З Різдвом Христовим!.. Не так вже й давно це вітання означало належність до особливого класу, «відсталого прошарку прогресивного радянського народу» — віруючих. Або до «національно свідомих» громадян, які намагалися попри все виконувати народні звичаї, відчуваючи себе, хоча й поганими, але нащадками славних прадідів.
Нині не те! З Різдвом вітають політики, вчителі, бізнесмени і «прості люди». Та ще й державне свято — чому б і не привітатися. І мені, священикові, тільки би із того радіти… Але «терзают смутные сомненья»…
Як раніше «жовтневі свята» були приводом до вітань, так нині Різдво; як колись відвідували демонстрації, розповідаючи на них анекдоти про Іллічів першого і другого, та «таварішча Джюгашвілі», так і нині ой, як багато народу вітається з Різдвом та навіть до церкви Божої заходить, до пуття ні у що не вірячи.
Але найстрашніше, як на мене, те, що Різдво поступово у суспільній свідомості перетворюється на набір народних звичаїв, утрачаючи головне (вірніше, Головного) — Самого Христа. В усіх тобі газетах можна прочитати про правила виготовлення куті, про те, що «дванадцять страв» слід приготувати на Святвечір, про дідух і відвідання хрещених… Але це (у найкращому випадку) — обряд, себто те, що обряджає, вдягає собою головний смисл події. А часто навіть і того немає.
Ну от уявіть собі: день перед Різдвом. Вранці — «Царські часи», тривале богослужіння, на якому читаються уривки зі Старого Завіту — пророцтва про народження у світ Спасителя, Сина Божого, Помазаника — Месії, Христа; потім ще Євангельські розповіді про народження Ісуса, потім частини Послань апостольських про значення Різдва. А по закінченні відправи відразу наступна служба — Літургія Василія Великого, тривала, із особливими частинами, яких у звичайній Літургії майже ніколи немає. Добрих тобі три-чотири години. І ввечері тривала всенощна, ще стільки ж. Ви ще можете серйозно повірити у те, що Церквою встановлено приготування дванадцяти страв на вечерю? Тим більше, що піст досить суворий — без риби… От воно й є: стоїть нещасна жертва обрядів та й думає на богослужінні … не про Христа, Який народжується, а про кулінарні вибрики, як би то його довигадувати десяту — дванадцяту страви… Насправді ж стіл вечері у Святвечір дуже скромний, мінімум страв, максимум молитви.
А ось на Різдво вже посту немає. Тримайся, нещасний шлунку, який за останні сорок пісних днів трохи позабув смак ковбаси і почеревини, сметани та вареників із сиром! І знову: ви переконані, що саме в цьому Різдво? У супербагатому столі і наступних «скаргах із боку шлунково-кишкового тракту»? Ні, звичайно, ні!
Різдво — особливий день, коли справжня радість може бути тільки й виключно у випадку щастя ближніх. І ніяк інакше! Отже: відразу заплануйте, кого відвідаєте, кому чим допоможете.
Згадайте сусідку, стару бабцю, в якої пенсія… ой-йой-йой, яка мала — а купіть їй чогось (і не «Марс» із «Снікерсом», а щось таке, що би ви поставили на стіл перед своєю мамою), та ще допоможіть прибрати в оселі (у вісімдесят сили вже зовсім не ті), та посидьте й погомоніть, послухайте її розповіді — в неї ж немає нікого…
Або отой дивний чоловік із сусіднього під’їзду — так, у нього «щось там із головою» (і сильно, судячи з усього) — а привітайте його, нагодуйте, та ще займіться пранням його речей…
А он просто бідна сім’я, працюють чесно, але хворі батьки й діток багато — ну, так накупіть подарунків малечі, прийдіть і скажіть, що ви з благодійної організації і вам доручили передати… Хіба ви не знаєте, кому потрібні ви?
І, віддавши частину своєї радості ближнім, ви раптом відчуєте справжній сенс Різдва. Бог народжується для того, щоб послужити людям. І ви уподібнилися Богові, служачи людям! Бог віддає Себе іншим — і ви віддаєте щось своє. А найголовніше: «Істинно кажу вас: як ви зробили це одному із сих братів Моїх менших, то зробили Мені», — каже Бог (Євангеліє від Матфея, глава 25, вірш 40). Отже, піклуючись про старих, хворих, бідних ви робите дарунки Самому Богові — а погодьтеся, хочеться іноді щось подарувати Богові. Він у нас хороший, Бог! А як же ти Його зустрінеш особисто, як подаруєш щось саме Йому? Тут тобі й можливість: роби добро ближнім, вони передадуть, куди слід…
Із Різдвом вас, любі! Із народженням Того, Хто любить кожного з нас! Із явленням у світ Бога, Який не вважає соромом для Себе умáлитися, упокоритися і служити нам, Його створінням! Із Різдвом Сина Божого, через Якого і ми маємо дар усиновлення Богові!
Зі святом любові!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
