Невиграшність для політика класу Тимошенко очевидна, адже її потенціал значно розкривається у владі, тому опозиційність нового (а для Юлії Володимирівни далеко не нового) типу – суди, арешти і т.д. – нарешті дозволили їй сформувати власні баланси. Вона, нарешті, дочекалася моменту, коли помилки влади почали переходити у систему. Влада розкрилася настільки, що війна з нею стала досить дешевим промислом. Влада, врешті-решт, стала настільки самовпевненою, що дозволяє собі внутрішньовидову боротьбу. Згадаймо антикорупційні викриття у команді Віктора Ющенка після року перебування у вищих стінах.
Цілком імовірно, що технологічно ставка у команді Тимошенко і робилася на початок цих міжрегіоналівських невдоволень. Але невиграшність Тимошенко якраз і криється у тому, що час очікування минув, а нової програми та нового образу не самого лідера, а її майбутньої команди не промальовується.
У чому ж безпрограшність ситуації Юлії Володимирівни? Насамперед, у її міжнародній активності! Це той її неперебиваємий козир, з яким влада зараз поборотися не у змозі. Якість кадрового забезпечення у міжнародній політиці сьогодні не в силах перекрити ті репутаційні втрати, які відбуваються у внутрішній політиці. Здається, нинішня владна команда тільки зараз почала оцінювати важливість особистісних відносин з перспективними політиками світу. А на європейському напрямі, здається, ПР прирекла себе на невдачу, роблячи ставку на євросоціалістів. Згадати б хоча б останні місцеві вибори у низці країн, де соціалісти з тріском їх програли. А соціалістична Греція, ймовірно, навіки застрягла у власному «соціалізмі за рахунок Євросоюзу».
Отже, Тимошенко, за принципами айкідо, дозволила владному ведмедеві напоротися на рогатину, тобто примудритися перевести процес проти неї у політичну площину. А це означає, що тепер Тимошенко отримала справжню вуличну трибуну, справжню політизовану вулицю, і, можливо, вже не її «ядерного» виборця, а щось інше і когось іншого. Ситуація знімає на сьогодні одну із найогидніших форм боротьби – проплаченого протестувальника. Тимошенко для нової вулиці – ще не ікона стилю, але, приміром, чергове «воскресіння» того ж Віктора Ющенка у колі «погромників» «багатостраждальної Юлі» відкриває для неї новий горизонт. Суть цього горизонту – штучність, продукування, загостреність під потреби влади інших політичних персонажів із табору опозиції. Тимошенко стає справжньою, потреба у її переконливому артистизмі відпадає сама собою. І наслідком цього великого протистояння може стати перехід образу політика Юлії Тимошенко від «милої дами» до «національної матері». Чи не Маргарет Тетчер може послужити їй моделлю для наслідування?
І вже неважливо, засудять Юлію Володимирівну чи тільки налякають. Тому що судді – хто? Довести людям, що Тимошенко посадили або засудили такі ж, як вона, буде фактично неможливо. Хіба що влада сама піде на певний ребрендинг!
Володимир Цибулько ,
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
