Толстой - український єврей?

Прочитавши на цьому сайті статтю «Кінець російського міфу: О. С. Пушкін - єврей!» Один з моїх приятелів, за сумісництвом відомий український журналіст, зауважив: «Добре, що ти повернув абіссінським євреям-фалашам їхнього геніального «російського» поета О. Пушкіна. Тепер виходить, що засновником сучасної російської мови і літератури є зовсім не російський, а справжній африканський єврей». У відповідь на це я висловив жаль, що О. С. Пушкін (1799-1837) виявився абіссінським, а не українським євреєм ...

Нагадаємо, що Марія Олексіївна Ганнібал - бабуся О. Пушкіна по материнській лінії (за якою здавна ведеться спорідненість у євреїв) була дочкою абіссінського єврея Йосипа Абрамовича Ганнібала і російської єврейки Сари Юріївни Ржевської.

Знаєте, це як у преферансі - «карта сльозу любить»... Ніби як за помахом видатного єврейського гумориста - бога Ягве (того самого, що загнав у 13 ст. до н.е. євреїв до палестинської пустелі, назвавши її «землею обітованою»), мені потрапила до рук біографія великого російського письменника Льва Миколайовича Толстого (1828-1910).

Справжня «непримітна біографія звичайного генія». Правда, з однією малопомітною деталлю: «По матері Л. М. Толстой був родичем О. С. Пушкіна»...

Сенсація? - Ще б пак! Саме по материнській лінії виходить, що О. Пушкін є євреєм! Але, оскільки Л. Толстой і О. Пушкін є родичами по материнській лінії, значить, по матері (Болконські, Трубецькі, Одоєвські) Л. Толстой також є євреєм!

Судячи з усього, ці «етнічно-російські» роди є вихідцями з іудейської Хазарії, розбитої в Х столітті великим українським князем Святославом. Інакше, чого це раптом практично вся рідня Л. Толстого поселяється в Казані?

Адже не секрет, що Л. Толстой із сестрою і трьома братами після ранньої смерті батьків переїжджають до своєї опікунки і родички П. І. Юшкової (слово «юшка», до речі, українською мовою означає «суп»). Будинок опікунки дітей-сиріт П. Юшкової належав до числа найвеселіших у Казані; всі члени сім'ї високо цінували зовнішній блиск. Л. Толстой пізніше згадував: «Добра тітонька моя, найчистіша істота, завжди говорила, що вона нічого не бажала б так для мене, як того, щоб я мав зв'язок із заміжньою жінкою».

У Казані Толстой живе кілька років, «чомусь» посилено вивчає «турецько-татарськ у» мову і поступає на східний факультет Казанського університету. З «бюджетом», як кажуть, не склалося і Толстой починає своє навчання як студент-контрактник. Однак, отримавши незадовільні оцінки з історії та німецької мови, він був залишений на другий рік. Спробувавши почати нове студентське життя на юридичному факультеті, він і тут зазнав фіаско, вирішивши для себе, що навчання в університеті - нудне і малодостойне заняття.

З офіційної біографії письменника ми знаємо, що в зрілому віці він вільно володів англійською, французькою та німецькою мовами. Читав італійсько ю, польською, чеською і сербською. Знав грецьку, латинську, українську, татарську, церковнослов'янську. Вивчав давньоєврейську, турецьку, голландську, болгарську та інші мови.

Варто зазначити для себе доведений факт володіння Л. Толстим української мови. Достовірно нам невідомо, де він її міг вивчити. У родині своєї родички-опікунки П. Юшкової? Під час Кавказької війни, коли він проживав у будинку українського козака і спілкувався з українцями, котрі служили в царській армії? Під час Севастопольської кампанії в українському Криму, коли була життєво необхідна військова комунікація з етнічними українськими «матросами-Кошками»? Чи під час душевних шукань і спроб розібратися в староукраїнських коренях Біблії і християнського вчення?..

Втім, це і не так важливо. Достатньо того, що великий російський письменник Л. Толстой знав стародавню українську мову, яка була йому необхідна у повсякденному його житті на етнічно-українських землях Кавказу і Криму.

Особливо слід відмітити прагнення Л. Толстого у вже зрілому віці вивчити єврейську мову. Зокрема, про це він писав так: «Увесь цей час (1882) я дуже пильно займався єврейською, і вивчив її майже, читаю вже й розумію. Вчить мене рабин тутешній Мінор, дуже хороша і розумна людина».

Зрозуміло, що нічого випадкового у цьому світі не було й немає. Л. Толстой, безумовно, знаючи про свою єврейську спорідненість з абіссінським євреєм О. Пушкіним, у свої 54 роки потрапляє під вплив головного московського єврея Зеліка (Соломона) Мінора, тодішнього раввіна і керівника іудейської релігійної громади Москви. Не думаю, що вони обмежувалися лише вивченням івриту. Весь прикол полягає в тому, що З. Мінор (1826-1900) народився в м. Ромни Сумської області, і, безумовно, не міг не знати мови домінуючого там українського населення!

Так що цілком можливо, що український єврей З. Мінор міг говорити з Л. Толстим, який теж знав українську мову, і цією мовою теж! Крім того, не виключено, що контакти Л. Толстого з іудеями відстежувалися спецслужбами імперії, що тісно співпрацювали з Московським патріархатом, який відлучив великого російського письменника Л. Толстого від православної церкви.

Оцінити рівень ненависті та агресії з боку Московського патріархату відносно Л. Толстого, який згадав свої єврейські корені, можна хоча б по наступній цитаті одного з церковних ієрархів того часу - Іоанна Кронштадтського: «Гди, не допусти Льву Толстому, єретику, який був над усіма єретиками, досягти до свята Різдва Пресвятої Богородиці, яку він зневажав жахливо і зневажає. Візьми його з землі - цей труп смердючий, який гордістю своєю посмердів всю землю. Амінь».

І ще один красномовний факт з біографії Л. Толстого, який у 1896 р. «чомусь» брав активну участь у кампанії широкої суспільної солідарності з Абіссінією, зборі коштів та відправці російського госпіталю в Абіссінію. Саме звідти, нагадаємо, по материнській лінії йдуть і єврейські корені його великого родича О. Пушкіна.

Наостанок зазначимо, що О. Пушкін і Л. Толстой, які мали спільну єврейську рідню, це видатні класики сучасної російської літератури та російської мови, яка, насправді, є спільним проектом-суржиком українців і євреїв.

І хто з цим не згоден, можете кинути камінь у єврейських предків О. Пушкіна і Л. Толстого: Йосипа Абрамовича Ганнібала, Сарру Юріївну Ржевську і весь рід Болконських, Трубецьких та Одоєвських!

Хоча зараз, по-моєму, все-таки настає час збирати каміння й очищати їх від нашарувань імперської міфології та брехні. І названі вище геніальні письменники цілком заслуговують, щоб про них, нарешті, написали правду!

Валерій Бебик