Переглядав, як завжди, з ранку головні новинні сайти. Всі українські головні новинні майданчики, типу «УП», головною новиною - великими і червоними літерами - вивісили повідомлення про те, що Штати прагнуть крові Віри Ульянченко і навіть хочуть її заарештувати. Трохи пізніше такими ж тривожно червоними і пафосно великими літерами повідомили, що начебто це чийсь злий жарт.
І все таки, у форумі прокотилася хвиля: про бідну Віру, яку багато хто вважає дуже багатою, про її колишнього патрона Ющенка, про владу й опозицію, і знову про Віру Іванівну, її щасливого чоловіка, багатих і бідних родичів...
І на цих же головних сайтах десь далеко внизу дрібним бісером промайнуло ніким не прокоментоване повідомлення про те, що в Японії чергові поштовхи 6,8 балів; що кількість загиблих перевищила десять тисяч, а кількість безвісти зниклих - дванадцять тисяч; що рівень радіації у 1600 разів перевищив норму; що ліквідатори отримують моторошні норми опромінення; що вже зазнала радіоактивного забруднення частина Тихого океану, а хмару з радіонуклідами зафіксовано над Ісландією...
І я, нарешті, зрозумів, у чому джерело всіх наших бід. Я колись працював разом з Вірою Іванівною. Вона, в принципі, невеликого зросту. Думаю, десь метр шістдесят п'ять. Але, виявляється, більшість з нас ще менші, ніж «маленька Віра». Більшість з нас, мабуть, не можуть в силу своєї мікроскопічності зазирнути за Віру і побачити, що саме там-то й лежить - необмежений, безмежно і водночас дуже тісно, взаємопов'язаний і взаємозалежний наш світ. Але ж наша надія зовсім не пов'язана з тим - винна чи не винна тітка Віра. Вона всього лише, по суті, дрібна спритна чиновниця, та й то колись.
Наша надія зовсім в іншому: у тому, який техногенний, екологічний, економічний, соціальний, а головне, моральний урок винесе світ з японської трагедії. Чи зрозуміємо ми, що Японія - не острів, а частина єдиного людського материка. Чи зможемо ми навчитися у цієї своєї невід'ємної частини шляхетності й мужності, терпіння і самозречення. І чи зможемо ми віддати цій своїй частині повну чашу милосердя і співчуття, допомоги й любові.
А ви кажете - Віра! Не буде у нас майбутнього, не буде в нас надії, якщо будь-яка «тітка Віра» зможе перекрити нам горизонт. Не буде в нас успіху, якщо зловтіха з приводу долі, а точніше, тимчасових дрібних неприємностей, відставного політика буде завжди гостріша й актуальніша, ніж занепокоєння за долю великого, мужнього і прекрасного народу.
Дмитро Видрін
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
899
