Особливість історії Померанцева полягає також у тому, що всі ці роки росіянин жив відлюдником у печері у районі міста Маналі на півночі Індії. Весь цей час про нього не знала ні поліція, ні місцева влада.
У січні цього року Померанцев прийшов у посольство Росії і розповів про себе. Він прибув до Індії у 1995 році, отримавши піврічну туристичну візу. За його словами, він захопився індуїзмом і вирішив жити відлюдником у лісі, а зараз має намір повернутися додому.
Після того як про росіянина-самітника стало відомо владі, в індійських ЗМІ з'явилася інформація про те, що Померанцев міг мати відношення до торгівлі наркотиками. Однак цю інформацію поліція не підтвердила. Після перевірки, яка зайняла кілька тижнів, йому дозволили офіційно покинути країну.
Перед поверненням Померанцев погодився поговорити з кореспондентом.
«Так, я прожив тут 15 років. Я розумом і серцем пішов в індійську релігію. Коли вирішив залишитися, мені було 27 чи 28 років. Зараз мені 42 чи 43», - сказав він.
Житель Москви Померанцев кілька разів приїжджав до Індії до свого рішення стати відлюдником. У 1995 році він знову приїхав до Індії і залишився вже надовго.
«Мені порадили, що якщо я хочу досягти прогресу в релігії, то краще років 12 пожити у лісі. Поміркувати, почитати певну літературу. Тоді можливий духовний прогрес», - пояснив російський індуїст.
Для Індії та індуїзму відлюдники (садху) – явище нерідке, проте росіянин, який живе самітником у печері за канонами індійської релігії, міг викликати неоднозначну реакцію у місцевих жителів.
«У лісі немає ніяких проблем. А місцеві жителі абсолютно добрі люди, і вони мені в усьому допомагали, давали мені картоплю, квасолю, борошно», - зазначив росіянин.
Померанцев пояснює, що, крім того, що йому давали місцеві жителі, він харчувався зеленню, яку збирав у лісі. З борошна він сам готував традиційні індійські коржики чапаті.
«Я вставав о п'ятій ранку, мився, займався медитацією, потім пив чай, прибирав приміщення, потім – пуджа («поклоніння»), займався вивченням літератури. Я читаю на хінді, цю мову вивчив сам», - пояснив колишній самітник.
Про минуле Померанцев говорить неохоче. «Я служив в армії, потім квартиру купив. Своєї сім'ї у мене не було. Я живу у стриманні з 26 років. Живу один. Один народився, один і помреш», - сказав він.
Але батьки у російського садху все ж є. Кілька разів до нього приїжджала мати, відвідував молодший брат.
«Я тут перебував на нелегальному становищі. Я жив без візи, це не зовсім чесно. Повертаюся. Що далі? Поїду до Росії, там подивлюся. Я не маю наміру починати життя спочатку – я живу своїм життям, де б то не було. І знову починати мені нічого не треба», - зазначив Померанцев, відповідаючи на запитання про причини свого повернення на батьківщину.
На думку завідувача консульськ ого відділу посольства РФ в Індії Василя Проніна, історія Померанцева справді дивує.
«Рекорд перебування в Індії без візи з 1991 по 2010 рік – майже 20 років – встановила інша людина, не буду називати його ім'я, але він індійського походження, хоч і російський громадянин. У нього в Індії є родичі, які йому допомагали. А випадок Померанцева, який без візи і документів прожив відлюдником у печері 15 років, не маючи тут родичів, це, звичайно, нестандартна ситуація і дуже рідкісний випадок», - зазначив Пронін.
Завідувач консульськ ого відділу посольства РФ вважає, що Померанцев прийняв правильне рішення, через 15 років прийшовши у посольство і розповівши свою історію. Консульський відділ надав йому допомогу, і він відбувся штрафом та був ненадовго затриманий місцевою владою для врегулювання питань з його виїздом. Після цього індійська сторона прийняла рішення про його видворення.
Якби російського відлюдника впіймала поліція, то йому присудили б 5-6 років в'язниці і величезний штраф, упевнений дипломат.
«Для порівняння : одночасно з Померанцевим висилають іншого росіянина, який прострочив візу лише на кілька місяців, був затриманий поліцією і провів півроку у місцевій в'язниці», - зазначив завідувач консульського відділу посольства РФ.
За матеріалами РІА «Новости»
