Влада упевнено перейшла межу, яка відділяла країну від масових репресій. Заарештовані десятки службовців попереднього уряду. Арештовується відомий опозиційний політик, з явною політичною мотивацією. Йому висунуті звинувачення, анекдотичне в умовах колосальних обсягів корупції в Україні – незаконне підвищення свого водія.
Особливо ці звинувачення виглядають блюзнірством у світлі останніх новин про сприяння владою безмитного ввезення в Україну нафту компанією «Лівела», наближеною до влади. Це вже завдало бюджетові України шкоди на мільярди гривень. Чого варте відстоювання Миколою Азаровим нинішніх схем уникнення оподаткування при використанні Кіпрського офшору під сміховинним приводом, що «Україна – передбачуваний партнер», а «Кіпр – член ЄС».
Між тим, час згадати про персональну відповідальність влади за свої рішення, про яку вона так полюбляє говорити.
Півтора десятки громадян заарештовані за причетність до знищення ідолища Леніна, прототип якого, у свою чергу винний у смерті десятків мільйонів людей по всьому світу, і чи не найбільше – в Україні Це все одно, якби після війни воїнів-переможців карали за зняття з будинків українських вулиць назв «Гітлер-штрассе»
Кричущим випадком репресій стали арешти організаторів Майдану-2 під блюзнірським приводом «вбивання кілочків».
Коли підприємців були десятки тисяч на майданах по всій країні, Янукович з Азаровим прийшли пити чай на Майдані. Коли їх лишилося кілька десятків – їх уночі розігнали «Беркутом» (причому протизаконно, оскільки виконання судових рішень за законом має відбуватися виключно в денний час).
Нинішня влада розуміє тільки силу. І, схоже, навіть не до кінця розуміє, що вона власноруч готує собі таким своїм ставленням.
Тим часом, шкода, завдана владою одним лише Податковим кодексом значно більша за шкоди від «кілочків».
Не так давно Янукович заявив, що підготовлений Урядом Податковий Кодекс «проігнорував закріплений у статті 62 Конституції принцип невинуватості особи та звільнення її від необхідності доведення своєї правоти, брак гарантій судового захисту, недоторканності права власності, обмеження прав місцевого самоврядування, обмеження у здійсненні незалежної професійної діяльності, порушення принципів персоналізації відповідальності, невиправдане збільшення адміністративного тиску та введення фактичних позасудових процедур».
Як визнала Адміністрація президента, «ті порушення прав, які на Майдані не піднімали, були набагато гірше і страшніше, ніж питання спрощеної системи оподаткування».
Отже, президент визнав, що Уряд здійснив замах на невід‘ємні конституційні права громадян України.
Однак, влада не робить єдино можливого логічного висновку – Уряд, який скоїв замах на конституційні права громадян, є суспільно небезпечним і має бути якнайшвидше усунутий та ізольований від ухвалення державних рішень.
Натомість, влада намагається приховати і вивести з-під відповідальності автора кодексу (хоча нещодавно ледь не всі урядовці прагнули назватися його авторами).
Виними у заступника глави Адміністрації президента виявилися депутати (хоча їхня роль у нинішній системі влади зведена до «павловських» реакцій на рух руки депутата Чечетова, що, у свою чергу, отримує команди з тієї ж Адміністрації).
Спікер Володимир Литвин заявив, що у провалі «винні усі» (на практиці таке формулювання означає бажання вивести винних з-під удару, мовляв, «всі – значить ніхто»).
Автоматично, за помахом руки депутата Чечетова, провладні депутати голосували за цей Кодекс, не враховуючи жодної правки, не йдучи на діалог бізнес і громадськість, що зібрався на Майдані (мовляв, «померзнуть і розійдуться»).
А починалося це блюзнірство з того, як влада оголосила «всенародне обговорення» кодексу, що його було зімітовано податківцями за бюджетні кошти. І все для того, щоб потім урядовець Сергій Тигипко під час нападу відвертості в прямому ефірі назвав ідею всенародного обговорення, декларовану президентом і самим урядом, «маячнею».
Час згадати про персональну відповідальність влади за свої рішення, про яку вона так полюбляє говорити. Явка урядовців «з повинною» може зменшити їхню вину, але не має впливати на сам факт їхньої відставки.
І справа не в тому, що «коней на переправі не міняють» (бо коней, може, й не міняють, а вершників без голови міняють, і, тим більше, не скачуть за ними).
Більше того, внаслідок замаху на конституційні права громадян з боку уряду громадяни України втратили в десятки тисяч разів більше, ніж коштують вбиті на Майдані кілочки.
У результаті підготовки Урядом некомпетентного Податкового Кодексу близько восьмисот тисяч людей по всій країні зазнали матеріальних збитків у результаті відволікання на протести від своєї звичної діяльності. Бізнес зазнавав збитків унаслідок простою, матеріальні ресурси витрачалися на забезпечення всім необхідним Майдану і аналогічних протестів у регіонах.
Очевидно, компенсувати ці збитки зобов‘язаний Уряд. І не з державного бюджету, а з коштів і майна урядовців, відповідальних за розробку некомпетентних рішень.
Варто відзначити, що й «підчищений» Податковий Кодекс в жодному разі не можна назвати «реформою». Кодекс не заклав ніякої нової філософії розвитку економіки, не звільнив економічну ініціативу суспільства, а так і залишився банальною компіляцією посадових інструкцій та лобістських галузевих інтересів.
Треба абсолютно чітко розуміти: коли нині влада говорить про «реформи», то це ніщо інше як простий струс повітря. Увесь зміст цих «реформ» полягає в скороченні владою витрат на усе, крім своїх апетитів. В умовах, коли половина економіки в тіні та колосальний корупційний податок на бізнес, щоб просто заїкнутися про реформи, треба почитати боротися з корупцією. А чи може нинішня влада боротися з корупцією? Питання риторичне в умовах, коли корупція є єдиним справжнім змістом існування цієї влади.
Від влади, що демонструє такий рівень некомпетентності, брехливості і блюзнірства, можна чекати найбільш непередбачуваних ідей, спрямованих як проти бізнесу, так і окремих громадян. Значно спокійніше для громадян буде відставити таку владу – постояти в стороні зі своїми «геніальними» ініціативами.
Необхідно згадати, що турбуватися про свою країну, її майбутнє і самих себе – обов‘язок усіх розумних істот. А також пам‘ятати цитату Томаса Джеферсона, який якось сказав, що уряд є всього лише продуктом людського розуму, з яким народ може робити все, що забажає.
Олександр Палій
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
