Не став на лічильник, Дідусю Морозе! «В натурі!»

Я часто буваю у передноворічні та передріздвяні свята у закордонних відрядженнях і завжди дивуюся тій святковій, навіть, на мій погляд, надмірно пафоснiй та ейфоричній атмосфері, яка панує у цих країнах.
Якщо у нас і за місяць, і навіть за тиждень до свят частіше за все ще немає очiкування, передчуття вселенських веселощів, то у них передсвято б'є ключем. Базарчики, ряджені, глінтвейн річкою, шопінг без упину і все таке практично починається з кінця листопада.
А у нас «пробки», суворі обличчя, і хіба що звична істерія на політичних телешоу.
З цього приводу у мене виникла гіпотеза, що ми, на відміну від багатьох і західних і східних народів, переплутали будні з головним святом року. У «них» досі існує віра у святкові дива.
На Сході вірять у мудрого Дракона, який виконує бажання і в Новий Рік за західним стилем, і в Новий Рік за східним стилем.
На Заході навіть офісний планктон свято вірить у диво різдвяної індички, у сакральність передноворічних побажань і в невтомного роздавальника чудес – Санта Клауса. Щоправда, у будні ніхто у чудеса уже не вірить, всі вірять тільки у тяжку працю, у дике напруження мізків та у правила дорожнього руху.
У нас все навпаки. Давно ніхто ні в що святкове не вірить – ні у щедрого Діда Мороза, ні у добродушного передноворічного даішника, ні у чудовий секс під ялинкою з чарівною Снігуронькою.
Зате у будні наші люди вірять в усе підряд. Усі поголовно вірять у можливе диво раптового збагачення типу випадково з сусідом щось дістали (вагон покрівельного заліза), тут же штовхнули – «навар» чудовий. Або взяли кредит, а банк лопнув, чи податкова все переплутала і повернула вам ПДВ без «відкату»; або кум влаштувався на митницю і відкрив вам маленьке віконце, куди влазить великий «контрабас»...
Так от, пора б нам ставати нормальними, типу західними чи хоча би східними, людьми. Пора б нам зрозуміти, що хорошого, а тим більше чудесного, у будні навряд чи що буде – на те вони і в будні. Зате Новий Рік справді чарівне свято. Хоча б тому, що у Новий Рік кожен пересічний «кролик» - тобто самий простий громадянин - може відчути те, що відчуває сам нардеп у перший день свого «заходу під купол».
У нардепів уже є своя велика легенда, яка пояснює, що відбувається відразу після його присяги. А відбувається справды диво – обнуляються усі його кримінальні справи, усі юридичні позови, усі прокурорські підозри. Бо жоден слідчий чи прокурор не буде у себе тримати папку на людину, яка цілих п'ять років перебуватиме під ковпаком недоторканості.
Але ж і у нас, простих, є хай не депутатська п'ятирічка, а нескінченно довга новорічна ніч. У цю ніч Дід Мороз «обнуляє» лічильник (як це робили колись таксисти для нового пасажира) і прощає нам усі образи, усі гріхи, усі негаразди, які ми нагородили за цілий рік.
Цілу новорічну ніч ми, як немовлята, маємо бездоганну кредитну історію і відкриті для нових надій, для нових проектів, для нової мрії. Якщо це не диво, то що це таке?!
Так що, Дідусю Морозе, «в натурі» зніми нас з лічильника хоча б на одну ніч!

Дмитро Видрін