Євген Марчук вважає, що Микола Мельниченко правочинно оприлюднив записи з кабінету Леоніда Кучми, оскільки там дійсно віддавалися «злочинні накази». Про це екс-секретар РНБО пише в своїй статті для газети «День».
За словами Марчука, кабінет екс-президента Кучми виявився «не просто гріховним» місцем, а місцем, де «тривалий час віддавалися злочинні накази, а потім обговорювалося їх виконання».
«Планувалися наступні акції. Йшлося про людські життя, про долі ні в чому не винних людей. Майже як у кримінальному угрупуванні. І в цій вакханалії з азартом брали участь найвищі посадові особи держави того часу. До чого тут державна таємниця? Хіба що приховати від світу, кого у нас приводили до влади», - пише він, повідомляє «Українська правда».
Марчук зазначає, що перший президент України Леонід Кравчук, який добре знає Кучму, недавно в інтерв'ю зазначив, що якби Мельниченко діяв за інструкцією і сказав президентові Кучмі, що став свідком розмови, яка його приголомшила, й оприлюднить її зміст, то тоді Мельниченка вже не випустили б з того кабінету.
«Думаю, що важливе значення мають і недавно сказані Віктором Ющенком слова про те, «як виглядали записи і свідоцтва, що знаходилися в записах, вони виглядали дуже правдоподібно, тому я їм довіряю. Те життя, у тому числі в кабінеті президента, на мою думку, було досить адекватним, судячи по тому, що було на плівці», - пише екс-глава РНБО.
«Ці думки двох президентів України, які добре знали атмосферу президентського кабінету Леоніда Кучми того часу, не можна відкинути при оцінюванні тієї зловісної ситуації. Навіть, враховуючи той факт, що вони обоє не можуть собі уявити, що Леонід Кучма прямо дав наказ убити людину», - вважає Марчук.
На його думку, якби Мельниченко свого часу повідомив би президента і «куди слід» про відоме йому, того ж дня Мельниченко пропав би безвісти: «Як там говорили, «віддали б чеченцям», або, або... Це залежало б від «творчого натхнення» тепер уже відомих «майстрів людських душ».
«А що і як було далі насправді - слідству, як мені зараз бачиться, майже все відомо. І як підроблювалася справа Гонгадзе, і які були багаторазові спроби за будь-яку ціну викупити плівки в Мельниченка, щоб утаїти свою причетність до цієї справи. І хто за чиїм дорученням, з якого приводу і де проводив неодноразові переговори з Миколою Мельниченком. І хто справжні замовники. І багато чого іншого, що пов'язано зі справою Георгія Гонгадзе», - вважає Марчук.
Йому шкода деяких прилюдних захисників Кучми: «Їм, і не лише їм, мабуть, важко повірити в те, що таке могло бути. Але, на жаль, таке було».
«Мені по-людськи жаль і самого Леоніда Кучму. При всьому тому він дійсно чимало зробив для України. Але це зовсім різні теми. Не можна ж забувати про долю Георгія Гонгадзе, Юрія Кравченка, Георгія Кірпи і їхніх рідних, що переживали, про жорстокі акції проти Олексія Подольського, Олександра Єлляшкевича, та й самого Миколи Мельниченка, важкі страждання членів їхніх сімей. Адже це все було саме тоді», - заявив Марчук.
Нагадаємо, 21 березня Генпрокуратура порушила справу проти Кучми за підозрою в причетності до вбивства Гонгадзе і незаконних діях відносно журналіста Олексія Подольського.
У Генпрокуратурі заявили, що скандальні плівки Мельниченка визнані речовими доказами.
