Відставка міністра освіти Дмитра Табачника вже найближчим часом розглядається властями як тактичний хід для зняття частини незадоволеності українців. Відставка прем'єра Миколи Азарова відкладена до вищої точки кипіння в суспільстві.
Як повідомляє «ЛІГАБiзнесІнформ» з посиланням на «Дзеркало тижня. Україна», Президент Віктор Янукович міг оголосити про відставку Азарова ще 7 квітня в своєму посланні до парламенту. «Причому цього разу навіть сам Микола Янович (Азаров), схоже, був не проти. У будь-якому разі, попередив про грядущу відставку своє оточення. І навіть запасний аеродром підготував. Значно скромніша, до речі, посада голови Нацбанку, яку йому нібито обіцяли торік», - говориться в статті.
«Деякі, правда, шептали, що відставку відклали на місяць і після травневих свят (Азарова) точно звільнять. Але виявилося, що відбій прозвучав надовго. І не лише відносно Азарова. Весь економічний блок не збираються чіпати щонайменше до вересня. Недоторканними залишаються і віце-прем'єри - як мінімум Андрій Клюєв, Борис Колесніков і Юрій Бойко», - також сказано в матеріалі.
Крім того, після свят можлива ще низка відставок в уряді, на які українці можуть взагалі не звертати увагу. Так, Ганна Герман може зайняти посаду міністра культури замість Михайла Кулиняка, а Віктор Тихонов - залишити посаду віце-прем'єра.
Цілком вірогідна також заміна керівників МОЗ і Міноборони - Іллі Ємца і Михайла Єжеля, проте тут не визначилися з наступниками.
«Звичайний уряд відправляють у відставку тоді, коли проведені найболючіші заходи, необхідні для здійснення реформ. Щоб відповідальність за погіршення життя взяли на себе відставники, а плодами їхньої діяльності скористалися ті, хто залишиться при владі (у нашому випадку - Президент). Але в тому-то і справа, що жодні глибинні, якісні реформи за рік так і не були початі. А «погіршення життя вже сьогодні» - це не ціна модернізації, а, швидше, підсумок бездіяльності влади. І критична - з точки зору суспільної довіри - крапка насправді все ще попереду. Викидати найбільший козир у цих умовах просто необачно. Потрібно жертвувати кимось менш значимим», - зазначає автор.
«Втім, навіть ті, хто наполегливо рекомендують провести хоч би косметичні перестановки, розуміють, що йдеться головним чином про демонстрацію. Імітацію діяльності. Здатною навіть політично заклопотану публіку зацікавити хіба що в разі звільнення Табачника. Про останніх, мабуть, і не пригадають. Бо від зміни табличок на міністерських кабінетах ніхто насправді не чекає жодних принципових змін. Ніхто зміни, загалом, і не обіцяє», - підсумовується в матеріалі.
