- Мирославе Володимировичу, через місяць виповниться рік з дня інавгурації чинного українського Президента. Як Ви вважаєте, як змінилася ситуація в країні за цей період?
- Мені здається, ситуація змінилася на гірше. Не сталося того, чого ми - я маю на увазі як прихильників самого Януковича, так і його конкурентів, так чекали, а саме: якихось виразних змін, вчинків і дій по відношенню до національного примирення.
- Я, на жаль, зараз не маю відповідної статистик и з цього питання, але, наскільки мені відомо, рейтинг Президента і його партії з кожним днем падає все більше й більше. Звичайно, можна розраховувати на те, що минуть роки і якісь позитивні наслідки від реформ, запропонованих ними, стануть більш очевидними, але вся справа в тому, що поки і реформ-то ніяких немає.
Замість цього – лише прагнення впритул стиснути й зміцнити владну вертикаль, розгромити опозицію – це всі добре бачать, але ж це поки не полегшило ніяких економічних проблем в країні.
Та й неможливо це, оскільки наші суспільство й економіка потребують реформ структурних, які не були б наслідком грубого насильства.
Для нас необхідні реформи, які відкривають щось, раніше нами незвідане . Але нічого з цього я, на жаль, зараз не бачу. І суспільство, по-моєму, теж, крім, хіба що, свого майбутнього, про яке можна сказати, що воно поки «вилами по воді писане».
Для мене, як для інтелігента, важливим є «далекий приціл» на демократію. Втрата демократії в нашій країні - велике особисте нещастя для тих, хто все життя жив надією, що Україна буде незалежною демократичною державою.
- Ви сказали, в країні поки немає реформ, зате з'явилися в надлишку вуличні акції. Чи означає це, що прихід до влади Януковича спровокував «воскресіння дракона»?
- Так, звичайно! Їх стало більше і буде ще більше! І за це людей переслідують! Ми прекрасно знаємо, що на сьогоднішній день існує безліч спроб покарати тих, хто торік прийшов на Майдан протестувати проти ухвалення Податкового кодексу виключно з економічних мотивів. Це дуже делікатна двоїста ситуація.
- Деякі експерти впевнені, що нинішня політична ситуація України - осучаснена копія 1937 року. Ви з цим згодні?
- 1937 рік, насправді, - це дуже страшно. Я щиро сподіваюся, що у нас не станеться ні 1933, ні 1937 року, але, разом з тим, абсолютно очевидно й те, що ми втрачаємо демократичну структуру, а це саме по собі означає посилення некомпетентної влади й необмежене право на втручання в усі сфери некомпетентних осіб.
При авторитарному режимі не можна вірити владі, тому що вона просто не в змозі ухвалювати розумні рішення, оскільки негайно ізолюється від суспільства. Однак реальну картину ми зможемо побачити лише при наближенні чергових виборів, хоча нинішня українська влада веде себе так, що видно неозброєним оком - вона хоче і має намір пробути біля керма як мінімум десять років, а може й більше.
Вона розуміє, що для цього їй потрібно, насамперед, цілком і повністю розгромити опір; добитися, щоб слово «опозиція» в принципі викликало у населення жах, огиду й страх. І, зрештою, як у Російській Федерації існує «Єдина Росія», так і в Україні буде «Єдина Україна».
Це все настільки неприємно, що єдині слова, які зараз спливають у пам'яті, це «Україна не Росія». Я не уявляю собі, як можна всерйоз розраховувати на такі силові методи управління. Але, враховуючи, що влада має намір як мінімум десять років пробути біля керма, можна говорити про те, що цей час стане епохою репресій. І хоча це не будуть часи викриття «троцькістів», «бухарінців», мадагаскарських і цейлонських шпигунів і диверсантів, зате це будуть переслідування за дрібні грішки, через які людей зможуть «закатати» в зону років на десять-п'ятнадцять. Ось побачимо, чим закінчаться переслідування Тимошенко, Луценка та інших, хоча я впевнений, що їх посадять.
- У кулуарах натякають, що правляча партія не виключає планів щодо активного лобіювання Тягнибока та його «Свободи», щоб на їхньому тлі, на наступних президентських виборах виглядати меншим злом...
- Я не сумніваюся в цьому! Я не інформована людина, не учасник політичних акцій, але я не сумніваюся в тому, що Партія регіонів лобіює, причому і в матеріальному плані теж, Тягнибока. Звичайно, адже найзручніше мати агресивного противника...
- Що ж, останнє запитання, Мирославе Володимировичу, щодо Бандери та позбавлення його посмертного звання Героя. Свого часу з цього приводу було багато розмов; деякі експерти стверджували, що позбавлення Бандери присудженого звання стане великою помилкою Президента. Ви що скажете на це?
- Я взагалі не хотів би порушувати це питання. Витягати зараз такі серйозні дискусійні проблеми, на які немає і не може бути однозначних відповідей, значить – відводити думки й увагу населення від справжніх, болючих, трепетних проблем.
Такі люди, як Бандера, не мають потреби ні в регаліях, ні в медалях. Це питання повинне стати предметом обговорення для громадськості та науковців, а не для політиків.
- Є. Я виклав її у своїй книзі «Червоне столiття». Тому й не хочу зараз ні повторюватися, ні вступати в дискусію на цю тему. Єдине, в чому повторюся: винесення її на політичну арену робиться навмисно. Для того, щоб повністю розколоти всю опозиційну структуру.
- Так! Саме так! Це відволікаючий маневр!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом