Сподіваюся, що провокації у Львові не пройдуть

22 червня, в день початку Вітчизняної війни, головним майданчиком дій різних політичних сил і організацій стане Львів. ЗМІ, причому, не тільки українські, уважно стежать за планами заходів і візитів на цей день, відправляють в місто знімальні групи, кореспондентів і фотографів. Що ж очікується в місті?

Відомо, що у Львові 22-го числа відбудеться міжрелігійний молебень на згадку про жертви комуністичних репресій 1939-1941 років на Галичині. Також «Свободівці» кажуть, що вийдуть на вулиці з плакатами про розстріли НКВС і з інформацією про Другу світову війну.

Львівські комуністи цього дня підуть на меморіальні кладовища і могили. З «миротворчою місією» їдуть до Львова і луганські комуністи, а також російські політики і голова Харківської ОДА Михайло Добкін.

Такі громадські організації як Комітет «Євреї проти антисемітизму», «Євреї проти Гурвиця», а також інші мають намір провести 22 червня у Львові на Пагорбі Слави антифашистський мітинг.

Крім того, відомо, що представники громадських організацій Львівщини вийдуть на вулиці для вшановування жертв війни для недопущення масових провокацій, направлених на отримання швидкої дешевої популярності тими чи іншими діячами.

Знаєте, відзначення у Львові таких сумних дат часто направлені на те, щоб виставити місто в неналежному світлі. Чим же викликана агресія проти львів'ян? Думаю, тим, що західні стандарти, якими славиться Львів, не вписуються в загальноукраїнський контекст, а особливо - в контекст «російського світу». А такого роду агресія є ні чим іншим, як роботою з реалізації доктрини цього «російського світу», і ніяким чином не пов'язана з вшановуванням пам'яті загиблих.

Хочу нагадати, що львів'янам властиві делікатність, терпіння і взаємоповага, що дозволяє достатньо успішно розвивати місто, уникати відкритих конфліктів і бути свого роду флагманом європейських спрямувань.

Одеса ж в Україні виділяється особливим русопопським ставленням до всього українського. Це особливо сильно видно, якщо подивитися на останні зміни в освіті, дозволи вести навчання українською і російською мовами. Тут варто пригадати також і персону Владики Агафангела, відомого своїм несприйняттям всього українського.

Одним словом, Одеса, на відміну від Львова, - основний флагман «російського світу» в Україні. Фактично всю цю гру з боку частини одеського населення проти Львова втілює в життя невелика група людей.

Переконаний, що це вже предмет для роботи правоохоронних органів, які, на жаль, сьогодні в нашій країні працюють на інтереси іншої держави.

Ще одне. Про Львів створюють міф, що по вулицях міста ходять «бандерівці тризубі», готові порвати на шматки всіх, хто не розмовляє українською мовою. Так от, хочу нагадати, що у Львові кожен четвертий громадянин - російськомовний. І, незалежно від мови і віросповідання, люди готові ставати за свою країну, незалежно від мовної диференціації, як це було на Майдані.

Сьогодні агресія ведеться не проти україномовного Львова, а проти всієї громадськості міста, повторюся, чверть якої складають люди, які розмовляють російською.

«Рятівники» своїми агресивними заїздами нікого не рятують, а провокують внутрішній конфлікт серед львів'ян. Тому особливо цинічно виглядають заяви особливих діячів про те, що вони у Львові боротимуться «за єдність України», якій загрожує розкол через необдумані дії когось, але не їх.

Щиро сподіваюся, що провокації у Львові не пройдуть, цього дня пам'яті в ЗМІ не буде зведень, як з фронтів, а хто розраховує на знічення швидкої дешевої популярності, залишаться розчарованими.

Володимир Цибулько