Статистика показує, що українці взагалі, і кияни, зокрема, дуже акуратно сплачують житлово-комунальні послуги.
Враховуючи, що в тариф ніколи не закладається стовідсоткова оплата (у радянські часи, наприклад, вона становила 95%), рівень проплат українців за ЖКГ завжди знаходиться в межах 94-96%. Таким чином, навіть виходить, що «комунальникам» перепадає незароблена «копієчка», що не заважає їм, все ж таки, постійно стверджувати про наявність боргів.
Але звідки ж тоді виникають ці борги, запитаєте ви? Що ж - відповім: це відбувається, насамперед, від браку фінансування місцевими бюджетами своїх організацій; і так повсюдно по Україні. Адже, школи, дитячі садки та інші установи соціального захисту сьогодні просто не в змозі самостійно оплачувати комунальні послуги і, як наслідок цього, виникає заборгованість.
Не варто також забувати і про ще один важливий момент – про різницю між економічно зумовленими і встановленими тарифами.
«Київенерго», «Київводоканал» та інші подібні контори весь час бідкаються про те, що їхні тарифи не покривають витрати, але при такому механізмі їх утворення, який діє зараз, вони ніколи не будуть себе виправдовувати, оскільки на сьогоднішній день комунальні підприємства не зацікавлені у власній рентабельній роботи і зниженні собівартості своєї продукції. Та й навіщо їм це, якщо вони в будь-який момент можуть провести через бюджет чергове підвищення або виключити компенсацію, і, таким чином, викреслити все, що підштовхнуло б їх до зниження тарифів.
Саме тому населення виявляється прямо в центрі замкнутого кола: «Київенерго» заявляє, що не отримує достатньої кількості грошей, щоб сплатити за газ, через що «Укргазтранс» знижує тиск і в результаті, оскільки теплоносій не догріває гарячу воду, населення мерзне , отримуючи замість гарячої води тепленьку, й оплачує при цьому всі комунальні послуги ПОВНІСТЮ, причому так, як ніби вони відмінної якості!
Чому виникла така парадоксальна ситуація, знову запитаєте ви? Це все через недосконалість нашого законодавства, відповім я вам. У нас в Києві, наприклад, досі немає конкретно встановленого виконавця послуги за надання тепла і гарячої води - «Київенерго» просто категорично відмовляється бути ним. Чому? Тому, що інакше йому довелося б нести пряму відповідальність перед населенням і бюджетними організаціями, які завалили б його судовими позовами за неналежне та неякісне надання послуги.
Це питання не вирішено, воно зависло в повітрі. Ні попередня міська влада, ні Кабінет міністрів, ні Верховна Рада - ніхто до цих пір не спроможеться підняти цю проблему, вирішити і закрити її. Ось і виходить, що у нас одностороння залежність - населення ЗОБОВ'ЯЗАНЕ вчасно платити, інакше йому негайно починають нараховувати пеню й абсолютно необгрунтовані двоставкові тарифи, а постачальник послуги ніяк не відповідає ні за якість, ні за кількість свого товару. Абсолютно нецивілізований парадокс!
Тепер я хотів би два слова сказати про вищезазначені двоставкові тарифи. Мені особисто здається, що це просто якась безглузда «замануха» для населення - виключно для того, щоб воно (і так сплачує гарно) акуратно платило. При цьому на другий план абсолютно відсувається питання, наскільки обгрунтовано це підвищення. Раніше я вже сказав, що, на мій погляд, воно цілком необгрунтовано.
Щоб стало зрозуміліше, уявімо ситуацію: у Києві третину будинків обладнано лічильниками тепла. Припустимо, що за місяць будинок спожив сто гігокалорій; 99 квартир зі ста сплатили свої рахунки до 20 числа за мінімальним тарифом, а одна квартира сплатила 21-го - вже за підвищеним. Тут слід сказати, що до того часу мінімальний тариф уже повністю покрив вартість цих ста гігокалорій, і «Київенерго» за рахунок цієї, останньої, квартири отримав на свій рахунок певну кількість коштів «понад покладених», тобто, абсолютно незароблених!
А якщо ще врахувати, що пенсіонери в більшості випадків отримують свої пенсії до 25 числа, а працююче населення зарплату до 1, то значна частина громадян фізично не встигають оплатити «комуналку» до цього горезвісного 20 числа. Відповідно, згідно з новим законом, воно змушене оплачувати свої рахунки пізніше, і по максимальному тарифу, і у комунальних підприємств, таким чином, на рахунках з'являються зайві, повторюю - зовсім не зароблені ними гроші!
І ось тут доречно послухати міських чиновників, які багато і зі смаком говорять на цю тему. Правда, після цього чомусь приходиш до парадоксальних висновків, але все-таки ...
Ось, наприклад, виявляється, що у разі «своєчасної» оплати комунальних рахунків (тобто, до 20 числа кожного місяця), населенню як заохочувальний бонус нібито належить знижка 10% за квартплату. Проте на логічне запитання, поставлене пану Яструбинському на громадських слуханнях: «Якщо я 10 місяців плачу до 20 числа й отримав знижку 10 разів по 10%, значить, за 11 місяць я можу взагалі не платити?», він коротко і ємко відповів : «Нічого подібного, ви зобов'язані платити!»
Загалом, виходячи з усього, що сьогодні нам пропонують і говорять з цього приводу, я особисто приходжу до висновку, що питання двоставкових тарифів не врегульоване і не додумане. Тим більше, що в столичному бюджеті ніяких компенсацій цим, так званим, знижкам у 10% на обслуговування будинку та 6% на тепло-і водопостачання не передбачено. Немає цих грошей у бюджеті! Ось і все. Це штучні тарифи, ніяк не прив'язані ні до бюджету, ні до виробництва. І ось тут-то ми стикаємося з третім парадоксом.
Раніше різницю в тарифах зобов'язаний був покривати орган, який їх установлював – у Києві, наприклад, КМДА. Він же вносив зміни до бюджету для покриття різниці між економічно обгрунтованим і встановленим тарифами. Тепер ця функція покладена на Національну комісію з регулювання енергетики, і виходить, що відтепер за все відповідає державний бюджет. Але найсмішніше те, що в державному бюджеті цих грошей також немає! Чомусь мені думається, що заява про це, зроблена недавно паном Поповим, застала зненацька як уряд, так і Мінфін, але ж у результаті всіх цих непродуманих до кінця механізмів, знову страждає населення, яке справно сплачує, яке за свої гроші мерзне, тому що хтось десь прикрутив газ...
Це, дещо складна матерія, але, все таки, зачіпає буквально кожного. Людям потрібне тепло, гаряча вода, - не йти ж на вулицю, якщо справно сплачуєш рахунки! Глухе роздратування, що накопичується у них через відсутність елементарних речей, які справно, підкреслюю, ними оплачувані – найбільш неприємний момент.
Колись у 2006-2007 роках Черновецький і його молода команда спробували підняти тарифи у 3,4 рази. Жителі Києва демонстративно показали їм дулю, внаслідок чого рівень платежів за «комуналку» впав з 96% до 45%. Пам'ятається, тоді в КМДА схопилися за голову й почали поголовно викликати «на килим» директорів різних підприємств - бюджетних і не лише, благаючи їх оплатити житлово-комунальні послуги заздалегідь, щоб якось врятувати становище в галузі.
І якщо сьогоднішнє глухе роздратування в якийсь момент знову виллється в такий же протест, для ЖКГ це стане матеріальною катастрофою. Кому варто пам'ятати про це? ..
Олександр Сергієнк о
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
