Чечетов: У Партії регіонів потужний інтелект і колективний розум

У народі кажуть: «Якщо ви дивитеся телевізор, то, напевно, помітили, що гарні хлопці перемагають поганих завжди, крім дев'ятигодинних новин».

Безперечно, певна логіка у цьому є. Так само, як і неймовірна частка іронії, яка вирізняє українців від решти представників двоногих, що мешкають на землі. Не рахуючи здатності виживати в екстремальних ситуаціях.

Своїми роздумами про політичн е і соціальне життя держави, «поганих і хороших хлопців», які її населяють, в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом ForUm'у поділився народний депутат України, заступник лідера фракції Партії регіонів у парламенті Михайло Чечетов.

- Михайле Васильовичу, сьогодні все більше людей висловлюють невдоволення діями правлячої партії і безпосередньо Президентом. Кажуть, реформи драконівські, людиноненависницькі; з кожним днем все тяжче жити, ціни ростуть, зарплати зменшуються. Що Ви можете відповісти на ці закиди? Обгрунтовані вони, як, по-Вашому?

- На це запитання я відповів би так: між початком реформ і віддачею від них існує часовий лаг. Ось, наприклад, якщо хліб посіяти навесні, то хоч на колінах стій, молися на нього протягом доби, пилинки здувай, поливай, освітлюй, все одно раніше початку серпня буханця хліба із нового врожаю не буде. Те ж саме і з реформами.

Від попередньої влади нам у спадок діста лося вкрай занедбане фінансово-економічне «господарство» України, тому всі вжиті радикальні кроки, нехай вони хоч сто разів ефективні, все одно відразу у сенсі віддачі не запрацюють, хоча певний позитив уже цілком проглядається.

- І де ж?

- Перший позитив для країни – зміна зовнішньополітичної доктрини і прийнятий з ініціативи Президента закон про основні засади зовнішньої і внутрішньої політики, де чітко зафіксований наш позаблоковий статус.

Відштовхуючись від цього, ми перестали ділити світ на «своїх» і ворогів, як це було раніше, коли у побуті активно використовувалися визначення типу Америка – друг, а Росія – ворог. Цей поділ завдав величезної шкоди нашій країні і насамперед тому, що ми зруйнували нормальні відносини з Росією.

Сьогодні ми, спираючись на нову зовнішньополітичну доктрину, засновану на законі, про який я говорив вище, з урахуванням наших національних інтересів заново вибудовуємо з Росією та іншими країнами світу нормальні відносини.

Це конвертується у певний економічний дивіденд – інвестиції, які починають надходити в Україну. Але, знову ж таки, щоб від них була віддача, необхідний якийсь час, хоча позитив – так, пішов, і з цим не посперечаєшся.

Другий позитивний момент – у тому, що ми прийняли і ввели в дію компромісний варіант нового Податкового кодексу. У ньому прописані серйозні преференції (нульові ставки податку на прибуток строком на десять років) базовим галузям, на яких грунтується українська економіка – авіабудування, суднобудування, легка промисловість, які дають можливість підприємствам залишати зароблений прибуток у себе з тим, щоб далі інвестувати його для оновлення виробництва та міжнародної стандартизації. Але, враховуючи, що Податковий кодекс набрав чинності лише 1 січня поточного року, для отримання реальних нормальних результатів знадобиться певний час.

Наступний серйозний і позитивний крок – адміністративна реформа. Як бачите, Азаров уже скоротив апарат Кабміну, причому навіть не 50%, як було домовлено, а майже втричі. Тут можна вбачати курс на дерегуляцію економіки і дебюрократизацію виконавчої влади, коли рішення так бюрократизуються і розтягуються у часі, що, коли приймаються, це вже нікому не потрібно.

З іншого боку, зменшуються витрати на утримання владного апарату: у кінцевому підсумку з'являються грошові кошти, які можна перенаправити на соціальні потреби. І знову тут скажу: реформа почала реалізовуватися наприкінці минулого року, тому досягнення результатів щодо неї – справа не одного дня.

Крім цього , дискутується пенсійна реформа. Зараз щодо неї в усіх регіонах України проводяться «круглі столи», намічається обговорення її у Кабінеті міністрів і Верховній Раді. У результаті, ми повинні будемо вийти на ту філософію пенсійної реформи, яка буде зрозуміла абсолютній більшості людей, які, у свою чергу, повинні будуть зрозуміти: по-іншому не можна, бо у неї (у пенсійну реформу) закладено принцип соціальної справедливості.

Далі на черзі серйозні реформи у сфері охорони здоров'я, земельна реформа. З цього приводу у планах у нас теж великі розгорнуті дискусії, парламентські слухання за участю фахівців, політиків. І якщо ви мене запитаєте, чому я все так детально розповідаю, я відповім: для того, щоб у черговий раз підкреслити – кроки робляться, дії проводяться, але результат фізично неможливо отримати «за щучим велінням».

Попередній рік був переломним. У 2009 році ми отримали економіку з падінням ВВП у 16,1% – найбільшим у Європі – і 15% дефіциту бюджету. А вже у 2010 році зуміли вийти майже на 4% зростання ВВП, тобто витягли економіку з піку на траєкторію зростання; з 15% дефіциту бюджету вивели країну на 5%. У цьому році у нас планується нарощування ВВП до 4,5% і зменшення дефіциту до 3%.

Крім усього іншого , і це головне, ми вивели країну із хаосу правління, відновили керованість країною. Погодьтеся, яка б не була розкішна і потужна машина, якщо кинути кермо, вона обов'язково перевернеться. Так що сьогодні вперше за всю історію незалежності штурвал України у міцних руках.

Янукович же з самого початку відразу всіх попередив: легко не буде. Для того, щоб відновити все, потрібна колосальна праця, нас усіх чекає величезна робота щодо втілення курсу реформ. Написати реформи, прийняти і постановити – це одне, а от втілювати їх у життя повинні всі.

- Загалом зрозуміло . Ви хочете сказати, що закиди на адресу правлячої партії необгрунтовані, реформи потрібні і корисні, а людям треба потерпіти, затягнувши паски. Але чи довго терпіти, скажіть?

- Ми на правильному шляху . До кінця року основна маса українців відчує позитив реформ. Просто треба почекати. Врешті-решт, коли 9 травня 1945 радянський солдат поставив прапор перемоги на рейхстаг, у нас відразу і раптом добре теж не стало. Тільки через п'ять років, у 1950 році, Радянський Союз вивів економіку на рівень 1940 року. Так що потрібно потерпіти. Залишилося трохи.

- Михайле Васильовичу, Вас називають головним флюгером ПР, говорять , винятково від Вас залежить правильність голосування більшості. Невже Ви ніколи не помилялися?

- Знаєте, чим сильна Партія регіонів?

- Чим?

- У нас потужний інтелект. Найпотужніший колективний розум. Рішення у партії не приймаються з кондачка кимось одним. У нас є експертна рада, яку я очолюю, і всі наші рішення вистраждані. А у сесійній залі я всього лише координатор, який спрямовує депутатів під час голосування за вже ухваленим рішенням, відомим усім.

Крім того, маю зауважити, у залі парламенту, на відміну від грецького амфітеатру, дуже погана акустика, плюс, хтось із депутатів під час обговорення може відвернутися, вийти кудись або просто проголосувати не так, як має. А я якраз координую людей так, щоб не зірвалася консолідована позиція партії.

- Наприкінці минулого року журналісти, зокрема телевізійники, оголосили вам бойкот. Як Вам це «сподобалося»?

- Я ніколи не відповідав і не буду відповідати так, щоб комусь сподобатися. Я відповідати му тільки так, як вважаю за потрібне. Ніколи ні під кого не підлаштовуюся і не збираюся цього робити.

Я чудово розумію, що коли журналістам для написання матеріалу потрібн а «зручна» відповідь, вони спеціально ставлять питання так, щоб спровокувати необхідні репліки.

Так, я справді вважаю, що у парламенті не повинно бути бійок. Що ми, депутати, навпаки, повинні згладжувати кути, консолідувати позицію усіх депутатських фракцій, і я ніколи не стану спеціально, на камеру, стверджувати зворотне.

Я ніколи не був прихильником жорсткого становлення у парламенті. Ні, навпаки, якщо можна якось пом'якшити ситуацію за допомогою ЗМІ, я зроблю це! Я з тих, хто пожежу гасить, а не розпалює.

А стосовно цього, як Ви сказали, бойкоту абсолютно відверто відповім: я ніякого інформаційного вакууму не відчув. Ось ви зі мною спілкуєтеся, інші телефонують, запрошують на ефіри. Так що все нормально.

- Ну, от і добре. А тепер скажіть мені, це правда, що Партія регіонів усіляко лобіює Олега Тягнибока для того, щоб на його тлі виглядати меншим злом на наступних президентських виборах?

- Ви пам'ятаєте, я відразу після інавгурації, ще до появи усіляких тягнибоків, говорив, що Янукович прийшов на десять років? Не у тому плані, що через п'ять років виборів не буде, а у тому, що і тоді народ за нього проголосує, тому що тільки у ньому він бачить людину, здатну навести порядок в країні, підняти економіку і підняти матеріальне благополуччя людей. Так от, я і зараз залишаюся при своїй думці.

Через десять років уже з'явиться нова генерація політиків: Арсенію Яценюку виповниться стільки ж, скільки зараз Бараку Обамі; Сергію Тігіпку буде стільки, скільки Віктору Федоровичу, коли він став Президентом. От у них якраз і з'являється перспектива. Дуже може бути, що ще якась «молода поросль» покажеться. Але все це станеться, я повторюся, не раніше, ніж через десять років.

- Ви мене не хочете чути, Михайл е Васильовичу? Я питаю про Олега Тягнибока.

- Я вас прекрасно чую. І пояснюю, що ми – прихильники чесної конкуренції і вважаємо, що незважаючи на те, що боротьба – штука завжди жорстка і жорстока, все одно людям необхідно утримуватися у рамках людської порядності.

Найголовніше, щоб бруд, який ллється між політиками, не опускав країну, щоб ми потім не дивувалися, чому з забрудненою Україною ніхто не хоче контактувати.

- Зрозуміло. Наступне запитання: сьогодні громадськість впевнена, що дії влади щодо лідерів опозиції – не що інше, як запуск репресивної машини.

- Зараз я відпочиваю на Закарпатті, у Сваляві , і вдень зустрічався з людьми. Мене просто вразила щирість і теплота людських стосунків, настільки тут душевні люди, просто фантастика! Але справа не тільки у цьому. Абсолютна більшість людей наприкінці зустрічі звернулися до мене з такими словами: «Ми вважаємо, що Віктор Федорович робить правильно, допомагайте йому наводити порядок в країні! Нам бардак набрид «ось так»! І це – не у Донбасі просить народ, зауважте, а на Закарпатті! Про що тут ще можна говорити?

А згадайте виступ заступника генерального прокурора у Верховній Раді, який розповів, що на членів чинної коаліції, у тому числі і «регіоналів», заведено не менше кримінальних справ, ніж на представників попередньої влади. По-моєму, Ярослав Сухий тоді задав йому запитання, мовляв, якщо викритими виявляться представники нинішньої влади, одні із перших осіб держави – міністри і губернатори, як вчинять з ними? На що заступник генпрокурора зовсім резонно заявив: «Закон один для всіх».

І він правий! Як приклад можу навести ситуацію заступника міністра екології, який по пався на хабарі. Він був із команди уряду Азарова. Звідти ж був і директор департаменту Міністерства економіки. Адже тут, розумієте, що головне? Щоб політики не втручалися у роботу правоохоронних органів, причому винятково для того, щоб більш результативною і більш зрозумілою для суспільства була їхня робота – і тих, і інших.

Нашим політикам давно пора перестати «обніматися» з правоохоронними органами і сказати «брейк !» – «розійдіться!» Не втручайтеся в їхню роботу, займайтеся своєю справою! У вас є законотворчі обов'язки? Ось і виконуйте їх!

А нашим правоохоронним органам на сьогоднішній день потрібно віддати належне – вони не дозволяють, щоб їхні структури використовували як механізм політичних репресій. Я думаю, вони як служили Закону, Державі та Народу України, так і служитимуть.

- Багатьох цікавить подальша доля Луценка і Тимошенко. Люди впевнені, що їх посадять, щоб не заважали...

- Я не хочу коментувати роботу правоохоронних органів , щоб не перешкодити об'єктивності результату, який свого часу буде доведений до відома суспільства.

Я принцип ово не коментую такі питання, своїм прикладом наочно демонструю позицію невтручання політиків у роботу правоохоронних органів. Я вірю в їхню об'єктивність, у те, що правда переможе.

- Ну, добре. Останнє запитання: чи правда, що, незважаючи на те, що офіційно парламентські вибори перенесені на 2012 рік, Партія регіонів може піти на бліцкриг і влаштувати їх у 2011 році?

- Остаточна юридична крапка щодо дати виборів буде поставлена у лютому, коли парламент збереться і голосуватиме у другому читанні зміни до Конституції.

За те, щоб парламентські вибори були проведені у жовтні 2012 року, у першому читанні проголосувало 305 народних депутатів, хоча достатньо було б і 226. Для голосування у другому читанні вже необхідно понад 300 голосів. Але, з огляду на перший раз, думаю, з цим проблем не виникне.