Чому уроки фізкультури небезпечні для дітей

За останні шість років, за даними Міністерства освіти і науки України, на уроках фізкультури у школах сталося 15 смертельних випадків, і статистика зростає із загрозливою прогресією. І це не рахуючи випадків травматизму різного ступеня. В основному причиною дитячих смертей визнають серцево-судинну недостатність. Статистика більш ніж промовиста.

Після «чорного» 2008 року, який забрав одразу 7 дитячих життів на уроках фізкультури у різних регіонах України, Міністерство освіти, нарешті, почало вживати заходів і вирішило, що всьому виною – система нормативів, які не відповідають стану здоров'я сучасних дітей.

За статистикою медиків, у приблизно 95% дітей віком до 16 років сьогодні існують певні відхилення у здоров'ї. У результаті 6 листопада 2008 року Міністерство освіти і науки скасувало виконання на шкільних уроках фізкультури вправ, які визначають рівень розвитку таких фізичних якостей, як витривалість та швидкість.

У 2009 році чиновники Міносвіти бадьоро рапортували, використовуючи обтічні формулювання, що відтепер у школах не будуть примушувати дітей виконувати нормативи, розроблені у 70-х роках минулого століття, а створять умови, щоб зайняти їх фізичною підготовкою не тільки на уроках фізкультури, але й до них та після них. Мається на увазі участь у різних рухливих іграх і відвідування спортивних секцій.

Але, на жаль, держчиновники так і не пояснили, як у школах знайдуть гроші на обладнання приміщень для спортивних занять, закупівлю спортивного інвентарю. Причому це повсюдна проблема шкіл не тільки малих міст, а й столиці. Як депутат Київради, який увійшов в нещодавно створену Тимчасову Комісію з перевірки використання приміщень і якості харчування учнів у навчальних закладах м. Києва, можу стверджувати, що багато приміщень столичних шкіл у різні роки були передані в оренду різноманітним організаціям і використовуються не за призначенням. Це призвело до того, що у деяких навчальних закладах Києва спортивні зали частково або повністю здані в оренду, а діти займаються уроками фізкультури у шкільних коридорах.

22 лютого поточного року Міносвіти завило, що хоче скасувати оціночну систему на уроках фізкультури. Ця пропозиція міститься у проекті нового державного стандарту для середніх шкіл, направленого на розгляд уряду. При цьому документ передбачає збільшення навчальних годин, відведених для занять фізичною культурою. Безумовно, захід необхідний, але хіба цього достатньо для вирішення проблеми? При цьому рецепт повноцінного її розв’язання відомий і навіть законодавчо зафіксований.

Зокрема, у наказі МОН від 01.06.2010 №521 «Про затвердження Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту у загальноосвітніх навчальних закладах» встановлені такі вимоги:

- Заняття з фізичної культури і спорту у навчальних закладах проводяться вчителем фізичної культури або особою, яка має спеціальну освіту і кваліфікацію (тренер, керівник гуртка, групи, спортивної секції тощо) і яка пройшла обов'язковий профілактичний медичний огляд.

- До занять з фізичної культури і спорту допускаються учні, які пройшли обов'язковий медичний профілактичний огляд, не мають протипоказань за станом здоров'я.

- Допустиме навантаження на уроці для тих учнів, які за станом здоров'я відносяться до підготовчої та спеціальної груп і відвідують уроки фізичної культури, встановлює вчитель фізичної культури.

А тепер давайте подивимося, що відбувається на практиці.

1. Чи в усіх школах учителі фізкультури мають відповідну кваліфікацію? Відповідь, м'яко кажучи, негативна, особливо якщо врахувати, що в країні серйозний дефіцит педагогічних кадрів. За даними Кабміну, з 2001 року кількість педагогічних працівників у країні скоротилася на 60 тисяч (12%), стрімко зростає кількість педагогів старших 55 років. Тому багато директорів шкіл та керівники управлінь освіти «закривають очі» на часом низький рівень кваліфікації вчителя фізкультури, і як наслідок - неправильну організацію занять. Ситуація з некваліфікованими кадрами стає особливо тривожною, якщо враховувати, що у серпні 2009 року Міносвіти ввело нову навчальну програму з фізкультури для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, яка передбачає, що кожна школа має право самостійно формувати змістовне наповнення предмету "Фізична культура" .

2. Щодо ситуації з обов'язковими медоглядами і допустимими навантаженнями для різних категорій дітей. На даний період існуючий порядок такий: обов'язковий медогляд у поліклініках повинні пройти діти, які йдуть у перший клас, потім переходять до 5 класу. З 14 років школярі повинні його проходити щорічно. Однак не секрет, що реалізація такого необхідного заходу поставлена ​​ на потік: коли починається навантаження перед початком навчального року, поліклініки не можуть забезпечити якісний медогляд, оскільки їхня завантаженість, як правило, йде понад норму. Наприклад, за 6 годин прийому лікар приймає по 50-60 дітей. Чи може у таких умовах лікар забезпечити якісний медогляд? Щороку Міносвіти і МОЗ заявляють, що мають намір запровадити обов'язкове медичне обстеження дітей у школах перед початком навчального року. Не винятком став і 2011 рік. Однак, як і раніше, не уточнюється порядок їх проведення та механізм забезпечення достатньою кількістю медичних кадрів.

Так само важливо, що у більшості українських шкіл немає медичних кабінетів і скорочена посада шкільної медсестри, яка раніше хоча б могла надати першу допомогу при нещасному випадку у школі до прибуття бригади швидкої допомоги. І це при тому, що в освітніх установах практично всіх країн Європи на заняттях фізкультурою або спортивної секції обов'язково присутній медпрацівник.

Слід врахувати і той факт, що за станом здоров'я учні повинні ділитися на три групи: основну; спеціальну медичну (з хронічними захворюваннями); підготовчу (тимчасово перебувають не в основній, наприклад, після операції чи звичайної застуди, поки не відновиться організм). Для спецмедгруп повинні бути створені спеціальні навчальні програми, вчителі фізкультури повинні володіти методикою роботи з такими дітьми, а школа повинна відводити окремі години для занять з ними. Але як можливо на практиці реалізувати ці вимоги, якщо у школах бракує кваліфікованих кадрів, а медогляди часто проводяться «для галочки»?

Отже, поки на державному рівні чиновники вирішують, як кардинально змінити підхід до уроків фізкультури у школах, саме місцева влада у межах своєї компетенції здатна реалізовувати конкретні кроки, щоб протидіяти кількості нещасних випадків і травматизму дітей на уроках фізкультури, які збільшуються? Необхідно звернути увагу на п'ять базових пріоритетів:

1. Істотно посилити контроль над проходженням обов'язкового профілактичного медогляду школярів і збільшити його періодичність - мінімум 2 рази на рік. Відповідальними мають бути місцеві органи охорони здоров'я.

2. Посилити контроль над кваліфікацією вчителів фізкультури. Відповідальними за це повинні стати місцеві органи управління освіти.

3. Батьки повинні брати ініціативу у свої руки і проводити додатково профілактичну перевірку здоров'я своїх дітей. Тільки так можна зрозуміти, чи немає у дитини якихось протипоказань проти інтенсивних тренувань і тим самим уникнути трагедії.

4. Важливим є контроль батьківських комітетів у навчальних закладах за станом шкільних спортзалів, наявністю і станом спортивного інвентарю, наявністю необхідної кваліфікації вчителів фізичної культури.

5. Необхідно навести порядок у питанні нецільового використання приміщень навчальних закладів. За приблизними підрахунками, 15% українських шкіл взагалі не мають спортивних залів. Приклад Київради, яка створила контрольну комісію з цього питання, повинні взяти на озброєння інші місцеві влади.

Лише реалізовуючи всі перераховані вище кроки на практиці, ми можемо бути впевнені, що уроки фізичної культури для наших дітей будуть меншою мірою нести у собі потенційну небезпеку і виконають основне своє завдання - зміцнять дитяче здоров'я.

Олена Овраменко