Відоме усім і кожному свято Першотравня тривалий час було символом революції і непримиренної класової боротьби, започаткував яке кровопролитний страйк американських робітників у 1886 році. Три роки по тому Паризький конгрес II Інтернаціоналу в пам'ять про виступ робітників Чикаго ухвалив рішення щодо проведення 1 травня щорічних демонстрацій.
Вперше День міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції та деяких інших країнах.
Сьогодні 1 Травня для багатьох – просто свято весни. Якщо у колись було прийнято вибиратися на маївки лише після обов'язкового походу на демонстрацію, то тепер на порядку денному залишилися тільки виїзди на природу з традиційними шашликами і алкоголем.
Своїм баченням сучасного Першотравня з кореспондент ForUm'у в ексклюзивному інтерв'ю поділився президент Інституту проблем регіональної політики і сучасної політології, лідер «Братства» Дмитро Корчинський.
- Дмитре, без натяку на вік, але Ви – людина якраз тієї самої епохи, коли 1 Травня у буквальному сенсі було знаменним днем. Ви і раніше піддавали його критиці. А як тепер?
- Я, власне, піддаю критиці не сам по собі вихідний день – я дуже люблю вихідні, а той абсурд, до якого він має стосунок. У День солідарності трудящих ці самі трудящі можуть проявляти солідарність тільки у тих виняткових випадках, коли, колективно відмовляючись від роботи, висувають ті чи інші вимоги.
Відповідно, 1 Травня ніяк не можна назвати Днем трудящих. Це, швидше, День страйкарів, день людей, які відмовлялися від роботи.
- Тим не менше, це свято трудящих. Однак враховуючи нинішнє їхнє становище, чи не блюзнірство влаштовувати разові гулянки тим, хто сьогодні, вибачте, постійно «з голим задом?»
- Усі радянські свята – безглузді і блюзнірські, як, втім, і вся російська атрибутика, починаючи від шапки Мономаха і закінчуючи прапором Перемоги.
Усі ці свята – дурість за своїм змістом, і те, що так багато людей все ще є їхніми прихильниками, наслідок того, що більшовикам все-таки вдався їхній грандіозний соціальний експеримент з перетворення на ідіотів переважної більшості населення Радянського Союзу.
- Враховуючи, що до Дня Перемоги український парламент дозволив використання радянської символіки, експеримент вдався аж занадто...
- Так, український парламент, на жаль, теж складається із радянських ідіотів. Тим більше, що насправді червоний прапор не є ніяким прапором Перемоги. Він фальшивий. Це давно досліджено і всім відомо, особливо фахівцям. Він ніколи не піднімався над Рейхстагом у тій формі, за якою його виділяють.
Коли було оголошено, що звання Героя Радянського Союзу удостоїться підрозділ, який вивісить червоний прапор над Рейхстагом, публіка «відірвалася» як могла – прапори шилися з усіх поспіль червоних ганчірок, а маленькі прапорці розставлялися у величезній кількості над порожньою коробкою Рейхстагу, оскільки як такий він не функціонував з 1933 року після підпалу комуністами. У результаті до нагородження почесним званням виявилося представлено більше сотні військовослужбовців.
А те, що у нас сьогодні видають за прапор Перемоги, змайстрували набагато пізніше. Його, до речі, Сталін не дозволив нести під час параду Перемоги по Червоній площі.
Таким чином, сьогодні нам нав'язують не культ перемоги над Бухенвальдом, а радянські фальшивки і пропагандистські трюки, причому не сорокових, а шістдесятих років. Тобто зразки вже брежнєвської пропаганди.
Тому, природно, що будь-яка червона ганчірка, яка з'явиться у цьому році на українських будівлях у День Перемоги, чесними громадянами України повинна бути зірвана. І бажано, взагалі, запхнути це все потім у горлянки депутатам.
- Зараз все більше говорять про те, що Україна повільно, але вірно скачується «назад у майбутнє», тобто цілеспрямовано відповзає назад у «совок»...
- Так і є. Тому сьогодні в Україні йде національно-визвольна війна. Українці борються проти радянського гомункулуса, який захопив владу і економіку. Цим людям, які сьогодні при владі, погано вдається все, крім репресій. Єдине, що нинішня влада робить добре, – садить усіх, кого завгодно, у в'язницю. Все решта – огидно.
- Сьогодні, розмірковуючи про політичне життя держави, більшість українців все глибше зміцнюються у думці, що всі відомі форми правління безнадійно застаріли, люди вже не бачать різниці між комунізмом і демократією. Що Ви скажете на це?
- І у ці вихідні, і в усі наступні будні та свята українці повинні пам'ятати: на Заході люди живуть краще не тому, що більше працюють, а тому, що більше бунтують. Нам пора у них цього навчитися.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
