В аеропорту українців чекали 6 мікроавтобусів, а у транзитній зоні пасажирів зустрічали медики і психологи. «Виділили 10 млн. грн. для замовлення літаків, перевезення та іншого. Будемо кожного розвозити по домівках, навіть в інші області. Ще підготували номери у готелях, якщо комусь деякий час не буде куди діватися», - запевнив нас директор департаменту охорони здоров'я та медико-біологічного захисту МНС Петро Волянський.
Евакуйованих можна відразу впізнати серед інших пасажирів. В основному це жінки з дітьми у легких кофтинках і майках. «Хоча у Хургаді зараз спокійно, чоловік (він єгиптянин) сам наполіг, щоб я з дітьми їхала. Від гріха подалі. Та й батьки весь час дзвонили, просили приїхати. Боялися за нас», - розповідає жителька Миколаївської області Олена Бикова. Інша наша співвітчизниця Ольга Панасюк зустріла нас вигуком «Слава Україні!» і відразу кинулася в обійми до мами. У жінок на очах були сльози. «Напередодні ввечері подзвонили із посольства, сказали пакувати речі. Вже о 6 ранку наступного дня я була в аеропорту. Роздумувати не було часу. Зараз на курорті безпечно, але невідомо, що буде завтра. Вирішила не ризикувати і їхати. Ось росіян поки не евакуювали, деякі б і раді полетіти, але банки не працюють, немає за що купити квитки», - говорить Ольга. У Хургаді дівчина була менеджером з реклами, довелося на роботі взяти відпустку. Повернеться туди, коли в країні стане спокійніше.
Молода пара Максим Ревега і Наташа Левченко буквально втекли із Каїра з-під куль. «Ми прожили три тижні у Каїрі, наш готель був у центрі міста. Було страшно кожні п'ять хвилин чути постріли. Персонал вибачався за те, що діється в країні, - розповідає житель Херсона Максим. - Близько тижня тому навпроти готелю почалася перестрілка, персонал двері забарикадував великим холодильником. А на наступний день нас попросили виїхати. Сказали, що не виганяють, але гарантувати безпеку не можуть». Він і його подруга Наталя поїхали у мирну Хургаду. Всі гроші пішли на продукти і таксі, які подорожчали у 10 разів. «З нами їхали біженці із Каїра. На кожному посту поліцейські перевіряли паспорти, і п'ять-шість біженців забирали у дільниці. Далі вже їхали без них. Чому їх затримували, ми не знаємо», - продовжує хлопець. Тиждень пара прожила у знайомої українки у Хургаді. І як тільки дізналися про евакуацію, звернулися у посольство. Їхня знайома, правда, не захотіла залишати домівку.
Набагато з більшим позитивом прилетіли близнючки Аліна і Юля Гайдук. Дівчата приїхали у гості до мами у Хургаду ще у грудні. «На курорті спокійно, ми відпочивали, загоряли. Ми скучили за снігом. З'явилася можливість повернутися додому, вирішили не відтягувати переліт. Маму теж забрали в Україну», - сміється Юля. У її сестри на руках великий рудо-білий кіт Яшка, який подорожував разом з хазяйками з України до Єгипту і назад. 6-кілограмова киця абсолютно спокійно реагує на людей і спалахи фотокамер.
Катерина і Василь Нево й приїхали зустрічати доньку із с. Копище Житомирської області. Це майже на кордоні з Білоруссю. «Валя зателефонувала 4 лютого ввечері і сказала, що посольство їх вивозить з країни. Довелося наймати знайомого майже за 2 тис. грн., щоб встигнути зустріти в аеропорту. Адже донька приїде з 10-місячним онуком Таріком. Напевно, там небезпечно, якщо навіть її чоловік єгиптянин вирішив їх відправити сюди», - каже Василь Сильвестрович.
«Сьогодні» зв'язалася з нашими героями після обіцяно го розвезення по домівках. Виявилося, МНС планувало розвозити людей по домівках, але тільки за їхні гроші. А грошей у багатьох при собі не було, оскільки банки і банкомати у Єгипті не працюють. «Нас висадили на залізничному вокзалі. Квитки до Донецька розкупили на день вперед. Уявіть, я і подруга з двома маленькими дітьми на руках, у легких кофтинках залишилися у холодному вокзалі. Знайомих у Києві немає, що робити – не знаємо», - говорить розгублена Олеся Моссад.
