Випробування інфляцією

У вівторок відносини Нацбанку і Кабміну набули публічного характеру завдяки опублікованій у ЗМІ копії листа глави НБУ Сергія Арбузова на адресу прем'єр-міністра Миколи Азарова. Із двосторінкового документа всі бажаючі мали змогу дізнатися, що у Нацбанку вважають річний індекс інфляції, розрахований урядом, «нереалістичним», що ставить під сумнів «усю сукупність макроекономічних показників». А крім того, Кабмін розкритикували за зрив співпраці з Міжнародним валютним фондом, що, безумовно, позначиться на довірі інвесторів.

Тут же наші ЗМІ, яким, чого гріха таїти, не вистачає у діях влади скандалів, стали ледь не щохвилини вигадувати нові версії стосовно причин появи листа, урочисто виганяючи з посади то прем'єр-міністра Азарова, то міністра фінансів Федора Ярошенка, то їх обох.

А головного, тобто пояснення тих явищ, про які йдеться у листі, - інфляції, неотримання позик, можливого погіршення суверенних рейтингів і зниження припливу прямих іноземних інвестицій, - нема. Тобто черга претендентів на звільнення є, а аналізу причин - немає. Неначе відставка прем'єр-міністра примирить країну зі зростанням цін, або вже на наступний день після неї рейтинги країни злетять вгору.

Про що ж, насправді, йдеться у листі? Насамперед – про інфляцію, яка викликає цілком обґрунтоване невдоволення всього населення, ділових кіл і регулятора. Зокрема, «у квітні зростання індексу споживчих цін прискорилося до 9,4% у річному вираженні», йдеться у листі. Враховуючи сформоване зростання цін на сировину на світових ринках, а також низьку базу порівняння минулого року, це може "розігнати" інфляцію до літа до 12-13% у річному вираженні. При цьому уряд не змінив запланований на початку року рівень річної інфляції у 8,9%.

При цьому МВФ, зазначається у листі, прогнозує споживчу інфляцію на рівні 10,2%, а інфляційні очікування бізнесу на наступні 12 місяців зросли у порівнянні з минулим кварталом і склали 14,7%.

Згідно з квітневими даними Держкомстату, у «лідери» подорожчання вийшли житлово-комунальні тарифи (+1,7%), на другому місці – алкогольні та тютюнові вироби (1,6%) і знову – продукти харчування (1,5%), особливо фрукти та овочі.

Чому ж в уряді такі невірні прогнози? Відповісти на це питання можна єдиним способом – позначити між Кабміном і НБУ зони відповідальності за зростання, які можуть бути не зрозумілі громадянам, але добре відомі економістам.

З одного боку, неможливо, забезпечувати цінову стабільність гривні без контролю над кількістю грошей в обігу з боку НБУ. Для цього головний банк країни контролює обсяг вільної гривневої ліквідності банківської системи, змінюючи обсяги рефінансування банків, встановлюючи вимоги до їхніх резервів (тим самим регулюючи кількість кредитів), торгуючи цінними паперами уряду на вторинному ринку і, нарешті, купуючи та продаючи іноземну валюту. В іншому разі в економіці виникає надлишок грошей при незмінному обсязі пропозиції товарів і послуг, що породжує інфляцію попиту.

З іншого боку, тим, кому не лінь розмірковувати про конкуренцію Азарова і Арбузова, не завадить згадати, що уряд за допомогою інтервенцій із Держрезерву також впливає на динаміку споживчих цін на сезонні товари. Антимонопольний комітет може притягнути до відповідальності, наприклад, нафтотрейдерів, якщо у їхніх діях є ознаки картельної змови. Все це вплинуло б на зростання цін на паливо, а у перспективі – на рівень інфляції.

Нарешті, у розпорядженні Кабміну є й інші важелі впливу на рівень споживчих цін – встановлення акцизів, адміністративне регулювання тарифів і цін на паливо, про що, власне, і йдеться вже у другому абзаці листа. Очевидно, що у листі-відповіді Кабміну, якщо такий буде, йтиметься вже про взаємні недоробки сторін. Наприклад, про тривожний стан торговельного і платіжного балансів країни: імпорт обганяє експорт, чинячи тиск на курс гривні, девальвуючи її.

Так, негативне сальдо торгівлі товарами збільшилося у першому кварталі 2011 року порівняно з таким же періодом 2010-го у 2,3 рази. Сальдо торгівлі товарами та послугами за січень-березень 2011 року складе мінус $1,2 млрд., тоді як за аналогічний період 2010-го – плюс $180 млн. В умовах збереження дефіциту поточного рахунку це може призвести до істотного скорочення міжнародних резервів», визнається у листі Арбузова. Оскільки черговий транш МВФ, який мав надійти ще у березні, Україна не отримала, відмова від запланованих дешевих кредитів МВФ та інших міжнародних фінансових організацій на загальну суму приблизно 7,7 млрд. доларів США небажана для України у даній ситуації.

Чи можна вплинути на ситуацію, збільшивши експорт товарів? Безумовно. Наприклад, організувавши випуск інноваційної продукції на базі малого та середнього бізнесу, розмістивши держзамовлення, під яке НБУ проведе рефінансування банків з подальшим кредитування підприємств, на яких вони розміщені. Але це вимагатиме листування значного більшого об'єму! Думаю, воно є.

Серед інших причин, які сприяють знеціненню гривні, економістами називаються величезні зовнішні борги (тільки у 2011 році необхідно погасити 88 млрд. грн.), кабальні «газові контракти», підписані попереднім урядом, завдяки яким ми маємо додаткові валютні витрати на імпорт газу при відносно скромних доходах від його транзиту до Європи.

Не можна обговорювати питання інфляції, не торкаючись і глобальних викликів, пов'язаних зі зростанням очікувань другої хвилі світової кризи і можливого швидкого виходу із єврозони Греції. Відреагувати на це Арбузов і Азаров можуть тільки єдиним способом: прочитавши похмурі світові зведення, спільно докласти всіх зусиль для розвитку внутрішнього попиту і відновлення промисловості. На необхідність саме таких заходів недвозначно натякнув у своєму нещодавньому коментарі керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький. Останній, до речі, у грудні минулого року назвав прогноз Кабміну щодо інфляції реалістичним і навіть припустив, що у 2011 році вона може бути нижче 9%.

Нарешті, тільки уявіть, якщо на всіх каналах топ-новиною буде «знецінення білоруського рубля на 56%». А для посилення ефекту вона буде супроводжуватися картинкою, як люди масово змітають із напівпорожніх полиць магазинів товари. Ризикну висловити припущення, що саме цей сюжет, а не слова Арбузова про «стабільність гривні відносно долара», неодмінно зачепить потаємні струни душі українських споживачів. Побоюючись повторення подібного сценарію в Україні, вони почнуть масово скуповувати іноземну валюту. Хоча популізм, пов'язаний з економічно необґрунтованим підвищенням пенсій і зарплат бюджетників, який призвів до фінансової і валютної кризи у Білорусі, в Україні відсутній.

І все ж, чи буде це робоче листування, справжність якого підтвердив у своєму відеозверненні Сергій Арбузов, мати негативні наслідки? (Крім іміджевих, звичайно, які ми не братимемо до уваги). Думаю, що саме по собі обговорення робочих моментів не може дратувати чи бути причиною кадрових «жертв».

Інша справа, що не дуже правильно уряду публічно говорити про те, що Україна може обійтися без грошей МВФ. Як роз'яснив екс-голова Держфінпослуг, а нині незалежний експерт Віктор Суслов, «завдяки цьому траншу країна демонструє, що здатна утримувати стабільність національної валюти, з нами ведуть торговельні відносини, дають комерційні кредити, оскільки кредитори знають, що дефолту найближчим часом бути не повинно , країна володіє збільшеними валютними резервами». Іншими словами, без траншів МВФ нам даватимуть у борг на зовсім інших, менш вигідних умовах, що особливо підкреслюється у листі.

Безумовно, опозиційні сили намагатимуться цей лист певним чином використовувати, «підігріваючи» суспільне невдоволення можливим падінням курсу гривні. Однак, на наш погляд, наявність такого відкритого і конструктивного діалогу між регулятором і урядом і є одним із свідчень того, що макроекономічна ситуація в країні перебуває під контролем, і «розгойдати» її нікому не вдасться.