На цьому наголошується у поданні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової Голові Державної пенітенціарної служби України Олександру Лісіцкову про усунення брутальних порушень у слідчих ізоляторах конституційних прав ув’язнених жінок і їх дітей на охорону здоров’я, гідне поводження та життя, повідомили в пресс-службі Омбудсмана.
Як свідчить здійснений Омбудсманом України системний моніторинг стану дотримання конституційних прав і законних інтересів осіб, які перебувають в умовах ізоляції від суспільства, зокрема у Київському слідчому ізоляторі, матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування ув’язнених жінок не відповідають вимогам статті 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення». Матері з дітьми тримаються в умовах, які принижують людську гідність, що за міжнародними стандартами розцінюється як знущання над людиною і вважається одним із видів катувань, зазначається в поданні Ніни Карпачової.
Так, на початку травня 2011 року в Київському СІЗО було 330 жінок, хоча максимальна кількість ліжко-місць для ув’язнених жінок – 303. Отже, 27 ув’язнених не мають спальних місць, сплять по черзі в ліжках або ж на підлозі. Попри те, що відповідно до вимог закону для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, норма площі в камері не може бути меншою 4, 5 квадратного метра, у камері, розрахованій на 4 особи, тримаються 2 матері з немовлятами та 3 вагітні жінки. Одна із вагітних жінок спить на понаднормово поставленому ліжку, інша, мати 6 дітей, зі строком вагітності 33–34 тижні, – на верхньому ярусі двоповерхового ліжка, що становить велику загрозу травмування як матері, так і майбутньої дитини.
У нестерпних, майже середньовічних умовах перебувають у Київському СІЗО жінки, яких везуть транзитом через цей ізолятор до установ виконання покарань. У камерах стоїть їдкий сморід, немає доступу свіжого повітря, не проникає природне світло, своєчасно не здійснюється санітарна обробка доставлених етапом осіб, занедбана протиепідемічна робота. На думку Уповноваженого з прав людини, причиною цього, зокрема, є те, що нормативно-правовим актом, яким мали б бути врегульовані зазначені питання, взагалі не визначено правовий статус категорії транзитно-пересильних осіб, що призводить до брутального порушення їхніх законних прав.
Уповноважений з прав людини вважає жорстоким поводження з ув’язненою Д., яка зі строком вагітності 37–38 тижнів була направлена етапом з Сімферопольського слідчого ізолятора до Чернігівської виправної колонії № 44. Перебуваючи в Одеському слідчому ізоляторі, ув’язнена народила дитину і вже через два тижні разом із немовлям була направлена до Київського СІЗО. Як зазначає породілля у зверненні до Уповноваженого з прав людини, через неправильно встановлений діагноз після пологів їй було заборонено годувати дитину материнським молоком. Висновки про можливість такого транспортування ув’язненої з двотижневим немовлям загальним вагоном, разом з іншими засудженими, в умовах неможливості забезпечення елементарних гігієнічних норм для матері й дитини були надані лікарем Сімферопольського слідчого ізолятора та начальником медичної частини Одеського СІЗО.
Як констатує Уповноважений з прав людини, не виконуються і вимоги статті 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення» щодо роздільного тримання осіб, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, окремо від осіб, які притягалися раніше. Крім того, як пояснила одна з ув’язнених, тримання її у період вагітності протягом двох місяців у камері з жінками, які палять, стало причиною завмирання плоду та переривання вагітності зі строком 12–14 тижнів.
Під час бесід у Київському СІЗО з Омбудсманом Карпачовою ув’язнені жінки скаржилися на тісняву у приміщеннях, що принижує їхню гідність, нерегулярне постачання дитячого харчування та засобів гігієни для немовлят, незбалансованість харчування для вагітних та породіль, непроведення вакцинації дітей відповідно до їх віку, відсутність у СІЗО лікарів – педіатра, гінеколога, кардіолога.
Попри забезпеченість ув’язнених у Київському СІЗО відповідним харчуванням, обмежується їхнє право, передбачене статтею 9 Закону України «Про попереднє ув’язнення», купувати необхідні продукти харчування. У магазині СІЗО замовлення на придбання продуктів харчування та предметів першої потреби ув’язненим можна зробити лише двічі–тричі на місяць, адже обслуговуванням займається лише один працівник СІЗО.
Зважаючи на викладене, Уповноважений з прав людини просить Голову Державної пенітенціарної служби України вжити невідкладних заходів реагування для усунення порушень конституційних прав ув’язнених жінок і дітей, яких вони мають при собі, у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Разом з прокураторурою міста Києва Омбудсман продовжить перевірку дотримання конституційних прав ув’язнених Лук’янівського СІЗО щодо можливої зміни їм запобіжного заходу на не пов'язаний з позбавленням волі.
