спрашиваю. Спасибо за ответ.

- Я вже говорив, кожна країна має свою власну історію, і копіювати її навряд чи потрібно. Але я з Вами повністю згоден у тому, що як приклад нам треба взяти європейський досвід держаного творення і будівництва.

Я був не лише у Австрії і Німеччині, об’їздив всю Європу - на власні очі переконався, що ЄС і НАТО дають країнам шанс на відродження, бо там діють прозорі і зрозумілі правила гри. Тому ще раз і ще раз повторюю: наш шанс - це ЄС і НАТО.

Скористаємося - будемо як Німеччина. Пропустимо - повторимо долю Білорусії.

- Евгений: Пан Огрызко, хочу получить ответы на мои вопросы. Причем прошу не уклоняться, а говорить четко, внятно и без «воды» по примеру Горбачева и Ющенко. Заодно посмотрим насколько вы приверженец демократических ценностей, а именно - свободы слова.

Вопрос номер один: Сколько денег положили американские марионетки Ющенко и Огрызко за «американский майдан» в центре Киева в 2004 г.? Народ вы больше не обдурите, поэтому хочу услышать ответ, а не апельсиновую лапшу про демократию и ценности Запада с Америкой. Вашу демократию и ценности вся Украина наблюдала пять лет.

Вопрос номер два: Почему, такие как вы всегда приспосабливаются к любой власти? Ведь вы же бывший КОММУНИСТ, о чем такие как вы (даже не хочется вас называть украинцем) с Ющенко всегда замалчиваете. И при СССР были успешным «партийным» атташе, при СССР стали личностью (хоть и довольно неприятной). Но когда вы стали Министром антироссийских дел (но никак не МИД), сделали все, чтобы обострить отношения с РФ. У вас предательство в крови? Или до оранжевых министров, как и до Ющенко не доходило, что «ваши» американские кукловоды не смогут рассорить нас с Россией, даже если десять Ющенко с такими как вы устроят гражданскую войну методом ваших любимых провокаций?

- Пане Євгене, важко дискутувати з Вами заочно, не знаючи, який життєвий шлях за Вашими плечима. Але я був і залишаюся переконаним прихильником демократії і свободи.

Не буде демократії - не буде свободи, і навпаки, не буде свободи – не буде демократії. Вони Вам, певно, судячи з запитання, не потрібні. Але це Ваш вибір, і я його спокійно сприймаю, так само і Ви повинні сприйняти мій.

А стосовно конкретики, то поспішаю Вас запевнити, що жодного американського долара ми не отримували.

- Ганна: Коли дивлюся на наших громадян, реакцію на ті чи інші події влади і простого люду, то бачу, що у нас глибокий комплекс меншовартості. Українці терплять і поступаються усім. Чому воно так і чи можна привити нам здоровий гонор і гордість?

- Для мене це теж питання, які мене мучать. Нещодавно на творчому вечорі Ліни Костенко вона задала просте, але дуже влучне питання: «Чому цей народ терпить»? Я гадаю, що терпить тому, що боїться. А застрашена людина не має ні гонору, ні гордості.

Чому це сталося - це інше питання. Як тут не згадати те, що сталося лише у ХХ ст. з Україною? І московська агресія 18-го року, і страшний Геноцид-Голодомор, і репресії 30-х рр., і жахливі втрати в Другій світовій Війні, і репресії «розквіту соціалізму» - все це наклало жахливий відбиток на суспільну свідомість нашого народу.

Ми досі не можемо звільнитися від цього генетично закладеного страху. Як його подолати? Питання надзвичайно складне. Але мені здається, є два чинники, які цьому допоможуть: час і правда. Іншого я поки не бачу.

- Патріот: Вже 20 років в незалежній Україні при владі знаходяться бувші комуняки, які під личиною демократії перелицювалися, пограбували країну і привели народ до зубожіння,це: Кравчук,Кучма,Ющенко,Тимошенко,Янукович, Азаров і все їх оточення. Як Ви вважаєте, що треба зробити в країні, щоб позбутися цих покидьків і чи є в УКРАЇНІ люди, які можуть це зробити?

- Не став би кидатися такими словами стосовно всіх тих людей. Це, щонайменше, неетично. Можна не схвалювати їхні дії, але не треба переходити етичну межу.

Але в одному я з Вами згоден. Комуністичну ідеологію і практику, які, як відомо, визнані Парламентською Асамблеєю ОБСЄ тотожними нацистським - слід заборонити. Я, і не тільки я, є прихильником заборони КПУ і всього того, що пов’язано з кривавими наслідками дій комуністів для українців.

Ми залишаємося єдиною країною в Європі, де при владі є комуністи. Це неприйнятні і неприпустимі речі. Другий Нюрнберг - над комунізмом - відбудеться. Це лише питання часу.

- WASIL: Проясніть Українцям брехню орди Януковича, ким надається статус нейтралітету. Чи політика позаблоковості це чергова брехня орди Януковича, адже її немає в міжнародному праві.

- Питання позаблоковості я коментував не раз. Це помилка. Але її можна виправити. Сподіваюся, це відбудеться ще за нинішньої влади.

- Атас: Г-н Огрызко! Регулярно поднимается тема защиты укрмовы. Поскольку защищать мову все рвутся от русского языка, то такая защита возможна лишь через подавление носителей именно русского языка. Вы тоже сторонник геноцида русскоязычных, живущих на Украине?

- Я проти того, щоб окремі категорії громадян України, висловлюючись по-одеськи, «жили – тут, а были – там».

Мені здається, що російській мові в Україні реально ніщо не загрожує. Не буду наводити цифри і факти - вони Вам добре відомі. На мою думку, жодного геноциду «русскоязычных» нема і не може бути. Про українсько –російську двомовність: її так само не може бути мови.

Ми - Українська держава. І титульна нація має всі права на те, щоб єдиною державною мовою, яка справді виконує свою державницьку функцію, була українська. А двомовність може бути, виходячи з сьогоднішніх світових реалій, одна - українсько-англійська, щоб українці були конкурентоздатними у світі.

- Холод М.В.: Добрий день, шановний пане Огризку. Згоден з тими, хто вважає, що українцям погано живеться в Україні. Ми титульна нація, а з нами ніхто не рахується. Нами понукають меншини, росіяни, жиди та інші. Дійшло до того, що українською мовою нам вже забороняють говорити (Одеса, Крим, Луганськ...).

А коли щось говориться про захист українського, то вони як скажені собаки піднімають ґвалт, і кричать про націоналізм. А кричить хто - російські шовіністи в Україні. Чому ніхто не захищає українців... Це ж треба було до такого дійти, що в Україні треба захищати українців. Жах.

- На це питання я власне відповів, відповідаючи на попереднє. Але хочу закликати всіх до толерантності і взаємної поваги. Насильство ніколи не давало очікуваного позитивного результату.

Просто, крім правильних розмов, потрібні ще й правильні дії, і щодо української мови в освіті, книговиданні, сфері обслуговування, ЗМІ, бізнесі, не кажучи вже про політичний зріз суспільства.

Але робити це все треба спокійно і поступово ситуація вирівняється. Наступна демократична влада більше уваги віддасть діям, а не гаслам.

Дякую всім за запитання. На жаль, сьогодні не маю часу відповісти на всі. До наступного разу.